Суботній ентузіазм третього дня Форуму видавців прапорційно згасає зважаючи на тонни народу у його коридорах.
Стіна валить книжковими бажаннями та сторінковими зустрічами і тому не дивно, що після зустрічі з учасниками Ініціативної групи "Перше грудня" з’являється стільки психічнохворих.
Одні з них організованим катком намагаються з’їхати на перший поверх незважаючи на усіх тих бажальників, що так прагнуть піднятись на другий.
Інші, більш юродиві, проповідують у перший натовп усю таємницю світу, а саме, високотехнологічну підготовку до смерті сплановану усіма урядами світу для свого населення.
Перші психічнохворі намагаються ігнорувати других психічнохворих, але занадто великий переляк в їх очах організовує навколо них ще більший простір недоторканності, який свідчить про те, що вони відшукали один одного не зважаючи на роки, відстані та країни.
Але перед усім цим грудневим шабашем був Прохасько зі своєю новою книгою.
Та фортепіанними епізодами про франківських злодіїв на якого також зібрався цілий меридіан чернівчан.
Також була Данута Валенса, яку також ледве не зніс грудневий шабаш.
Після якого Іван Васюник блаженно посміхається спробами бути кращим, ніж він може бути гіршим.
Десь праворуч Красовицький намагається своїм фоліо врятувати увесь імідж своєї авторки Валенси від натовпу неадекватних відморозків.
Ще нижче і знову праворуч роздає вдячні автографи Ірен Роздобудько в спартаківський матросці.
Ще нижче тільки креативить народна реклама з відвічним філософським забарвленням.
На самому дні, десь там на кріслах ЗІКу, намагається роздуплятись до життя Ірена Карпа, яка так щедро роздає свої поцілунки навколишньому середовищу.
Але коли вона бачить букет, яким на другому поверсі має привітати виступ Данути Валенси Григорій Семенчук, то і у її життя починає закрадатись німа сцена щирого здивування непричетністю.
І як тут не здивуєшся ротом, коли побачиш такий букет у руках такого відчайдушного букетника?
Вже згодом, у театрі Курбаса, Ліна Екдаль своєю солов’їною мовою буде озвучувати урбаністичні причитання в перекладах Левка Грицюка.
Та відстежувати свого ідеального слухача у напівпорожній залі.
