Голова ГО "Новий Стебник" Станіслав Лецик про те, що може привабити туристів у Стебнику.
Містечко на Дрогобиччині, яке було відомим завдяки найбільшим родовищам калійної солі в Україні, намагається відновити цікавість туристів до своїх краєвидів.
Ентузіасти розвитку туризму переконані, що Стебник здатний запропонувати туристам унікальні, але досі маловідомі місця. 75,9% мешканців вважає, що місто має туристичний потенціал, який варто розвивати.
Соляна шахта
Жодне застілля в Україні неможливе без головного продукту – солі, а саме у Стебнику розташована соляна шахта, де ще за часів Австро-Угорщини видобували харчову сіль, а радянська влада почала видобувати ще й калійну. У цієї шахти немає назви.
"Калійну сіль добували у вигляді кам'яної руди, яку потім збагачували, щоб добитися більшої концентрації корисних калійних руд. А харчову сіль добували наступним методом: в шахту заливали воду, яка розмивала шахту та насичувалася солями. Так утворювалася ропа, яку підіймали та виварювали в солеварні. Після випаровування води залишалася сіль", – розповідає Станіслав Лецик.
Подібна технологія видобування схожа до методу, яким добували сіль у відомій шахті Величка біля Кракова. Внаслідок такого видобування солі під містом сформувалися майже 11 величезних камер розміром завбільшки з дев'ятиповерховий будинок.
Однак розвитку підземного туризму у Стебнику заважає одна суттєва проблема. Соляна шахта знаходиться у приватній власності, а тому туди не можуть потрапити охочі. Власник шахти наразі не хоче розвивати її туристичний потенціал, але перемовини ведуться. У Стебнику хочуть зробити все можливе для того, щоб туристи могли відвідувати соляні тунелі.
Солеварня "Саліна"
У колись промисловому Стебнику зберігся один із найцікавіших індустріальних пам'ятників Галичини 19 століття – солеварня "Саліна". Ця будівля палацового типу, де, окрім того, що варили сіль, була ще й культурно-освітнім осередком Стебника. На вежі був годинник, був тут і свій банкетний хол, де проводили бали. Була й своя центральна бібліотека. На освячення будівлі солеварні приїздив імператор Франц Йосиф, який подарував нове обладнання для розвитку видобутку солі та солеваріння.
Стебницька Ейфелева вежа
Неподалік від "Саліни" знаходиться копер Кюбек – австрійська підіймальна конструкція, яку встановлювали над шахтою для спуску у неї. Назвали її на честь відомого австрійського політика Карла Фрідріха фон Кюбека. Копер Кюбек – це 100-метрова залізна вежа, яку ввели в експлуатацію у 1856 році.
"Цей копер зробили без жодного шва, як і Ейфелеву вежу. Всі з'єднання утворили за допомогою заклепок", – зазначає Станіслав Лецик.
"Кюбек" була найглибшою шахтою у східній Європі. Глибина шахтного стовбура досягала позначки 221 метр, допоміжного – 151 метр. Її обладнання від австрійської фірми збереглося й до нині та знаходиться на території калійного заводу.
Музей гірничорятувального взводу
Туристи охоче відвідують у Стебнику Музей гірничорятувального взводу. Адміністрація музею налагоджує співпрацю з екскурсоводами. В експозиції музею є унікальні експонати, наприклад, каска гірничого рятувальника часів Австрійської імперії, старе та сучасне гірничорятувальне обладнання, апарат шахтного зв'язку та чимало інших експонатів, що пов'язані з історією солевидобування в Стебнику.
"У музеї є така листівка, де жінка тримає величезний цукровий буряк, мовляв, використовуючи стебницькі добрива можна отримати такий врожай", – наголошує Станіслав Лецик.
Хвостосховища
Хімічні відходи від процесу видобутку та збагачення калійної солі багато років складували просто неба, і так утворилися так звані хвостосховища. У 1983 році внаслідок негоди розмило дамбу, яка втримувала відходи у хвостосховищах, а усі хімікати потекли до Дністра, через що загинуло чимало риби. Хвостосховища – це екологічна проблема, але разом з тим нині це також об'єкт, який приваблює туристів.
"Нині хвостосховища – це щось нереальне для людського ока, оскільки вони схожі на американські гірки на соляних озерах. Захід сонця тут просто неймовірний. Це, звичайно, не озеро, до якого можна доторкнутися, проте варте уваги та гарних світлин", – розповідає Станіслав Лецик.
Туристичний горизонт
Станіслав Лецик переконаний, що Стебник має добрі перспективи розвитку, як туристичний об'єкт, у форматі маршруту Соляний шлях, що об'єднав місто з іншими центрами промислового видобутку на Галичині (Дрогобич, Борислав та Трускавець).
Окрім промислового туризму Стебник готовий запропонувати та здивувати туристів своєю особливою гастрономічною культурою. Лише тут, наприклад, готують фірмовий Калійний бургер, що єдиний у світі солиться калійною сіллю.
Громада Стебника нині також працює над тим, щоб відновити парк біля солеварні Саліни, який стане чудовою відпочинковою зоною.
фото: explorer.lviv.ua
