Пошуки солодкого забуття у шугейзовому мареві київського гурту Rippedd.
Остаточний перехід на інший бік між шугейзом, дрім-попом, постпанком, слоукором та екстатичним дроном у ще одному найкращому альбомі року.
Другий альбом київського гурту Rippedd пришвидшується у своїх пошуках переходу на інший бік. Десь про це вже можна було здогадатися на торішньому дебютнику "maybe in another life?" перед стіною тих звуків.
На дебютному альбомі Rippedd "maybe in another life?" (2023) десь трохи здавалося, що вокаліст є шанувальником японської поезії з її лаконічністю поміж міжрядкового розвою уяви. У тому шугейзовому забутті важко було розібрати його чи то спів, чи то шепіт, адже так і має бути.
Він лише привид, який загубився між світами та віками. Віднесений та загублений тугою між дрім-попом, нойзом, слоукором та построковим відчаєм. Ride там був обов'язковою умовою солодкою забуття ("i forgot your name"), яке дарувало два безумовні хіти "sleepover shuttle" та "echo turya".
Під час нинішнього рейду гурту Rippedd на альбомі "Innerlayer" десь, певне, мусово згадати й цьогорічне повернення китів на кшталт Ride з альбомом "Interplay" (2024) чи The Cure зі "Songs Of A Lost World" (2024).
Піжонський альбом The Jesus And Mary Chain "Glasgow Eyes" (2024) тут можна трохи оминути. А от вже зовсім поблизу можна згадати гурт DIIV з альбомом "Frog In Boiling Water" (2024) і вже десь зі зовсім несподіваного боку десь, здається, що Rippedd мав би сподобатися альбом Cindy Lee "Diamond Jubilee" (2024).
Альбом "Innerlayer" відходить від ліричного мінімалізму та більше схиляється до поезії, якій більше до вподоби відкрита відсутність меж між світами. Саунд ще більше пришвидшується, щоб у шугейзових перегонах знову солодко потопати у мареві свого особливого затишку.
За постпанковими моментами хітових епізодів десь ближче можна пригадати й гурт A Place to Bury Strangers, який цьогоріч також випустив альбом "Synthesizer" ("flower", "rime"). Десь поміж цього забуття вкотре можна згадати й гурт Ride ("what happened to you?").
За слоукорною загубленістю гурт Rippedd вже б міг подумати про колабу з Ясоном Малиною після його торішнього альбому "Icarus" ("radiant river", "moon starts/ends"). Найкраще ж Rippedd мають зійтися у спраглому бажанні солодкої ейфорії з іншим киянином Heinali задля альбому просвітленого дрону, який піднесено світитиметься навсібіч ("howls", "pulse the dawn"). Маршовий поступ цієї екстатичности на інший бік досить близько підходить до світів ісландців Sigur Rós ("fields").
Найбільше ж тішить поміж цього солодкого марева перший україномовний трек гурту "star ceiling". Хітовий дрім-поп, де можна згадати Slowdive, а можна й просто розчинитися у безоглядному забутті його тексту: "холодна ніч. і я знову лежу тут один. всі зорі на стелі. і останні кілька хвилин. як так сталось. як пропав серед них. все помирає навкруг. багато для цього причин".
З такої нагоди тут й має лунати трек брістольців The Fauns "Dark Discotheque" з альбому "How Lost" (2024).