Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Минулий тиждень був продовженням відомої гри у пакращення, як колись казала незабутня ЮВТ. Заведи козла в хату, а потім виведи козла з хати й стане дуже добре.
Проте хоча козла вже не буде, але його запах тривалий час зберігатиметься. Так і у нас. Хоча начебто вікопомний закон щодо антикорупційних органів скасували, проте наслідки ще будуть відчуватися довго. І коштуватимуть дорого.
Президент 19 липня підписав закон про реформування АРМА, хоча його прийняли ще 18 червня, і місяць чомусь лежав у Верховній Раді. Після того, як клюнув півень, тобто ми недоотримали від ЄС $1,5 млрд згідно з програмою Ukraine facility, закон підписали та опублікували того ж дня.
31 липня парламент у пориві одностайності у 331 голос скасував те, що схвалив тиждень тому, видаючи це за свій неймовірний успіх. Протягом кількох годин законопроєкт підписали голова ВРУ та президент. Також опублікували й у «Голосі України». Турбовиведення козла, так би мовити. Про всі причини та наслідки цих подій сказали вже чимало, а тому не варто повторюватися.
Залишилося призначити переможця конкурсу головою БЕБ для часткового відновлення репутації. Проте ні. Уряд знову цього не робить без пояснення причин. Просто ми не хочемо і все, а закон, ну хто б там його дотримувався, коли не хочеться. Проте позиція раптово змінилась і уряд вже нібито не проти призначення, треба тільки кандидату пройти поліграф. Причина такого розвороту – приїзд місії МВФ наприкінці серпня і тут ставка вже складає $5 млрд.
Така поведінка нашої влади спричинена психологією наперсткаря, що вже зрозуміли наші партнери, і тому надалі жодного милосердя не буде, принаймні у фінансовому секторі. Тим більше, що буквально на тлі цих подій НАБУ арештовує при отриманні хабаря чергових слуг О. Кузнєцова, С. Гайдая та А. Юрченка. Демонстрація поведінки в стилі: "Крали, крадемо і красти будемо".
І, звісно, що мемом тижня стало прізвище Міндіч, квартиру якого з золотим унітазом понад рік прослуховувало НАБУ, адже там збирались за неформальних обставин всі менеджери на чолі з президентом. Публікація цих записів має шанс зрівнятися з плівками Мельниченка з непередбачуваними наслідками, бо той хто думає, що там обговорювалися проблеми, як протистояти російській агресії, вочевидь помиляється. А можливих наслідків дуже б не хотілося ні героям плівок, ані нам всім. Війна усе ж за вікном.
Дві міжнародні події, що матимуть далекосяжні наслідки – це укладення торгівельної угоди між Євросоюзом і США. Попри всі незадоволення європейців угодою це все ж найкращий вихід у тому, на чому вдалося сторгуватися. Слід визнати, що митна ставка США у 15%, є певним еквівалентом ПДВ, який в різних європейських країнах становить від 18 до 27 відсотків, у той час, як у США ПДВ немає, а чинний там податок на продажі складає всього від 4% до 10% у різних штатах.
Досягнення цієї угоди відвернуло надзвичайно шкідливу торгівельну війну і, відповідно, сприяло євроатлантичній єдності, що надзвичайно важливо для нас, особливо в контексті майбутнього переходу ЄС на американські джерела енергії. Не забуваймо, що попри обмеження на трубопровідний газ Європа дедалі більше закуповує російський зріджений газ. Тут обмежуємо, а там нарощуємо.
Згадуємо й войовнича риторика Трампа, який скоротив свій ультиматум щодо війни до 10 днів, а у відповідь на погрози росіян заявив про готовність США до ядерної війни, підкріпивши це переміщенням американських субмарин чим ближче до росії. Очевидно, що така риторика для путіна є незвичною і якою буде реакція ще не ясно.
Проте, коли росія спробує розмістити ракети на американському континенті, скажімо на Кубі, у Нікарагуа чи Венесуелі, до чого закликають деякі пропагандисти, світ може постати перед новою Карибською кризою. Вона виявиться значно небезпечнішою, оскільки радянське керівництво було значно адекватнішим, ніж теперішнє російське, і війни не хотіло.
Щодо поведінки Трампа та його ультиматуму, то за всіма ознаками ситуація в США для нас покращується, хоча чергова, здавалось би вже нікому не потрібна поїздка Віткоффа у росію викликає сумніви у подальших рішучих діях Трампа щодо цієї держави й спричинена бажанням ще відтягнути активні дії.
Тим більше, що останні корупційні дії наших менеджерів дають привід для цього. Як висловилась дочка Келлога Меган Мобс: "Це найдурніше рішення, прийняте у найбільш невідповідний час". Та хто б про це думав коли всі помисли зайняті одним – збереженням влади за будь-яку ціну.
А ми й надалі живемо під обстрілами. Жахливий обстріл Києва був відповіддю на трампівський ультиматум, отже чекаємо нового після поїздки в росію Віткоффа.
І привітаємо захисників неба у день Повітряних сил 3 липня. Попри болючі прильоти тільки за липень ППО знищила 6262 цілі, серед яких понад 3000 шахедів та понад 100 ракет різних типів. Важко собі уявити наслідки, коли б всі ці цілі досягли мети лише за один місяць.