116 річниця від дня народження українського поета, прозаїка, драматурга, кіносценариста, філософа, мисливця і спортсмена Майка Йогансена.
Поезії Майка Йогансена в рамках проекту "Поетичний календар" сайту Варіанти читають: літературознавець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Ірина Старовойт, голова Центру експертних досліджень "Тема" Роман Онишкевич, колишній журналіст "Поступу", перекладач Майкл (Михайло Мишкало), актор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса Олег Онещак, керівник управління культури Львівської міської ради Ірина Подоляк, поет, перекладач і літературознавець Остап Сливинський, ведучий на Радіо Люкс ФМ Андрій Жолоб.
Ірина Старовойт ("Мисливська легенда")
Ірина Старовойт ("Ось іду по рейці")
Роман Онишкевич ("Поезія")
Майкл ("Випливає чапля з туманів")
Олег Онещак ("Реакція")
Ірина Подоляк ("Ах життя моє дороге")
Остап Сливинський ("Скоро forte")
Остап Сливинський ("Колискова")
Андрій Жолоб ("Вікно зимового вагону")
Довідка ( підготовлена студенткою ЛНУ ім. І. Франка Ніною Поліщук):
Майк Йогансен народився в сім'ї вчителя німецької мови, котрий був нащадком шведського переселенця та дочки старобільського козака.
Поет один день не дожив до 41 дня народження. Народився 28.10.1896, а був розстріляний 27.10.1937.
З 1918-го почав писати вірші та прозу українською мовою. Перед тим писав виключно російською.
У своїй "Автобіографії..." поет зауважив: "І в віршах своїх, і в прозі, і в теоретичних статтях не уклінно старався підняти українське слово до європейського рівня". Такі думки, за словами науковців, були сформовані під впливом основних гасел "літературної дискусії" 1925-1928 років.
Дослідники вважають творчість поета зразком українського літературного необароко, авангарду. А через трагічні лунарні мотиви, що вірогідно були навіяні подіями тогочасної громадянської війни 1917- 20-х років, дослідник М. Ласло-Куцюк визначила світобачення поета як "катастрофізм".
Хоч Йогансен жив у великому місті, проте він уникав гіперболізованого урбанізму, притаманного, до прикладу, панфутуристам. Разом із М. Хвильовим та В. Сосюрою в "Нашому універсалі", яким відкривався альманах "Жовтень" (1921), Майк заявив, що техніка письма має сприяти збагаченню людської духовності.
На той час це була чи не найгарячіша полеміка в історії української літератури: чи може урбанізована сучасність знаходити своє художнє трактування в розмаїтих поетичних формах, чи, можливо, вона обмежиться верлібрами?
Віршам Йогансена властивий мотив мрійних "островів хмар", щось на зразок «білих островів» раннього М. Рильського. Характерний рух думки від умовно-романтичних інтонацій до повнозвуччя духовного ренесансу.
Йогансен шукав гармонію традиційних і нових форм віршування. Це, так би мовити, "неідентична ідентичність", що є основою йогансевської метафори з її акварельною розмитістю імпресіоністичного кшталту. М.Рильський вважав, що саме "в особистій ліриці М. Йогансен показав більше безпосередності", а разом із тим і "тонкої словесної музики".
Йогансен жартома називав свою пейзажну лірику "сільськогосподарським періодом", що має замінитися "індустріальним". Звичайно, у 20-ті роки ХХ ст. на художнє слово вже тиснув соцреалізм, чим, вочевидь, і була зумовлена іронія митця.
М. Йогансен звертався також і до прози ("Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швейцарію", "Неймовірні авантури дона Хозе Перейра в херсонськім степу").
Техніка йогансевої прози, як зауважує український дослідник Ю. Ковалів, схожа на літературу Е. По, О'Генрі, Г. Уелса, яких перекладав Майк. Кажуть про умовну алегоричну та «химерну», авантюрно-пригодницьку прозу Йогансена, що тепер проявляється, скажімо, у В. Шевчука.
Театральність – ще одна риса авангардного нахилу творчості М. Йогансена. Спільні проекти з Лесем Курбасом, В. Меллером, А. Петрицьким, Ю. Мейтусом, Остапом Вишнею по-своєму вплинули на творчість Майка.
Окрім того, що письменник перекладав п'єси В. Шекспіра, Ф. Шиллера, Е. Толлера, він також був автором кількох драматизованих декламацій, співавтором березілівських вистав "Мікадо", "Жовтневий марш", ревю "Алло на хвилі 477", кіносценарію "Звенигора", п'єси "Корінь весни".
Псевдоніми: В. Вецеліус, М. Крамар.
Упорядник фундаментального бібліографічного двотомника "Десять романів української літератури" (1928) А. Лейтес писав: "Йогансен – це типовий ювелір звукосполучень, талановитий копач словарних надр, філолог поезії. Майстерність його в царині алітерацій безперечна".