Pilikayu "Це ж не серйозно" (2025)

олександр ковальчук

понеділок, 17 березня 2025 р. о 19:02

Здитинілий постпанк та деякі інші препаровані речі від львівського представника приспаної фолктроніки.

Абсурдна анархія на новому альбомі львівського артиста Павла Олефіренка з його ранніми піснями на які вже можуть ковтати слинку Паліндром і SadSvit.

Четвертий альбом проєкту Pilikayu десь би мав бути другим його релізом перед альбомом "Людина доросла" (2020). Нині ж він гарно підсумовує всі його попередні альбоми та мініальбоми своїми славнями байдикуванню, безробіттю, юності та аутсайдерській музиці.

Після альбому "Музика для забування снів" (2024) Pilikayu десь трохи почав лишати свою приспану фолктроніку заради абсурдного постпанку на EP "Запізніла реклама їжі Травня" (2024). На мініальбомі "Зима в місті То" (2024) він трохи бавився зі званням місцевого послідовника проєктів Оуена Ешворта Casiotone for the Painfully Alone та Advance Base, а також деякими іншими потягами.

Альбом "Це ж не серйозно" ретроспективно розповідає про те, звідки всі ті моменти почали виникати поміж його подальшої уваги до фолктроніки.

Якщо там скрізь панують чітко структуровані терени сну, то новий (старий) альбом більше є територією спросоння. Абсурдною анархією, яка повсякчас прагне препарувати щось серйозне до певного стану гербарію та лишити від усього попереднього лише якісь недбалі рештки.

Сюрна грайливість та веселий пофігізм скачуть своєю акробатикою певними жанрами, ніде на довго не затримуються своїми пазлами та плекають у фіналі своє аутсайдерство десь на верхівці високої смереки ("Пісня про радість беззмістовності").

Фолктроніка легко переходить у здитинілий постпанк, абсурдну неопсиходелію та індастріал, щоб знову повернутися назад заради нових фокусів про муху чи штани. Інколи все це, звісно, стає тойтронікою у руках розпатланого панка ("Гордість Котелевщини").

Лоуфайне глючить вибриками та повсякчасним стьобом заради відверто мемічних моментів на концертах ("Кульочок (Молодці)"). Найбільшим щастям поміж всієї тієї радості байдикування на сцені має бути гімн "Програміст" для хорового підспівування всім залом.

Десь тут й лунатиме трек "Next Time" Saeko Killy з альбому "Dream In Dream" (2025). Ще також варто звернути увагу на альбом Richard Dawson "End Of The Middle" (2025), хоча б трек "More than real", а також британський серіал Ludwig.