Варіанти пропонують увазі читачів репортаж журналістів Deutsche Welle "Rasizm na pi?karskich trybunach", в якому проведено розмову про проблему расизму в Україні. Цього разу вона розкривається крізь призму відчуттів імігрантів. Останні запевняють, що расовий поділ в нашій країні є дуже жорстоким. Після фільму про расизм в Україні британського телеканалу BBC футбольні болівальники з різних країн, котрі все-таки відвідали матчі чемпіонату Євро-2012 в Україні, повернулися додому з твердими переконаннями про відсутність в нашій державі расистських мотивів. Але різниця між вболівальниками та імігрантами полягає якраз в тому, що перебування перших в Україні було короткочасним і святковим. Імігранти ж живуть в Україні постійно і їхня буденність відрізняється від настрою, який панує під час чемпіонату.
Ворожість і расизм закорінені в українському суспільстві. Чемпіонат Європи як збільшуване скло, яке їх показує
Самба Каудін Моудізір (Samba Chaudin Moudisir) стоїть перед воротами, через які можна зайти в фан-зону на площі Незалежності в Києві і відчуває на собі зневажливий погляд правоохоронця, котрий, випнувши груди і піднявши брови, деякий час зволікає і, нарешті, впускає його.
Хлопцеві давно вже відоме в Україні відчуття «небажаного гостя». Своє дитинство він провів в Браззавіль - столиці Республіки Конго. До Києва приїхав два роки тому вивчати міжнародні відносини. "Кожного дня до мене ставляться так, ніби я гірший ніж українці", - зі смутком говорить 18-річний юнак.
Ворожість і расизм закорінені в українському суспільстві
Політики та засоби масової інформації ведуть довгі дискусії про права людини в Україні. Проте концентрують свою увагу насамперед на особі Юлії Тимошенко, а не на правах імігрантів, таких як Самба Каудін Моудізір (Samba Chaudin Moudisir).
Згідно з дослідженнями, проведеними Мірдулою Гош (Mirdula Ghosh) зі Східноєвропейського Інституту розвитку в Києві, 59% імігрантів вважають, що мають менше прав, ніж громадяни України. Аж 85% іноземців визнають, що під час перебування в Україні, зазнали дискримінації.
Мірдула Гош (Mirdula Ghosh) - родом з Індії, пояснює ситуацію расизму настроями, які панують серед українців. "Фінансова криза дуже розділяє суспільство. Зростає безробіття, населення старіє. Іноземці автоматично стають " цапом відбувайлом", яких звинувачують в усіх невдачах. Наївно вважати, що Євро-2012 має шанс це змінити".
Верхівка айсберга
За останні 6 років неурядові організації зафіксували 12 убивств і 300 нападів на імігрантів, мотивом яких був расизм. Як стверджує науковець з Конгресу етнічних груп в Києві В'ячеслав Лихачов, такі дані можуть бути насправді ще страшнішими, оскільки «багато жертв бояться давати свідчення і не пишуть скарги".
Самба Каудін Моудізір (Samba Chaudin Moudisir) ще не зустрівся з насильством в Україні, йому завжди вдавалося уникнути контакту з неонацистами або п'яними підлітками. Але він не може втекти від охоронця, який забороняє йому зайти на дискотеку, або від касира, який кидає в нього рештою.
Батьки хлопця платять щорічно 3 тисячі доларів за навчання сина в українському університеті. Самба (Samba Chaudin Moudisir) хотів би допомогти їм, але не може працювати, оскільки ніхто не хоче наймати його на роботу.
Фільм телеканалу BBC про расизм під час Євро-2012 показує, на його думку, лише верхівку айсберга. Набагато важливішою вважає він відповідь на питання: як дійшло до того, що українське суспільство так вороже ставиться до іноземців? І як це можливо, що на майбутніх осінніх парламентських виборах в Україні, вперше в історії незалежності цієї країни, місце в парламенті уже запевнила собі партія «Свобода»?
"Свобода" для расизму
Загальноукраїнське об'єднання «Свобода» є українською націоналістичною партією, заснованою в 1991 році групою з 30 активістів. У даний час вона налічує аж 15 тисяч осіб. Метою «Свободи» є поширення расизму і підбурювання громадськості проти чорношкірих, євреїв і циганів. У 2010 році прихильники «Свободи» розгорнули на стадіонах великі плакати: " Український футбол не буде притулком для іноземців".
Члени партії «Свобода» намагаються заручитися підтримкою субкультур. Вже зараз вони тішаться довірою тих, хто відчуває себе обдуреним через помаранчеву революцію.
Дослідження того, як відбувається набір молоді до націоналістичних партій, провів Максі Бутевіч (Maxi Butewicz) – представник ініціативи «Без кордонів». Свобода дає молодим людям відчуття єдності. "У групі вони сильніші і сміливіші, ніж коли вони ходять по вулиці поодинці." Це дуже небезпечно.
Зараз на українських стадіонах, як і раніше, можна побачити свастику або жести гітлерівського вітання, також можна почути образливі слова, адресовані чорношкірим гравцям. Групи хуліганів, такі як: "Сім'я терору", "Вовкулаки" чи "Авангардний бійцівський клуб", постійно атакують прихильників футболу з-поза Європи.
"Футбол об'єднує нас, расизм розділяє"
В Україні, безумовно, потрібні ініціативи, які б протидіяли ворожим налаштуванням в суспільстві, - підкреслює Мірдула Гош (Mirdiula Ghosh ). Яскравим прикладом цього є акція, організована нею та об'єднанням "Футбол проти расизму в Європі". Вони запросили студентів з 14 країн для участі в футбольному міні-турі на площі Незалежності в Києві. Організатори намагалися такою акцією привернути увагу суспільства до культурного розмаїття людей різних національностей.
Перемогли?
Майдан після обіду заповнюється сотнями людей. Samba Chaudin Moudsir у синій сорочці з написом "Футбол об'єднує нас, расизм розділяє" мав можливість поспілкуватися з футбольними уболівальниками зі Швеції та Англії. Ніхто не дивився на нього недобрим поглядом. Це був міні-крок вперед в боротьбі проти расизму в країні. Але що буде далі, коли чемпіонат завершиться?
Джерело: Deutsche Welle, передрук : Gazeta.pl