Страхи та надії левандівського "Супутника"

Після ентузіазму передвиборчого літа культурно-мистецький центр на Левандівці чекає випробування зимою та агресивними забудовниками.

Останнім часом у Львові розпочався процес пробудження локальних громад. Тепер, після перших урочисто-святкових кроків настав етап суворих буднів та щоденної праці.

Варіанти спробували поглянути як зараз живе одна з найпомітніших громадсько-культурних ініціатив "нецентрального" Львова - культурно-мистецький центр “Супутник”, розташований у колишньому кінотеатрі “Стрілець” на Левандівці.

З’ясувалося, що ситуація довкола “Супутника” не надто райдужна. Перетворення деградованої будівлі у культурно-освітній осередок лише розпочалося. Тоді як після завершення виборчого сезону львівські політики вже не так жваво прагнуть підтримати левандівців як улітку.

Крім суто побутових моментів - світла, меблів тощо, доводиться займатися й іншими, серйознішими проблемами. Головна з них - це побудова поряд житлового будинку. Забудовники не лише вторгнулися на територію парку, а й мають явні плани щодо ділянки “Супутника” як хорошого місця для автостоянки.

Культурно-мистецький центр “Супутник”

Прокидання зі сну львівських районів було, передусім, інціативою Управління культури міської ради. Ірина Подоляк, яка донедавна виконувала обов’язки начальниці управління, та її вже колишня заступниця Ірина Магдиш розвинули справді бурхливу діяльність у цьому напрямку - організовували збори громад, роздмухували дискусії, підтримували діяльність Народних домів та культурних проектів.

У Левандівці окрім місцевого Народного дому постало ще одне важливе місце прикладання громадської активності - культурно-мистецький центр “Супутник”.

Довкола колишнього кінотеатру та нічного клубу сформувалася активна група місцевих мешканців. В ролі передових активістів опинилися прості хлопці Олександр Агашков та Михайло Севрук, які і розповіли Варіантам про поточну ситуацію. Саме Олександр вже незабаром має стати офіційним директором новоствореного кіно-культурного центру, хоч і заробітньої плати ця посада не передбачає.

Метаморфози кінотеатру

Колишній кінотеатр “Стрілець” - відоме місце на Левандівці. На карті району він з'явився у 1961 році як новозбудований кінотеатр "Супутник", перейнявши естафету від місцевого кінотеатру ім. Коцюбинського і ставши частиною загальної розбудови інфраструктури Левандівського парку, знаного тоді як Жовтневий.

На початку 1990-х на хвилі налагодження нового життя у незалежній державі відбулося ще одне перейменування і заклад записали як “Стрілець”. Втім, нова назва не принесла кінотеатру нового щастя і започаткувала ланцюжок подальших трансформацій.

Сяк так проіснувавши до початку 2000-х “Стрілець” змінив свою сутність і став нічним клубом “Далі”, формально залишаючись державно-комунальним підприємством. Після десятиліття в авангарді клубної культури Львова, будівля була залишена напризволяще.

Господарі-комунальники, які на папері володіли колишнім кінотеатром, на практиці не надто переймалися своїм підопічним. Кілька довгих років Супутник-Стрілець-Далі впевнено крокував до злиття з навколишнім природнім середовищем. На даху будинку спокійно росли дерева, в підвалі розлилось плесо підземного озера, стіни кінозалу помалу роз’їдалися пліснявою.

“Супутник”: перезавантаження

Тепер доля кінотеатру в руках громади.

Після короткої екскурсії будівлею, влаштованої Олександром та Михайлом, залишилося доволі гнітюче враження, особливо, на тлі спогадів про те, як тут все виглядало в часи клубу “Далі”.

Головний кінозал неосвітлений, пахне димом. Як пояснив Олександр, внаслідок високої вологості псувалося покриття стін. Тому, довелося застосувати дідівський метод - ретельно обкурити усе дровами. Для цього використали залізні бочки - “як на Майдані”.

Причина вологості - вода, яка затопила підвал ледь не на півтора метри. Підвальні приміщення вже теж просушили, однак, поки що там усе виглядає як на декораціях фільму жахів чи пост-апокаліптичного трилера. Під час прибирання в підвалі знайшли старовинний маятниковий годинник, похвалився Олександр. Можливо, навіть вдасться полагодити.

На даху ситуація не набагато краща. Зверху крізь покрівлю пробивається коріння, що залишилися після зрубаних дерев. Корчувати страшно - можна остаточно пошкодити стіну.

Задимлений кінозал поки чекає на кращі часи, а наразі ентузіасти освоїли лише одну частину будівлі - ближче до входу. Тут ще збереглася барна стійка - пам’ятка нічного клубного життя. Попід стійкою стоять дивні дерев’яні конструкції - саморобні стільці, переобладнані з аудіо-колонок. На стінах висять картини та постери, попід стіною спорудили підвищення для виступів. На другому поверсі встановили заспонсорований кимось тенісний стіл.

Основна аудиторія “Супутника” - місцеві підлітки. Вони приходять сюди майже щовечора, грають у тенніс, спілкуються, хтось бере участь у танцювальних чи хорових гуртках. Пробують діджеїти на старенькому програвачі. І, звісно, допомагають приводити приміщення до пуття.

Роботи попереду дуже багато. Олександр та Михайло поки-що намагаються хоча б трохи відновити фасад ”Супутника”, щоб не відлякував своїм виглядом. Вдалося домовитися з “Водоканалом”, який відновив попередні домовленості з ДКП “Стрілець” і знову включив водопостачання. З електрикою поки важко. Як зауважив Михайло, перед виборами певні політики обіцяли подарувати бензинові генератори, яких так ніхто і не побачив. В приміщеннях вже доволі холодно і невідомо як вдасться підтримувати діяльність центру взимку.

