Пафосне борсання львівської Самопомочі у власному гівенці.
Реакція депутатів Садового на вихід п'ятьох депутатів з фракції Самопомочі у Львівській міській раді.
Сьогодні, 28 травня, під час сесії Львівської міської ради депутат Тарас Кльофа зачитав заяву про утворення у міськраді депутатської групи "Позафраційні", до якої увійшли 5 депутатів, які покинули фракцію Самопоміч. Це: Олег Береза, Тарас Кльофа, Олена Пасевич, Ігор Стояновський та Ольга Посипанко. Причиною такого несподіваного акту непокори у секті Садового стали, за їхніми словами, непоодинокі випадки авторитаризму та популізму заради рейтингів (ні для кого вже давно не новина у середовищах неприкаяного толстовця Шамана).
Якби там у подальшому не пішла доля цих втікачів (є навіть одна візія, що вони всі скопом стануть перекинчиками у лави садових гномів з УГП), але у подібних ситуаціях завжди викидається масив цікавої інформації для роздумів про них від їхніх, тепер вже колишніх, посестер та побратимів з партії. Не стала нині винятком і партія Самопомочі, увесь рейтинг якої тримається лише на постаті міського голови Львова Андрія Садового.
Перші сопельки нещастя почав виливати самопомічний депутат Андрій Шевців, колишній парасоленосець Садового, який ніяк не навчиться писати свої пости українською мовою. Але найцікавіше у нього вже звично у коментах, де буйним цвітом проростає побожна галицька фільозофія депутатки Параски Дворянин ("Цінності берегти у час великих спокус непросто") та непорочної начальниці управління комунальної власності Львівської міськради (а також самопомічної депутатки Львівської облради) Інни Свистун, яка незабаром у своїй фінансовій святості зморщиться до жменьки мироточивих мощей ("Цінності, щоб берегти їх, ще треба мати").
Чимало незрозумілих слів про якісь людські цінності поміж політичних амбіцій написала також депутатка Самопомочі Юлія Хомчин заради лояльної слави Господньої.
Але особливим стилем вражає самопомічний депутат Юрій Огоновський, який не лише пише, що у лавах Самопомочі є замасковані нелюди (овва), але й наївними слізках переконує своїх читачів, що у Садового його вчили щирості (ахаха). Схоже, що шаман Березюк щось там занадто швидкома запихав у його голову потрібні книжечки, і тому Огоновський несе стільки профанної єресі про правду, істину та реальність, що вистачило навіть на нардепку Піпу. Піпа, які і Огоновський, також нагадує своїм запрограмованим мислення робота, таку собі робопіпу, якій запхнули у спину всі потрібні книги (як у старому радянському мультику), але вона ніяк не може їх адекватно перетравити своїм недалеким минулим (не Люсі вона точно).
Звісно, що читати без сміху цей фракційний пиздіж Самопомочі взагалі не варто, але зберегти для світлого майбутнього таки треба.
фото: Фб Олега Берези