Передрук блогу журналіста Сергія Іванова на сайті Цензор.нет.
Опубліковане в мережі листування колишнього журналіста телеканалу "Інтер" Леоніда Муравйова та Марії Столярової, колишньої співробітниці інформаційно-аналітичної служби того ж каналу, яких видворили з України, дозволяє зробити два очевидні, але важливі висновки.
Вони не стосуються їх співпраці з ДНР та інших популярних фактів, на яких зосереджена основна увагу публіки.
Перший. Зважаючи на зміст листування, можемо зрозуміти, кого саме росіяни вважають своїми ворогами, а кого – друзями.
У список ворогів, як ми бачимо, потрапили переважно представники політичної партії "Народний Фронт", яку в російських і проросійських медіа прийнято називати "партією війни". Війни, яку Росія розв'язала проти України.
Мене також нещодавно зарахували в ряди її симпатиків жовта російська газета "Московський комсомолець". Ну, що ж, дякую, "МК".
Повертаємося до листування.
Ми бачимо, до кого перш за все нерівно дихають інфільтрованні в український медіадискурс російські пропагандисти: Турчинов, Пашинський, Яценюк, Княжицький та інші члени однієї політичної партії.
Саме на них зосереджена головна увага Муравйова та Столярової, точніше увагу їх кремлівських кураторів та власників телеканалу "Інтер". Типовий приклад їх колаборації – сюжет про народного депутата Княжицького.
Сценарій сюжету немов запозичив з відомого російського документального серіалу "Кримінальна Росія". Під аналогічну кальку написаний сценарій про Пашинського.
Росіяни не особливо напружуються, вони впевнені, що "піпл схаває". Схема вкиду напрочуд проста: максимум антитез і неприємних фактів з життя героїв.
Подібну методику використовували наші журналісти зі Слідство.Інфо в гучному матеріалі про офшори президента, вплітаючи в канву розслідування Іловайську трагедію, і саме це стало підставою для звинувачення їх у маніпуляції громадською думкою.
З іншого боку, проти тренду не попреш, адже соплі і кров – наріжні камені сучасного ТБ, і якщо ти хочеш, щоб тебе дивилися – не шкодуй ні одного, ні іншого. Факти – річ надто неоднозначна, щоб зациклюватися на їх верифікації.
Або взяти, приміром, проект інформаційного вкиду щодо екс-прем'єра Яценюка. Над ним, схоже, працював бувалий торчок, оскільки змішати в одну купу пекло, Апокаліпсис, Висоцького, секс-скандали та "золотий мільярд" могла людина з дуже розширеною свідомістю.
У колі друзів Муравйова-Столярової, окрім добре відомих проектів Льовочкіна -ОпоБлок, Партія простих людей, etc.
опинився відомий антикорупціонер і друг усіх найбільш зашкарублих пасіонаріїв української реальності Дмитро Добродомов.
Саме для його проекту Народний контроль дует вигнанців готував сценарії, концепції та відеоролики.
Мені цікаво, як цей принциповий і вибірково патріотичний галичанин пояснить свою співпрацю з московськими піарниками. Хоча у пасіонаріїв зараз в тренді просто посилати усіх чим далі, мовляв, не ваша справа. Зрештою, бути чесним – це, передусім, бути чесним перед самим собою, але проїхали.
Інший висновок, до якого я дійшов після побіжного вивчення листування, може стати підставою для чергового звинувачення мене в русофобії. Цей висновок я вже озвучую тривалий час: не можна дозволяти російським медійників працювати в Україні. А тим більше дозволяти їм формувати світосприйняття українців.
Зокрема, я не можу ніяк зрозуміти, що робить в Україні згаданий в листуванні російський політтехнолог Ігор Шувалов (фото: polittech.org),
який почав відчувати відповідальність за те, що накоїв Янукович, лише після початку російської інтервенції.
Адже всі ми чудово пам'ятаємо новинний контент "Інтеру" під час Майдану. Ця людина провокувала громадянський конфлікт в Україні. Чому СБУ досі його не видворила? І чому телеканал "Інтер" досі належить особам, одна з яких звинувачується в мільярдних розкрадання, а друга, вічний держслужбовець, так і не змогла пояснити, де відкопала 300 мільйонів на те, щоб викупити частку.
Я не встиг зафіксувати момент, коли "Громадське ТБ" встигло перетворитися на звалище російського медіашлаку, кожен день понуро копіюючи не менш убогий телеканал "Дождь". Хто пустив всіх цих людей в Україну і, головне, навіщо?
І я зовсім не можу зрозуміти, чому президент роздає громадянство журналістам ресурсів, які узгоджують свої тексти з бойовиками, але зовсім не поспішає обдаровувати паспортами іноземців, які проти цих бойовиків воюють разом з нашими солдатами.
Цензор.нет., Сергій Іванов