Підприємлива агресія

Активістам доводиться боротись не лише з пліснявою, а й із занадто підприємливими львів’янами.

Поряд з кінотеатром розташовуються вже недіючі громадські вбиральні, теж збудовані в 1960-х роках. У 2001 році Залізничний район передав вбиральні в оренду приватному підприємцю, який зобов’язався їх відремонтувати. Однак, вбиральні так і не запрацювали. Натомість, ця оренда виявилась лише початком багатоходової схеми, фінальний аккорд якої вже незабаром може стати реальною загрозою як для парку, так і для “Супутника”.

Як пояснив Олександр Агашков, в результаті оренди вбиралень на території парку з’явилася нежитлова споруда - кафе-бар. Згодом, споруда була приватизована територіальною громадою, тобто, міською радою, яка, далі, передала її у приватну власність тому підприємцю, який її збудував. Той, у свою чергу, продав її іншому підприємцю, Р. Волошину, який влаштував у ній магазин електротоварів.

Вже на цій стадії оборудки для Олександра виникає багато питань щодо законності такого розвитку подій:

“Я от особисто не можу собі нормально уявити як право приватної власності може законно виникнути на підставі ось такої схеми - приходить людина, спочатку щось будує, потім присвоює своїй споруді тимчасовий чи якийсь там номер, тоді на підставі того, що вона має цей номер, їй передають цю споруду у власність. Потім на підставі того, що вона має у власності магазин - навіть не житлову споруду - людині надається у власність і земельна ділянка, на якій розташована споруда - для обслуговування магазину. Причому ділянка як під забудовою, так і навколо, разом з зеленими насадженнями. Шедеврально!”.

У 2009 році Волошин вже встановлює межі своєї ділянки із ЛКП “Зелений Львів” та ДКП “Стрілець” як законний власник.

Подібним чином, тільки на кілька років пізніше, клаптик території парку під кіоск вдалося відхопити підприємцю З. Юрків.

Згодом, новоспечені землевласники домовилися про ще одну, вже більш амбітну справу - побудову тут п’ятиповерхового будинку з прибудинковими майданчиками та автостоянкою. І ось, на території, фактично орендованій у міста на 10 років, незабаром повинен постати величезний об’єкт, який, звісно ж, нікуди вже звідси не подінеться, ні за 10 років, ні за 20. Така от цікава арифметика.

Анексія паркової території?

Окрім сумнівів у законності побудови житлового будинку на ділянці, приватизованій за допомогою такої махінаторської схеми, активістів культурного центру турбує й інший аспект цього питання.

Від самого початку орендована земля була частиною території Левандівського парку. Магазин та кіоски розмістилися практично на його межі, впритул до тротуару вулиці Повітряної. Проте, це все ще паркова зона. До того ж, прилеглі ділянки, надані підприємцям для “обслуговування магазину”, простягаються вже вглиб парку, на них ростуть кущі і дерева, які при побудові будинку та прилеглої інфраструктури будуть викорчувані.

Буквально поряд з запланованим будівництвом знаходиться головний вхід у Левандівський парк та початок алеї Небесної сотні. Неважко уявити наскільки п’ятиповерховий будинок зіпсує собою паркову зону, не кажучи вже про знищені зелені насадження.

Ініціатор забудови Р. Волошин спочатку заперечував вторгнення на територію парку. Однак, у вересні активістам вдалося добитися прийняття Львівською міською радою ухвали про відновлення меж парку Левандівський, яка передбачає вилучення для суспільних потреб ділянок, раніше наданих Р. Волошину та З. Юрків.

Звісно ж, підприємцям таке рішення не сподобалася і вони прагнуть довести свою право на побудову багатоповерхівки у суді. Тринадцятого листопада мало відбутися відповідне судове засідання, в якому громадські активісти Левандівки виступають третьою зацікавленою стороною. Проте, через відсутність позивачів та їхніх представників розгляд справи перенесли на 2 грудня.

“Супутник” під загрозою

На думку активістів, плани забудови паркової території несуть реальну загрозу і самому “Супутнику”. Адже, як вказано у експертному звіті, проектне рішення передбачає також побудову постійної автостоянки на суміжних ділянках. Постає питання - де саме забудовники знайдуть цю необхідну суміжну ділянку? Відповідь на це питання, для Олександра та Михайла, ховається в чутках, які вже давно кружляють Левандівкою і які стверджують, що “Супутник” визнано аварійною будівлею, що не підлягає ремонту. Олександр підсумовує - “якщо поряд розпочнеться таке масштабне будівництво, то є великі шанси, що “Супутник” дійсно завалиться - чи то через свій поганий стан, чи то через якісь інші очевидні причини”.

Як то кажуть, “зима наближається”. Можна лише сподіватися, що левандівська громада знайде в собі достатньо сил для консолідованого відстоювання свого права на якісний публічний простір.

Зі свого боку, підтримку культурно-мистецькому центру “Супутник” висловила Ірина Магдиш, яка вже незабаром очолить Управління культури. Наступниця Ірини Подоляк обіцяє боротися за те, щоб у 2015 р. знайти кошти, необхідні для підтримки “Супутника” на громадській орбіті.

Ірраціональну надію на хеппі-енд вселяє і те, що в “Супутнику” ще зберігся кіноекран - адже, для кінотеатру це ніби душа, яка зберігає його живим.