На залізничій колії, що веде до ПАТ «Львівська вугільна компанія», у ніч з 20 на 21 серпня працівники підприємства вимагали повернути заборговану ще з квітня зарплату.
Про це повідомляє прес-служба Конфедерації вільних профспілок України.
За словами головою первинного осередку НПГУ Ольги Шкоропад, найприкріше те, що державних чиновників їхні проблеми не хвилюють, а високопосадовці Міненерговуглепрому заявили, що у них такого підприємства взагалі не має.
«Продукцією ж нашою «Вугілля України» не погребувало, - обурюється профспілковий лідер. – Збагачене вугілля забрали, а 2,3 млн грн за нього не віддають, ще й шантажують, що ніби нас не має».
Такого байдужого, а правильніше було б сказати, злочинного ставлення до нагальних проблем трудівників, за словами робітниць ПАТ, не було навіть за попереднього керівництва Міненерговуглепрому та місцевих органів влади.
За словами Шкоропад, майже 38% акцій підприємства належить державі і вона мала б дбати, аби вони приносили їй прибуток. Та й з підприємцем, у власності якого фактично перебуває фабрика і котрий мешкає у Москві й не надто турбується про своїх українських працівників, давно мали б розібратися відповідні державні органи, вважають жінки-трудівниці ПАТ «Львівська вугільна компанія».
Другу добу поспіль під дощем пікетувальники блокували під’їзні колії до своєї збагачувальної фабрики, не дозволяючи підвозити й вивозити вугілля Але ніхто, ні з місцевої, ні з обласної, ні зі столичної влади не звертає на них уваги.
Певне, щоб зробити акцію даремною, 21 серпня ПАТ «Львівська вугільна компанія» змусили припинити роботу, знеструмивши його, буцімто за борги за електроенергію. Тому трудівники підприємства о 14-й годині вимушено припинили протест.
Та протестувальники здаватися не збираються й рішуче налаштовані добитися виплати чесно зароблених грошей. Бо мають надійну підтримку з боку Незалежної профспілки гірників України. Її лідер Михайло Волинець від імені понад 70 тисяч членів НПГУ попереджає представників влади всіх рівнів, а також власника компанії, що профспілка готова долучитися до справедливого протесту своєї первинної організацій і спільними випробуваними методами допомогти їй добитися вирішення проблеми.
