Вибори 2015 року – це реванш старої регіональної еліти Львівщини, яка не допустила нові обличчя в ради.
Вибори-2015 – це політичний спринт. Навіть для експертів виявилось замало часу, щоб в деталях ознайомитись зі списками всіх політичних партій на рівні Львівської міської та обласної рад, вже не говорячи про ради інших рівнів.
Доступ до інформації про кандидатів є незадовільним. На просторах нету не знайдеш їхніх програм, зате масово ширяться загальноукраїнські партійні гасла.
Львівська обласна ТВК, окрім офіційної інформації, спромоглася самотужки оприлюднити декларації про доходи кандидатів. Міська ТВК станом на 15 жовтня не готова була надати журналістам таку інформацію і навіть не збиралась опрацьовувати декларації кандидатів для публічного доступу.
Все це відбувається тому, що влада, а також самі політичні гравці не зацікавлені в широкій трансляції своїх намірів, адже більшості з них немає що сказати важливого і запропонувати корисного виборцям.
Попри всі труднощі Варіанти проаналізували списки кандидатів політичних партій до Львівської міської і обласної рад, а також Винниківській міськради, щоб зрозуміти чи справді ця виборча кампанія сповнить очікування громадян на оновлення влади на місцях.
Закономірно, що за наслідками голосування 25 жовтня це зможе відбутися лише частково. Нові обличчя в радах Львівщини не складуть критичної маси, отож й не впливатимуть на ухвалення рішень.
Нових політиків шансів на перемогу позбавив закон
Перша за все, новий закон не надав права громадським об’єднанням самостійної участі у місцевих виборах.
Активісти громадських і волонтерських рухів, що виросли на революційній хвилі, змушені були йти у прийми до політичних партій, бо іншої форми розвитку їхних ініціатив не існує.
Нова виборча система, натомість, забезпечила лідерство у виборах парламентських, (читай: у Львівському регіоні – провладних) партій. Вони, спираючись на свій загальноукраїнський рейтинг, легко долають на місцевих виборах 5 % прохідний бар’єр.
Форма виборчого бюлетеня, в якому на першому місці стоїть бренд партії, а далі йдуть прізвища кандидатів, забила останній цвях в домовину сподівань нових політиків потрапити у владу завдяки власному іміджу й впливу.
Львівський виборець знову буде обирати партію (та, яка йому подобається), а не кандидата, прізвище якого переважно нічого не говорить і заховане в кінці бюлетеня.
Прохідні партії не захотіли орієнтуватися на нових політиків
Отож всі гравці на місцевих виборах розуміли важливість заручитися підтримкою відомого політичного бренду. Тому у більшості парламентських партій процес формування списків кандидатів на місцеві вибори відбувався складно.
До того ж майже ніхто з регіональних партійних лідерів не зміг уникнути купи чинників та спокус, вторинних, на перший погляд, які в тім, в момент прийняття остаточного рішення щодо включення кандидатів до списків, виявились чи не найважливішими.
Так, Солідарність мусила зважати на політичні домовленості у Києві між Порошенком, Кличком і Яценюком. Тому у Львові та області спроби збудувати нову партійну організацію з новими обличчями були в одну мить перекреслені.
Списки ж заповнили добре відомими краянам (як з позитивного, так і негативного боку), постатями, які до того ж в більшості є державними службовцями.
З іншого боку, такий результат був прогнозований. Адже сьогодні Солідарність президента Порошенка – це Наша Україна президента Ющенка взірця 2006 року.
Списки ВО "Свобода" і ВО "Батьківщина", які вже втретє беруть участь у місцевих виборах на Львівщині, переважно складаються з добре відомих політиків, які вже були чи є при владі на місцях і в центрі, і які не змінили своїх політичних уподобаннь за час, коли їхні політичні сили опинилися в опозиції.
Здавалося, що така послідовність і відсутність плинності кадрів повинна вітатися. Але в пам’яті громади ще не зникли гучні скандали за участю цих політиків в минулих каденціях рад: земельні, з незаконними забудовами у парку Знесіння чи центрі Львова, з роздачею мисливських угідь, розпродажем за безцінь комунального майна і лобіюванням заборони на видобуток сланцевого газу.
