Голова регіоналів Львівщини Петро Писарчук закликає задуматись над тим, кому вигідна кризова ситуація, що склалася в Україні.
Петре Івановичу, всю країну сколихнули події, які сталися в ніч з п’ятниці на суботу у Києві на Майдані Незалежності, коли бійці спецпідрозділу «Беркут» побили мітингувальників. Як Ви прокоментуєте усе це?
Ми не тільки засуджуємо дії спецпідрозділу «Беркут», але й просимо вибачення у тих, хто попав під кийки «Беркуту».
Але також не можемо стверджувати, що команда бити людей давалась вищим керівництвом держави.
Якби було так, то і львівська міліція потерпала б від неправомірних вказівок, а Львівська обласна рада не виносила б правоохоронцям подяк.
Якщо до побиття людей не причетне, як Ви кажете, вище керівництво держави, то хто ж тоді причетний?
Немає підстав стверджувати, що до цих трагічних подій причетна Партія регіонів. Зрозуміло одне, що вуха цих провокаторів не в Україні.
Збурити так державу і суспільство проти Віктора Януковича бажаючих немало, на жаль, і серед його найближчого оточення. Без їхньої прямої участі подібне статися не могло.
На Вашу думку, чи будуть покарані ці люди?
Не сумніваюсь, що будуть притягнуті до відповідальності всі: від провокаторів, до тих, хто давав вказівки бити людей.
А постраждалі отримають не тільки слова підтримки і вибачень, а й компенсацію від уряду за втрачене здоров’я.
Водночас всім тим, хто хоче скористатися цією ганебною сторінкою становлення нашої демократії та підбурює людей до хаосу, хотів би просто сказати: дочекайтесь виборів, перемагайте і беріть відповідальність за країну, але пам’ятайте, що з такими підходами, програмами, які Ви декларуєте сьогодні – і проти Вас будуть майдани.
Але Майдан не налаштований чекати до виборів. Змінити владу вимагають вже і негайно.
Достеменно зрозуміло, що якби Євромайдан навіть в неконституційний спосіб завів опозиційну трійцю у владні кабінети на Печерські пагорби, завтра потрібно приймати бюджет держави, виконувати соціальні зобов’язання перед людьми, зрештою просто платити стипендії студентам.
Перед виборами 2012 року колишня найближча соратниця нині ув’язненої Тимошенко обіцяла людям зарплати і пенсії у 1000 євро, проте, коли їй надали таку можливість проявити себе, запросивши для роботи в уряді очолити міністерство соціальної політики, то вона забула про свої обіцянки.
Хто б що не обіцяв, правда полягає в тому, що стан економіки держави та економічна ситуація в світі не дозволяють сьогодні оперативно вирішити наболілі проблеми.
Але заради влади обмежені політикани готові кинути країну у вир громадянського конфлікту.
І все ж таки, чи припускаєте Ви, що найближчими днями може відбутися зміна влади революційним шляхом?
Якщо, не приведи Господи, це б відбулося, постраждають в першу чергу ті, хто сьогодні, незважаючи на далеко не прихильне ставлення до них влади, працює, платить податки, формує бюджет. Це український бізнес. Не олігархічний, а малий і середній. Нестабільність у фінансово-банківській сфері просто зруйнує його.
Ви згадали про можливу причетність до дій «Беркуту» людей з оточення Президента, кого саме маєте на увазі?
А ніхто не думав, що проросійські сили можуть спробувати скористатись цією ситуацією та спровокувати в Криму щось на кшталт того, що було в Абхазії чи Осетії?
Весь світ тоді засуджував дії Росії, але фактично залишив маленьку Грузію один на один з Росією.
Цікаво, чи ці політики, котрі з таким піднесенням агітують своїх дітей на Майдан, відправлять їх боронити територіальну цілісність України чи кинуть туди сьогодні такий ненависний «Беркут»?
Не сіймо вітер, бо можемо пожати велику бурю.
Наберімось терпіння і ми побачимо, хто цим хаосом захоче скористатись. Бо я знаю немало з цих активних «євроінтеграторів», які перебувають на утриманні російського капіталу.
Прикро, що заклики розправитись з рядовими партійцями лунають з вуст тих, хто ще вчора стояв в коридорах влади, випрошуючи собі хлібне місце. Серед великих прихильників і покровителів Євромайдану – батьки міста, які до нині присмикаються перед Борисом Колесніковим чи Ганною Герман.
Тобто, на Вашу думку, зміна влади нічого не дасть?
