Слухаємо і вивчаєм українську міську поп-музику
Варіанти вирішили вчергове зізнатися у любові до свого рідного міста і склали плейліст найкращих україномовних пісень про Львів.
Як це не дивно, але в звуковому середовищі Львова чомусь не часто почуєш пісні на місцеву тематику. Ми свідомі тієї обставини, що більша половина львів'ян звикла сприймати за свою музику, створену в сусідній державі.
Однак, ми не розуміємо, чому інша, менша половина львів'ян, яка намагається протидіяти цій обставині, забуває при цьому про величезний пласт якісної української міської поп-музики і за поодинокими винятками обмежується вторинним кітчем або класикою, що вже набила оскому.
Навіть у тих, хто все своє життя прожив у Львові, може скластися враження, що про Львів у Львові написали Тільки одну хорошу пісню. Та й то це були поляки.
Час від часу якийсь Юрій Гнатковський і якась Юлія Лорд вирішують заповнити цю прогалину і видають на гора ремісничий закос під ретро-урбан-поп. Втім, якогось довготривалого ефекту це не дає. Попит і пропозиція львівського поп-музичного ринку далі залишаються в межах деградованого консервативного рагулізму, щелепи якого успішно перемололи і ту ж таки батярську пісенну спадщину.
Однак, судячи з певного успіху проекту Марії Копитчак та Оркестру Почувань, які вдало переспівують твори популярного у Львові 1930-х років українського композитора Богдана Весоловського, запит на подібну музику насправді є.
Вважається, що українська популярна музика існувала переважно у формі фольку – автентичного чи естрадно-академічного. Тоді як суто міські жанри для української поп-культури – це, ніби-то, виняток. Згрубша, цю тезу можна назвати вірною. Проте, лише згрубша.
Навіть, якщо вважати записи міжвоєнної міської української музики втраченими для сучасного слухача (чому, приміром, у Львові їх не перевидає "Львівське радіо"?), то залишаються дуже цікаві напрацювання у цьому напрямку як радянських музикантів, так і діаспорних. На жаль, львівські поціновувачі файної музики їх впритул не бачать, зациклившись на фейковому батярському каноні.
(Втім, тема батярів це таки хороша тема, якщо її нормально подати):
В очікуванні перевидань оригінальних міжвоєнних україномовних зразків урбан-попу пропонуємо оцінити пізніші варіації на тему, зібрані у цьому плейлисті.
Наш плейлист містить три головні групи міської популярної музики другої половини двадцятого століття.
- Пісні "Львів" Оркестру Каравана, "Катеринка" гурту Рушничок, "Стрийський парк" Лесі Боровець – це класичний міський поп, який походить з низових робітничих культур індустріальних міст початку 20 століття;
- Пісні "Вогні Львова" Лесі Боровець та Ігора Кушплера, "Прощай Львів" Олега Дороша, "На трамвайній зупинці" Анатолія Пацельда, "Нічний Львів" Ігора Левинця – це синтетичний повоєнний естрадний жанр, який увібрав в себе багато різних впливів;
- Пісні "На Підзамчі" виконавця ЕРКО, "Пісня про Львів" гурту Лесик бенд, "Вулиці Львова" Михайла Дубецького – це міський шансон.
Класичні жанри міської популярної музики – танго, вальс, румба, фокстрот тощо – були першими дійсно масовими музичними феноменами. Стати популярними не лише в середовищі індустріалізованих робітників їм допомогло поширення техніки звукозапису.
Як стверджують деякі історики музики, головними споживачами перших грамплатівок стали молоді дівчата з хороших родин, які, закохавшись у цікавих парубків з низів, любили потім розчаровано плакати у своїх спальнях під звуки танго у патефоні.
Популярність цих жанрів зберігалася настільки довго, що їх можна назвати вічними. Особливого значення вони, звісно ж, набули у колах післявоєнних емігрантів з Європи до Америки, які потребували ностальгійних нагадувань про старе добре життя. Українська діаспора не була винятком. Тож, традиція україномовних танго чи вальсів зберігалася за океаном у майже безперервній традиції. Драматично-фатальні мелодії від, приміром, Антіна Дербіша ще досі торкають наші душевні нерви.
Надзвичайно цікавим явищем є повоєнна естрадна поп-музика 1950-1960-х років. У ній переплелося багато різних елементів. Передусім, це джаз - еволюція афро-американської низової музики, а точніше такий його повоєнний різновид як хард-боп. Через хард-боп у естраду потрапив не лише синкопований саксофон, а й чорні традиції госпельного чи блюзового співу.
Це також ку-боп – афро-кубанський джаз, який експлуатує народні ритми Карибского басейну. Це різноманітні традиції сценічно-пісенного виконання – фольку, арій, романсів. Це молодіжні рок-н-рольні ритми біг-біту. У хід йшли і ті ж таки класичні танго чи вальси.
Усі вищеперечислені елементи були присутні і у радянській естраді, зокрема, у українському її варіанті. Тому, слухати тогочасні хіти варто навіть найбільш палким противникам "русского міра". Естрада 1950-1960-х років – це синтетичне глобальне явище, яке проникнуло і за залізну завісу, народивши там цілком достойні місцеві зразки, що мають доволі слабкий стосунок до репресивної радянщини та імперщини.
У Львові того часу було створено достатньо хорошої естрадної музики. Не всі, однак, чули про джазовий ансамбль Медікус, заснований Ігорем Хомою у 1960 р. Ансамбль користувався величезною популярність і вивів на сцену багатьох цікавих виконавців. Серед них Олег Дорош і Анатолій Пацельд, присутні у нашому плейлісті.
Термін "шансон" сьогодні настільки розмився, що вимагає принципових уточнень. Передусім, це зовсім не лише той вульгарний блатняк, який полюбляють львівські водії. Російський шансон 90-х – це вже комерційні мутації дуже поважного жанру, який є родичем тих таки танго чи румби і корениться в кримінальних суб-культурах початку 20 століття.
Відверті блатні пісеньки одеських злодіїв або жестокі романси московських підворітень мають багато родичів у всьому світі. Наприклад, можна згадати жанр рембетіко – міський пісенний фольклор грецьких делінквентів, сформований у міжвоєнні роки. І не забуваймо, що танго у первісному варіанті – це пантоміма, яка зображала стосунки проститутки, сутенера та його суперника.
В другій половині 20 століття блатний шансон на наших теренах розвивався у настільки тісному симбіозі з ресторанною естрадою, що деколи важко провести чітку межу. Шансон починають співати під джазове піаніно чи саксофон, додавати фолькові елементи, особливо циганські. Важливими шансонними маркерами у сумних піснях про важку долю залишилися лише присутність лайливої лексики та ліричного героя з анти-соціальною біографією. Сюди можна також віднести аматорський дворовий спів під гітару та великий пласт бардівської пісні.
Pjanennkaja Pechall_Soviet Drunk Sadness Mixtape p1 by Andriy Bondarenko on Mixcloud
Одним словом, хорошої україномної міської музики настільки багато, що ми не втрималися і склали ще один плейліст. Тут вже не згадується конкретно Львів, але ці пісні теж чудово пасують до львівської атмосфери. Слухайте і популяризуйте цих чудових виконавців! ))
фото: Марія Ворончук