Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Закінчується буремний 2025 рік. Заведено підбивати певні підсумки. Основне, що слід зрозуміти та прийняти – світ змінився назавжди. Цю зміну розпочав путін у 2014 році, а остаточно утвердив Трамп у 2025. Протягом року щезли такі поняття, як міжнародне право, стійкість державних інституцій, тривкість міжнародних союзів і багато інших.
Ми вступили у світ, де визначальним фактором є сила. Все решта відходить на задній план і горе тому, хто це не зрозуміє. Ти представляєш для когось інтерес, коли здатен показати силу – військову і, звичайно, економічну без якої перша є неможливою. І, звісно, вміння тримати удар та рішучість цю силу застосувати у випадку загрози твоїм інтересам. Все решта – статути ООН, різноманітні конвенції, асоціації виявилися фікцією, адже завжди знайдеться той, хто їх порушить і тоді ти виявишся під загрозою.
Цю істину вже зрозуміла Україна і, нарешті, починає розуміти більшість європейських країн, які, попри всю економічну потугу, не маючи серйозної військової сили, виявилися заручниками у трикутнику США, Китай і РФ. Власне тому, а не з доброти душевної, Європа перебрала на себе всі функції з фінансової та військової підтримки України.
Гасло Івана Мазепи "През шаблі маєм право" і через три з чвертю століття залишається не тільки актуальним, але стає найголовнішим для виживання і держави і її громадянина.
Отож кінець року ми зустрічаємо активізацією бойових дій, посиленням ворожих інформаційних атак, масованими ракетно-дроновими обстрілами нашої території, бурхливою дипломатичною діяльністю. Тільки за останній наліт випустили 519 дронів і 40 ракет різного типу. Загальна ефективність ураження цілей склала 90%, зокрема для дронів – 91,3%, крилатих ракет – 76,7%, а балістичних – 60%. І не обходиться без традиційних щорічних заклинань нашої влади, щодо "мирних угод", які ось-ось можуть укласти.
З позитивного – що ми почали адекватно відповідати росії ударами по їхній нафтопереробці, палити їхні танкери, а також й те, що у нас нарешті з'явилась і почала використовуватися своя ракетна зброя. Модифікація крилатої ракети "Нептун" для ураження наземних цілей на віддаль до 1000 км та "Фламінго" з заявленою дальністю до 3000 км.
Якщо "Нептуни" вже активно використовуються і показують хороші результати, то "Фламінго" ще потребує доведення до кондиції. Сподіватимемося, що це розробники зроблять протягом недовгого часу. А найголовніше у цій царині – повідомлення про використання та початок серійного виробництва довгоочікуваної балістичної ракети "Сапсан", дальністю понад 500 км.
Ці безпрецедентні розробки були здійснені протягом всього трьох років, в той час, як значно потужніші держави витрачали на це десятиліття і що вкрай не подобається ні Росії, ні США, оскільки Україна входить до числа невеликого клубу власників далекобійного ракетного озброєння. Тепер все залежить від здатності нашої влади знайти фінансування для масового виробництва цих ракет і виробників розгорнути таке виробництво, забезпечивши його безпеку.
Уявімо, що наша влада замість безглуздого великого будівництва за три передвоєнні роки вкинула б витрачені ресурси в озброєння і думала про безпеку, а не про вибори. У якому стані ми та росія були б зараз, і де проходила б лінія фронту?
Якби на догоду популістським настроям, не відмежувалась від мобілізації, приймала б всі необхідні для перемоги рішення, не покривала б відвертих крадіїв, не будувала авторитарну модель управління, не створювала скандалів подібних з НАБУ і САП, міндічгейту, єрмакізму та багато чого іншого. Проте все робилося з пріоритетом виборів навіть під час такої страшної війни. І який же результат?
Згідно з опитуваннями центру "Социс" 58% українців вважає, що справи в Україні рухаються у неправильному напрямку, а 67% – що ситуація в останній рік погіршилася. А основними помилками влади народ вважає високий рівень корупції та розкрадання бюджетних коштів – 68%, неналежна підготовка до війни – 42% та помилкові кадрові рішення – 36%. При цьому понад половина населення вважає, що відповідальність за це несуть Верховна Рада, президент і уряд.
І нарешті, як би зараз провести вибори, то серед всіх кандидатів найбільші шанси пройти у другий тур мають Зеленський, Залужний і Буданов. А там ситуація однозначна. У парі Залужний – Зеленський співвідношення голосів серед тих, хто визначився, – 64% проти 36% при 11% ще не визначених, а у парі Буданов – Зеленський співвідношення 56% проти 44% при 14% невизначених. Щодо партій, то результат також очевидний:
Звичайно, що це характеризує громадську думку лише в Україні. Хоча закордонні українці більш прихильні до влади, проте результат її діяльності з постійним огляданням на вибори очевидний.
Можливо тому після багаторічних тверджень, що згідно з Конституцією України вибори проводити неможливо зараз раптово заговорили про вибори та навіть референдум з територіальних питань. Якщо це маневри для задоволення Трампа – то зрозуміло, а якщо комусь дійсно спала думка швиденько переобратися в умовах воєнного стану, то це може закінчитися дуже погано. Проте виборчий джин вже випущений з пляшки й це відіб’ється на всіх.
Не можна не відзначити різке падіння цін на нафту та фактичну рецесію економіки росії. Ці речі та нарощування ракетного озброєння Україною для ударів по тилах, разом з ефективною обороною і забезпеченням європейцями стабільного фінансування на 2026 і 2027 роки у розмірі $ 105 млрд є факторами що можуть реально змусити росію замислитися над доцільністю подальших бойових дій, а зовсім не вимушене водіння кози навколо Трампа з імітацією переговорів та "мирного" процесу.
От і недільна зустріч рівно через 10 місяців після сварки в Овальному кабінеті очікувано закінчилася рішенням продовжувати переговори, тобто по суті нічим, окрім створення робочих груп. Адже як можна сприймати заяви Трампа, що путін дуже хоче миру, він хоче бачити Україну квітучою, буде допомагати її відбудовувати та хоче постачати Україні електроенергію.
Однак зустрілися, поговорили, сказали що значно просунулися, хоча територіальні питання не вирішені. Принаймні не посварилися і це вже добре. При цьому важливо, що у переговорному процесі нарешті почали брати участь європейці.
Фото: Фб GeneralStaff.ua