Знаю по собі, яка депресія сьогодні опанувала суспільством. Важко всім і не тільки тим, хто не має роботи, а ще більше тим, хто її має і дає роботу іншим, несучи за них відповідальність. Вони найбільше відчувають оцю ненависну корупцію, несправедливість і свавілля чиновників. Але проста заміна чиновників, котрі першими змінять свої кашкети в залежності від кон'юнктури, абсолютно нічого не змінить.
Потрібні дійсно системні зміни не тільки у владі, а й в освіті, медицині, практично у всіх галузях нашого життя, а в першу чергу у формуванні громадянського суспільства. На жаль, до цього не готова влада, але не пропонує цього і опозиція. Заклики, що лунають з уст її лідерів – це дежавю 2004 року про «чисті руки» і європейську Україну.
Сподіваюсь, що люди мудріші за політиків і дуже «палких» їхніх прихильників, і не будуть піддаватися на заклики до беззаконня та радикальних дій. На беззаконні дійсно можна прийти до диктатури.
Власне опозиція наразі говорить про мирний характер акцій протесту.
Так, але конфлікт на Майдані Незалежності нагадує побоїще під Крутами майже сторічної давності. Як і тоді політики відіспались на європейських фотелях, а молоді хлопці віддавали своє життя за Україну.
На жаль, ці великі жертви не відвернули поневолення України на багато десятиліть.
Опозиції, яка обіцяла захищати Майдан, а фактично спала після «Шустер-лайв», допомогли не втратити лице, після того, як студентські євромайдани не дуже прислухалися до порад опозиціонерів.
Якщо ж ми збережемо мирний характер протесних акцій, то абсолютно переконаний, що й ця, і майбутні влади будуть змушені поважати й чути свій народ та спрямовувати його на швидку розбудову України за Європейськими стандартами.
Оскільки сьогодні я представляю партію, що несе політичну відповідальність за дії влади, то не сподіваюсь бути почутим багатьма, але готовий випити цю чашу до дна.
Якою є реакція Ваших однопартійців на всі ці події на сході України?
Я знаю і щиро вірю, що з багатьма моїми однодумцями зі сходу у нас одне бачення України в сім’ї європейських держав. Знаю, як інколи непросто їм відстоювати свою позицію в Севастополі чи навіть Харкові.
Але саме завдяки їм ми сьогодні маємо унікальну ситуацію, коли українське суспільство в більшості своїй підтримує євроінтеграційний шлях держави.
Членів Партії регіонів на Львівщині закликали покинути лави партії?
Закликав би не політиків, а людей не зганяти злість на прихильниках Партії регіонів на Львівщині. Будь-які провокації проти Партії регіонів у Львівській області – це тільки привід лякати євроінтеграторів з Партії регіонів на сході, що буде з ними в разі приходу до влади націоналістів.
Євромайдан має започаткувати і нові підходи у формуванні європейських стандартів політичної культури, що ґрунтується на терпимості та толерантності.
Агресивність в Європі не в пошані. Яскраве підтвердження цьому – позиція послів країн ЄС на вчорашню ситуацію у Києві. Захоплюючись мирною акцією, вони різко засудили насилля як з одного, так і з іншого боку.
Лідери опозиції після цього виглядали розгубленими, ситуацію рятував Петро Порошенко.
В суботу ці так звані вожді закликали людей до понеділка змінити владу в країні, хизувалися підготовкою загонів самооборони, а вже вчора весь цей безлад списали на «тітушок».
Нехай люди роблять висновки, бо якщо вони дійсно відстоюють євроінтеграцію України, то мають почути заклик послів європейських країн та США спокою і діалогу в країні.
Як прокоментуєте вихід з Партії регіонів Інни Богословської та Давида Жванії?
З виходом Богословської та Жванії Партія регіонів стала лише міцнішою. Особисто я ніколи не міг пишатися, що в нашій команді є такі політичні флюгери. То вони рвали сорочку за Віктора Ющенка, то припадали на коліна перед Віктором Януковичем. Коли Богословська захищала статки Віктора Пінчука, там також били людей, але вона спокійно за цим спостерігала.
Закономірно, що ми будемо вимагати розслідування цієї ситуації, щоб зрозуміти, хто ж брав на себе відповідальність коли рекомендував з’їзду Партії регіонів включити Богословську в партійний список.
Всім тим, хто нині захоплюється її вчинком, я можу лише сказати, що це не героїзм, а «політична проституція».