Португалія: країна лузотропікалізму,мануеліно та азулейжосу
Португальці – відомі мореплавці, починаючи з 14 століття вони прокладали морські шляхи у найвіддаленіші куточки світу. Понад 140 млн. людей на нашій планеті розмовляють португальською мовою. А от саму Португалію для українців відкрила трудова еміграція наприкінці минулого століття. За різними даними, сьогодні в Португалії постійно проживає понад 10 тис. українців, переважно – це вихідці із західних областей.
У травні група львівських журналістів на запрошення української діаспори і за сприянням авіакомпанії МАУ відвідала Португалію і повернулася додому із незабутніми враженнями.
Перше з них – це люди. Ніде в Європі ти не почуваєш себе так комфортно, як в Португалії. З одного боку, ніхто тобі не докучає, але з іншого – всі готові допомогти у разі потреби. Проте роблять це спокійно, без зайвої настирливості, з гідністю. У центрі Лісабону різними мовами викарбовано напис «Лісабон – місто толерантності». Насправді вся Португалія – країна толерантності. Ця провідна риса португальців, як виявилося, має свої історичні коріння та культурно-філософське обґрунтування у вигляді ідеології "лузотропікалізму". У часи диктатора Салазара ідеї «лузотропікалізму» пропагувалися навіть на державному рівні.
У доброзичливості та комунікабельності португальців мали можливість переконатися не лише ми, але й більшість львів’ян під час Євро-2012.
Португалія – країна великої історії і неповторних архітектурних пам’ятників. Всі добре знають про творчу спадщину великого іспанського архітектора Гауді. Але для того, щоб зрозуміти її коріння, треба відвідати Португалію і познайомитися з неповторними архітектурними ансамблями в стилі мануеліно. Названий на честь португальського короля Мануеля І, цей архітектурний стиль став візітівкою Португалії , як і його елементи, виконані із використанням азулейжос – португальського кахля. Мануеліно навіяний заморськими культурами: мавританською, індійською та ін.. Його особливістю вважається використання морської та тваринної тематик при зведенні будівель в готичному стилі чи ренесансу. Монастир ієронімітів, Вежа Белен у Лісабоні, плац Пена у Сінтрі, фортеця тамплієрів в Томарі – такого не побачиш ніде в Європі, а лише в Португалії.
Португалія – важливий духовний центр християнської культури. До Фатіми, якщо ти не спланував поїздку заздалегідь, не так вже і легко самому добратися, а ще складніше – вибратися з відтам. Але ансамбль паломницького центру вражає своїми масштабами, більшими за Ватикан. Взагалі убранство католицьких церков в Португалії також відрізняється від католицьких храмів інших країн Європи – вони дуже лаконічні, без зайвої мішури, тобі ніщо не заважає спілкуватися з Богом, відчувати його велич і значимість. У Фатімі втім панує повна релігійна толерантність. Служби ведуться не лише португальською, але й іншими мовами. Для православних є також свій окремий храм, в якому служать різними мовами.
Природа Португалії викликає повне захоплення, особливо на побережжі Атлантичного океану. Завдяки вітру з Атлантики спеки не відчувається, проте, якщо бути необережним, її наслідки досить швидко з’являються на тілі у вигляді опіків та облізлої шкіри. Морські курорти Ешторіл і Кашкай, заміська резиденція португальських королів Сінтра з фантастичними садами і парками на схилах гір, і, безперечно, найзахідніша точка Європи - мис Рока не розчаровують туристів. Але от повною несподіванкою для нас стала річка Тежу, на берегах якої розташована португальська столиця. Ширина дельти Тежу в окремих місцях сягає 16 км, тому складається враження, що це не річка, а затока океану.
Лісабон за кількістю мешканців поступається Львову, населення столиці Португалії - 600 тис. Не виключено, що також через це нам, українським провінціалам, так комфортно в цьому столичному місті. Лісабон розташований на десятках пагорбах, однак на цьому подібність до портових міст і закінчується, адже сам порт в Лісабоні винесено далеко за межі міста.
Багато доводилося чути про легендарний лісабонський жовтий трамвайчик. І справді вони бігають старим містом, легко карабкаючись по схилах. Але, якщо чесно, значно зручніше і цікавіше пройтися старовинним містом пішки. Тим більше, що під ногами в тебе – не просто бруківка, а справжній витвір мистецтва, відполірований століттями. У Лісабоні безліч оглядових майданчиків, з яких відкривається неповторний вид на Тежу, королівську фортецю і старе місто. А після такої прогулянки – посидіти в кафе чи ресторанчику і скуштувати відомі на весь світ португальські сардини чи бакальяу – тріску. Смачно, недорого і перше і друге, однак десь на третій день в їхній бік вже не можеш дивитися. Втім морська португальська кухня настільки різноманітна і смачна, що лише під кінець поїздки захотілося чогось іншого, наприклад, каракатиць (слимаків). Якщо вже мова зайшла за кухню, то окрім португальських вин, вартує згадати ще про португальські сири. Вони - настільки ж різноманітні і смачні, як і французькі, а от коштують вполовину дешевше.
І останнє. Про сувеніри. З цим, насправді, з початку в нас виникли проблеми. Адже основний сувенір в Португалії – це символ цієї країни – когут. Когути в Португалії всюди – на кахлі, футболках, кераміці. Красиві. Але чомусь українські чоловіки скептично віднеслися до ідеї привезти додому сувенір з когутом. Другий масовий сувенір – жовтий лісабонський трамвайчик. Він також розтиражований на всіх сувенірах і також не викликає ентузіазму у наших туристів. Втім нам таки вдалося знайти ще один справжній португальський сувенір – це взуття. Адже пара добротного шкіряного взуття в Португалії коштує в межах 20 Євро.
Подорож до Португалії пролетіла непомітно, літак МАУ доставив нас із Лісабону в Київ. До слова, авіакомпанія МАУ – єдина, яка здійснює прямі рейси з України до Португалії. З нами на батьківщину у відпуску верталися українці-заробітчани та члени їх родин. Всі вони вже давно стали повноправними громадянами Португалії – країни, яка попри своє імперське минуле, реально демонструє нечувану толерантність у стосунках між народами, котрі її населяють.