Реставраційні практики архітектурних споруд старого Львова.
Львів – величне і старовинне місто, яке щороку відвідує велика кількість туристів, і це не дивно, адже крізь призму часу місто зберегло свою атмосферу та привабливість.
Близько 10% усіх архітектурних пам'яток України зосереджені у Львові, а сама архітектура є особливою, адже вміщує в собі поєднання західної і східної культур, елементи яких в оригінальному вигляді дійшли до наших часів. Більшість з них піддались впливові часу та потребують негайної реконструкції, деякі вже відреставровані, інші – взагалі знищені.
Реставрація усіх будівель відбувається завдяки проекту "Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова", який спрямований на підтримку реставраційних заходів та розвитку інструментів оновлення міста, реалізовується на замовлення Федерального міністерства економічної співпраці та розвитку Німеччини (BMZ).
Згідно зі статистикою протягом 2009-2016 років у програмах співфінансування реставрації Львівських житлових будинків взяло участь понад 2000 квартир, за рахунок чого відреставрували понад 300 вікон, близько 100 вхідних брам, 80 балконів, 3 фасади будинків та облаштовано 10 внутрішніх двориків.
Замовлення виконують 20 малих українських ремісничих підприємств, що мають відповідну кваліфікацію. А впродовж 2017 року у Львові були заплановані реставраційні роботи на фасадах у центрі міста: на проспекті Шевченка, 4, вулиці Підвальній, 9, та Саксаганського, 11. Також завершується реставрація музею Пінзеля (костелу Кларисок на площі Митній), церкви св. Параскеви П'ятниці, Домініканського собору), храму св. Трійці, даху головного корпусу Львівського національного університету ім. І Франка та куполу пологового відділення третьої міської лікарні.
Проте реконструкція не завжди йде на користь споруді, адже в реставраційній практиці Львова відомі різні приклади реставрації, котрі не завжди є виграшними для споруди. Про них розповідає Крістоф Юнганс – столяр-реставратор з Німеччини, який займається реставрацією понад 30 років та є учасником Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ).
Вперше Крістоф відвідав Львів у 2009 році, тоді його вразила різноманітність архітектури, – кожна будівля має власну історію та є цілісною. Він зазначає, що наявність таких пам'яток архітектури є одночасно цінним скарбом і водночас викликом, який полягає у бажанні містян та здатності майстрів реставрувати споруди таким чином, щоб вони не втратили свого історичного шарму, оскільки у місті наявні приклади усіх архітектурних стилів.
Представником готичного стилю є Латинський собор та друга будівля Успенської церкви, бароко – Костел Стрітення та собор св. Юра, класицизму – Львівська ратуша та кам'яниця Піллерів, Ренесансу – двері на вулиці Руській, Сербській та Вірменській, кам'яниця Корнякта, модерну – будинок Грюнера на вулиці Гнатюка 20.
За час проживання у Львові Крістоф помітив, що у Львові існує певний контраст між правильно відреставрованими об'єктами, які не втрачають свого історичного шарму, і неправильними, де деталі є конструктивно поганими зсередини або колір не відповідає автентичному фарбуванню, або не точне профілювання, або наявні елементи, які стилістично не підходять під загальну картину.
Втім, є і такі, що не потребують жодного втручання і саме в цьому, на його думку, полягає особливість львівської архітектури.
Приклади реставрації
"Дана споруда не мала ні дверей, ні брами, там просто був двірний отвір", – пояснює Крістоф та додає: "Оскільки брами з вікнами є важливими елементами споруди, виконуючи практичну і естетичні функції, потрібно правильно їх реставрувати, не втрачаючи історичного шарму. Натомість багато мешканців вирішують замінити масивні дерев'яні вікна чи брами в історичних будівлях на пластикові, що є забороненим та шкодить загальному вигляду.
Для того, щоб грамотно оновити будівлю та зберегти її історію, ми з командою реставраторів подивилися на зразки тих брам, які ще були присутніми на будівлях, зробили креслення та затвердили концепцію. За два роки ця брама разом із сотнею їй подібних, були повністю реконструйовані та пофарбовані. 70% виділяє проект GIZ від загальної суми коштів, а 30% – мешканці."
У Львові є надзвичайно велика кількість балконів і всі вони є важливими елементами будівель, тому було прийнято рішення про ведення окремої програми по їхній реконструкції. Вона передбачає співфінансування реставрації балконів: 50% від загальної суми подає проект, 50% – місто і 500 гривень з кожної квартири у бдинку. Спільними зусиллями протягом десяти років реставраторам вдалось оновити понад 80 балконів.
Фасад цієї будівлі був сильно поруйнований з втратою великої кількості елементів. Були проведені численні дослідження та консультації для того, щоб визначити правильний напрямок реставрації. Під час наради реставраторів прийнято рішення виконати фарбування вапняними фарбами, завдяки яким створюється своєрідна автентичність споруди, та встановити нові дерев'яні вікна на другому та четвертому поверхах для того, щоб додати більше світла в кімнати та оновити загальний вигляд.
За словами пана Юнганса, будинок на Площі Ринок, 28 є яскравим прикладом гарнізонної архітектури. Тут самі власники вирішили виконати реконструкцію фасаду та залучили до співпраці реставраторів, які спочатку провели дослідження споруди, в процесі якого було знайдено багато різнокольорових шарів. Тому реставратори вирішили відтворити оригінальний колір. Для цього вони розчистили природній камінь від усіх нашарувань цементу і знесолили спеціальними компресами. Також споруда мала конструктивні зрушення у фундаменті та неправильну форму карнизу, який ніхто не став руйнувати чи штучно випрямляти, адже це також історія і один елемент міг би спотворити усю споруду.
Дуже часто правильні і неправильні об'єкти, з професійної точки зору, розташовані поруч. З однієї сторони вулиці можна побачити ідеально відреставрований фасад, а обернувши голову в інший бік – дерев'яні двері з досить помітними неточностями.
Щодо даних дверей, то у них не всі елементи розміщені посередині, оскільки хтось не зміг правильно виміряти пропорції, немає жодного зливу внизу, через що всюди потрапляє вода, спричиняючи розклеювання дерева – показує реставратор.
Проходячи вулицею Руською, вітрина у будинку №18 дуже виділяється, адже умовно поділена на дві частини: зліва – до реставрації, справа – після. Варто зазначити, що вона була настільки поруйнована та понищена, що її варто було викинути та зробити нову. Втім, коваль, якого замовила приватна особа, взявся за її реставрацію із великим завзяттям і грамотно провів роботи. Цей наочний приклад показує те, як можна врятувати об'єкти, які опинилися такому занедбаному стані.
Що ж до палацу Бандінеллі (площа Ринок, 2) архітектори не мали розуміння та поняття не тільки про історичні матеріали, а й про стилі того періоду, в якому проходило будівництво цієї споруди. Близько п'яти років тому камінь виглядав добре, але за кілька років усе почало відлущуватись через те, що з каменя не були вилучені солі, а він сам був недостатньо ретельно оброблений і пофарбований дисперсійною фарбою, що з часом втрачає свої властивості, завдяки чому і відбулось саме відлущення. Тому дана реставрація більше зашкодила пам'ятці, ніж допомогла.
Такі приклади в реставраційній практиці Львова є виявом своєрідної неповаги до архітекторів, які робили макет будинку та планування різних його частин, а також усіх майстрів, які колись працювали над кожним старовинним елементом. Втім, немає жодного старого історичного об'єкту, який не піддається реставрації.