Зненацька фігура Христа-Царя на проспекті Свободи несподівано стала прообразом Його майбутнього Пришестя.
Мандрівний Христос, цей вічний жид: здивував, налякав, спантеличив та заскочив простий львівський нарід. Мандрівний Христос, цей вічний жид, – лише обурив так звану львівську інтелігенцію. Відчуваєте усю різню в палітрах емоцій звичайних та свідомих громадян Львова?
Навіть орієнтований виключно на простакуватих представників лукавого галицького народу сайт ЗІК вирішив вимахнутись ілюзорною просунутістю і чомусь написав, що це кітч, тобто втілення несмаку (схоже, що це речення також з'явиться у майбутньому продовженні книги Тетяни Вергелес "Моя грішна журналістика").
Але чому це кітч? Пофарбований у голубий колір плащаниці та зі золотавим волоссям – він ще б міг бути кітчем. Пофарбований у кольори українського прапора (блакитний верх і жовтий низ) – він би точно був кітчем. Але оце білосніжне благословення Христа двома пальцями більше схоже на давнозабуту архаїку, пам'ятку про епічні часи велетнів та титанів.
А сам проспект Свободи за такої його присутності став пантеоном стародавніх та забутих героїв, місцем відстеження наочних прикладів швидкоминучої та мінливої пам'яті.
Здивовані люди не вірять власним очам, бо це приклад ідеального флеш-мобу у Львові, який чомусь звик про усі свої флеш-моби повідомляти заздалегідь.
І якщо це кітч, то чому тоді не кітч (втілення несмаку) придуркуватий флеш-моб львівської фейсбучної туси активних громадян про три позитивні новини?
Озирнутись навколо. Позаду Сало, пастерія та суші – і Він – хліб життя та вино Нового Заповіту. І як тепер їсти сало, коли перед Твоїми очима бовваніє спина Творця неба і землі, всього видимого і невидимого?
Десь праворуч – life, тобто життя українською. Він є дорогою, правдою і життям. Він – є мобільним зв'язком між небом та землею.
Він є супутниковим зв'язком. Він – посередник між небом та землею. Між Отцем та його дітьми.
Він єдиний острів суші в океані збуреному спокус бурею. Він – оаза. Він – перепочинок для спраглих.
Саме на цьому Він полюбляв наголошувати так подвійно і так істинно, істинно казати.
Такий Христос-Цар на проспекті Свободи у Львові – панк-молебень навпаки. Це – Pussy Riot навпаки у Львові, цьому антиподі Москви на географічному тетраподі священних реліквій. Пуссячий бунт у Львові не можливий апріорі, бо, ті, хто можливо б хотів – усі трішечки пуссі. І навіть львівські радикали на таке не підуть, бо вони ходять до Церкви та шанують батьків.
Він не ображає почуття віруючих, він ображає розум недумаючих, цих невпливових провідників місцевої псевдо-інтелігенції, яка може, хіба що, організувати молебень з гаслом "Богородице, Євросоюз піджени", але схоже, що не зможе.
Пекло Христа – це бути усім для усіх, розуміти всіх і кожного та опускатися зі славних хмар у їхні приватні гівенця. І саме тому це не кітч. Хіба що провокація від найбільшого хамелеона на планеті Земля та її околицях – Ісуса Христа. Він тут довго стояти не буде. Два-три тижні.
А для тих, хто не може так довго чекати звучить FKA twigs та хіт її дебютного альбому "Two Weeks".