Сьогодні на 92-му році життя померла підпільниця Організації українських націоналістів та в'язень радянських таборів Ярослава Левкович (Романина).
Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.
Народилась 31 жовтня 1921 р. у селі Нестаничі Радехівського району Львівської області, була найстаршою із чотирьох дітей в сім'ї місцевого дяка. Після закінчення 4-річної сільської школи продовжила навчання в Радехові. У 1941 р. вступила до ОУН, де діяла під псевдо «Марта» і «Оля». Восени 1942 р. стала станичною жіноцтва в рідному селі, організовувала перехід місцевих хлопців до Української повстанської армії на Волині.
З 1944 р. займала посади районної провідниці жіноцтва ОУН спершу Радехівського, а потім Лопатинського районів. Восени 1947 р. почала працювати друкаркою в технічній ланці у Жовківському районі, а з наступного року — машиністкою при окружному провіднику ОУН Мар'янові Шульгану («Біловусу»), окружному референту пропаганди ОУН Степанові Ханкову («Носачу»), займалась випуском підпільних видань, тому більшість часу доводилось проводити у криївках, постійно змінювати місце праці.
Заарештована органами МГБ у 1952 р. біля села Реклинець. Утримувалась у тюрмі на Лонцького у Львові, де неодноразово зазнавала побоїв на допитах. 9 травня 1952 р. засуджена Військовим трибуналом військ МГБ Львівської області до 12 років позбавлення волі. Каторжні роботи відбувала в Інті, Абезі, Воркуті.
17 березня 1957 р. вийшла заміж за каторжанина Василя Левковича, полковника Української повстанської армії. 27 грудня 1957 р. в подружжя народився син Роман. Була звільнена 12 листопада 1959 р. і переїхала у місто Прокоп'євськ Кемеровської області (Сибір), куди у 1947 р. було депортовано її батьків. 7 лютого 1960 народилась донька Дарія.
До України повернулась в 1965 р. й оселилася у місті Червоноград Львівської області, де працювала машиністкою на шахті «Друга Великомостівська». З 2008 р. мешкала у Львові. У 2003 опубліковано її спогади «Життя підпільниці».
Померла Ярослава Левкович у Львові 17 червня 2014 р.
