Руки можновладців та підприємців руйнують більше пам'яток Львова, ніж це могли б зробити якісь природні катаклізми.
Таке враження, що Львів потрапив у десятку міст, які варто відвідати лише тому, що він ось-ось перетвориться у центр несмаку та рагулізму.
Можливо тому, фахівці так рекомендують туристам Львів для відвідин.
Хтозна, чи через рік на місці Ратуші не стоятиме палатка пивом та шавермою.
Порівняти Львів можна багатьма європейськими старими містами, але якби у Львові була річка, ми б могли тягатися у крутості з Прагою чи Краковом.
Хоча у Львові не так намарафечено у цих європейських містах, але річка – дуже вагомий фактор.
У Львові була річка, Полтва, але її вже нема і не буде.
Неромантична влада міста проміняла красу на практичність.
У 1884 році міська управа ухвалила рішення закрити річку і перевести її у міський колектор.
Місто з річкою було б дуже гарним, але як каже Леонід Кравчук: "Маємо те, що маємо!"
Пізніше Львів позбувся тріумфальної арки з бюстом Гранца Йосифа та гербом Львова на під'їзді на вокзалу, яка зустрічала та проводжала львів'ян та гостей міста.
Арка була споруджена на честь приїзду до Львова цісаря Франца Йосифа І, який відвідав Загальну крайову виставку, що відбувалась в Стрийському парку з 5 червня по 10 жовтня 1894 року.
Її було легше зберегти, ніж річку, але арка була тимчасовою інсталяцією.
Львів пострійно щось втрачав, але частіше не через плин часу: пам'ятник Яну ІІІ Собєському, який спорудили у 1898 році в центрі скверу на площі Святого Духа за проектом скульптора Тадеуша Баронча.
У 1950 р. пам'ятник було перевезено до Польщі та встановлено в Гданську.
Найбільша проблема в тому, що на замість старих споруд, пам'ятників і т.д. виростає якась фігня.
В 2013 році, в час вільної та самостійної України та вічноєвропейського Львова, у місті Лева виріс такий цар-пам'ятник.
У Львові взагалі взагалі ставити які-небудь пам'ятники, головне у Ратуші побігати та профінансувати витрати. До вибору проекту пам'ятника навіть не залучають громадськість.
Національного героя, який боровся з радянським режимом, Степана Бандеру висвітлили у стилі радянського монументалізму.
Стиль ленінського пам'ятника можна легко побачити у постаменті Степану Бандері.
Витвором мистецтва не можна назвати і фонтан закоханих навпроти готелю Львів.
Водограю зробили рестайлінг без дозволу мерії, але остання не дуже то й хоче демонтувати фонтан, адже на нього можна дивитися, поки чекаєш маршрутку.
У 2011 році, мережа "!Фест" звела у Бернардинському подвір'ї споруди, які не зовсім вписуються у ансамбль дворика.
Також, на пришиту до розкішниці рукавичку, схожий банк на площі Адама Міцкевича.
Той ж "!Фест" минулого року обвішав пам'ятку архітектури на вул. Сербській якимись унітазами з яких повинен стікати шоколад.
Міська рада дає розпорядження про незаконність цих споруд, але вони лише формальні, щоб простий люд вірив у життєдіяльність Львівської міської ради.
В музеї Арсенал провели роботи з добудови вежі для влаштування димоходу та вентиляційних шахт з метою функціонування ресторану, який розташований в приміщеннях Музею.
Також минулого року виросла багатоповерхівка на вулиці Личаківській, 33а, яка псує панораму історичного центру міста.
Зовсім недавні події, які приніс нам 2014: 10 січня на вулиці Озаркевича, 4 розпочали розбирати пам'ятку архітектури.
Влітку міська рада погодила цю ділянку під забудову, але коли почався весь шухер навколо лічниці Шептицького, міська рада заявила, що це нововиявлена пам'ятку архітектури і її не можна демонтовувати.
Можна спрогнозувати, що лічницю знесуть, міськрада подасть в суд, суд буде тягнутися роками, а за ці роки виросте нова споруда, але її залишать.
Як же руйнувати новобудову, хоч і заради неї знесли пам'ятку архітектури?
Зазвичай так все і завершується. Такий фінал зумовлений налагодженій схемі псування міста та напівбайдужості людей.
фото: Старі фотографії Львова, Урбаністичні образи, Універсальний львівський довідник, wikimapia.org, cit.ua, nnm.me, anderver.livejournal.com