Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Так називався роман Оноре де Бальзака, який описував життя в першій половині XIX сторіччя. Хто б міг подумати, що таке визначення може стосуватися не людей, але й держав через двісті років, тобто в першій половині XXI сторіччя.
А як ще можна назвати країну, яка за зовнішнім блиском ховає ненаситність і готовність віддатися навіть ворогу, якщо водночас можна заробити попри зневагу оточення, зокрема й колишніх друзів. Куртизанка і є куртизанка, навіть якщо вона багата та сильна.
Основні події останнього тижня – це безперечно проєкт угоди від США про корисні копалини та можливі наслідки цього, взаємовідносини США зі своїми колишніми союзниками та інтенсивні обстріли обласних центрів України.
Щодо угоди, яку США виставили Україні, то подібний прецедент важко знайти у світовій історії. Навіть Німеччині після поразки у I та II світових війнах не виставляли претензій на її надра та, скажімо, електростанції. А тут на маєш, отримуй рахунок невідомо за що, ще й з претензіями значно вищими. Трампісти, де Ви, агов? Це так здійснюється тиск на Росію?
Незабаром побачимо, чи урядовці США справді сподівалися на якийсь результат, чи передбачали, що таку угоду Україна підписати не зможе і подали її, зрозумівши нарешті, що з Росією вони нічого зробити не здатні. А відмова підписати, зі свого боку, буде причиною знову скасовувати вже виділену допомогу і взагалі вийти з мирного процесу, звинувативши, звісно, Україну. З такими погрозами вже виступив Трамп. Цікавим в угоді є те, що з 500 мільярдів допомоги цифра вже опустилася до 122 мільярдів.
До речі, грошовий підрахунок американської допомоги є дуже цікавим. Вона складається з двох частин. Зброя, що виготовляється на певну суму і та, що береться зі складів Пентагону. Та, що виготовляється, тут все зрозуміло, на яку суму замовили, на таку Україна й отримала. А от щодо зброї зі складів є нюанси. Все що звідти забрали – повинно поповнити.
Отже, якщо, наприклад, 155 мм снаряд коштував $3000 то його вартість враховується в допомогу. Однак тут же необхідно зробити замовлення, щоб повернути цей снаряд на місце. А зараз він може коштувати вже $4000. Таким чином ми отримуємо реально снаряд за $3000, а вважається, що допомоги надали на $7000. Тому і не сходяться цифри з української та американської сторін, щодо отриманої та наданої військової допомоги.
Очевидно, що в угоді Україна може мало на що погодитися, а тому єдиний вихід – торгуватися до безмежності. І тоді стане зрозуміло, чи ми маємо справу з мародерами, чи кидалами високого рангу. Очевидно, що Трамп не має особливих успіхів у міжнародній політиці. Коли в Гренландії демонстративно ніхто не хоче бачити високопоставлених осіб США, то це про щось говорить.
А 30 квітня – 100 днів правління. Дата надзвичайно важлива для американського суспільства, а пред'явити особливо нічого. Про 24 години закінчення війни питання обов'язково будуть. Будь-який мирний процес Путін саботує. Отож єдиний спосіб щось сказати – це заявити, що винна Україна, бо не хоче підписувати угоду та зіскочити з теми. Іншими словами – кинути.
Можливим є і звичайне мародерство, тобто бажання отримати у власність все, а потім махнути рукою на результати війни, оскільки власність буде твоя, незалежно від того, хто переможе. Щоправда, думка, що Путін може кинути в голову не приходить, адже він молився за Трампа та подарував його портрет.
Таким чином стає більш-менш очевидним те, що США не є ніяким посередником, а ми вже маємо неформальний альянс Путін-Трамп. Недарма американський президент так спокійно реагує на варварські обстріли українських міст, мета яких – деморалізація українців.
Адже це в інтересах обох, Путін добивається капітуляції, а Трамп оголошує про те, що це він закінчив війну, отримавши при цьому у власність всі ресурси України. Скільки при цьому загине мирних жителів, для обох байдуже. Чим більше, тим краще, швидше здадуться. Можна навіть трохи допомогти, припинивши постачання зенітних ракет для ППО.
Ще одна подія – твердження The Economist про скасування воєнного стану до 30 квітня та вибори в липні з посиланням на неназваних українських чиновників. Як це поєднується з масивними обстрілами обласних центрів, її відмовою припинити вогонь та повідомленнями про підготовку наступальних дій Росії навесні і, сказати важко. Чи це правда, чи вкид для збурення ситуації в Україні – побачимо. Дивно, що час цієї публікації збігся з заявами Путіна про необхідність зовнішнього управління для проведення "справедливих" виборів в Україні.
Минуло небагато часу, але розкіш лідера вільного світу суттєво потьмяніла в очах союзників, ворогів і нейтральних. Очевидно, що відновити його буде дуже важко, якщо взагалі можливо. Вийшло так, що США втрачають практично всіх союзників і прихильників. А протистояти цілому світу без союзників навіть найпотужнішій державі надзвичайно важко. Тим більше, що зараз багато хто злорадно чекає подальших невдач Америки.