Є ще один момент. Якщо ВО "Свободі" цього разу не можна закинути кумівства і родинних зв’язків, то члени "Батьківщини", навпаки, йдуть в політику сімейними підрядами.
Самопоміч Андрія Садового де-факто також є партією влади на Львівщині. І хоч вона вперше бере участь у місцевих виборах, але в її списках повно тих, хто вже засвітився якщо не на виборних посадах, то в структурах місцевої влади Львова та області.
Попри шалені кошти платників місцевих податків, використаних не у сповна законний спосіб на розбудову та діяльність ГО "Самопоміч", меру Садовому за дев’ять років так і не вдалося виховати нове покоління громадських активістів.
А тому у списках Самопомочі опинилось багато людей, які раніше пробували себе в інших політичних проектах, співпрацювали, наприклад, з Тігіпком чи Януковичем та ВО "Свобода", або просто аферистів.
Політичних мігрантів, тобто тих політиків, які за спиною мають участь в інших політичних проектах, неодноразово обиралися депутатами міських рад від інших партій, знаходимо безліч в списках Радикальної партії Ляшка, Народного контролю, Громадянської позиції, які є новими гравцями регіональної політики і вперше беруть участь у місцевих виборах.
Мал. 01. 55 з 90 теперішніх депутатів Львівської міськради знову хочуть в раду. Андрій Рущак
При цьому виборцям, як велике досягнення подається те, що в списках новачків немає політиків, які свого часу співпрацювали з Януковичем і Партією регіонів. Однак, якщо вдуматись, то це зовсім не означає, що серед них нема жуліків, злодіїв чи брехунів. Насправді вони там є, і багацько, причетних до розкрадання майна і земель громад Львівщини, хабарників і тих, хто збирає данину за вирішення питань. І що найцікавіше, громадськість про це знає, але нічого не може вчинити, щоб спинити цих людей і тих, хто тягне їх цього разу до влади.
Один відомий львівський експерт в таких ситуаціях любить іронізувати: "Вчасно змінити погляди – це не зрада". Бо справді, вік партійних проектів в Україні набагато коротший, ніж активне життя політика. От і доводиться останнім скакати з партії в партію. І нема на то ради.
Якщо серйозно, то громадськість Львівщини напрочуд байдуже поставилася до появи в списках кандидатів потенційно прохідних партій політиків, в яких наявний конфлікт інтересів або ж за якими тягнеться шлейф скандалів.
Нагадаємо, в Україні не працюють механізми відкликання депутата, не працюють механізми референдуму та інші механізми мирного впливу громади на дострокову ротацію міських рад.
І винні в цьому саме ті політичні сили, які не добилися цього в парламенті, а зараз будуть мати своє представництво в місцевих радах Львівщини: Самопоміч, Солідарність, Народний Контроль, Свобода, Батьківщини, Радикальна партія, Воля та ін.
Вибори 2015 – це реванш старої регіональної еліти на Львівщині
Де-факто це в Києві, тобто у центрі, періодично відбувається повне перезавантаження правлячої еліти в форматі сьогодні східняки – завтра західняки.
А на Львівщині, при владі під різними політичними брендами понад двадцять років були майже одні й ті ж самі люди (їх діти, родичі, куми, друзі). У 2010 році монополію на владу цих людей спробувала підірвати ВО "Свобода", але виявилась неспроможною довести цю справу до кінця і пішла на колаборацію зі старою регіональною елітою раніше, ніж вибіг термін її головування в місцевих радах.
2015 рік – рік реваншу. І не для того стара еліта Львівщини страждала вперше в історії незалежної України п'ять років в меншості в місцевих радах під пильним контролем з боку свободівців, щоб сьогодні віддати владу в руки маловідомих волонтерів і громадських діячів.
Розуміючи все це, не варто втрачати надію. Зміни поступово, але відбуваються, і незабаром, заа два роки, вони все ж таки прийдуть і на Львівщину.
лема децентралізації не стала центральною на цих виборах, але вона обов'язково буде головною темою наступних, що відбудуться у 2017 році. Бо Лише системні зміни и реальни реформы в регіонах дозволять реально перезавантажити місцеві еліти.