Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня, що минув, в Україні та світі.
Тиждень був гарячим на події, з яких найбільш резонансними і важливими для України такі: орденопад, або політ білого орла; удари по москві; капітуляція США перед Іраном.
Кайдашева сім’я. Власне так можна описати взаємовідносини між Україною та сусідами, хоча це стосується і всіх інших держав, що межують між собою. Адже завжди буде рости знаменита груша на межі та спричиняти сварки щодо впалих грушок зі згадками чиї і коли кури забігли на сусідське обійстя. Історична пам’ять, так би мовити. При цьому добре пам’ятаємо коли і яка курка, біла чи ряба забігла на наше обійстя і абсолютно відбиває пам’ять щодо наших курей-порушниць. Приблизно так виглядає польське трактування волинських подій щодо поведінки «злочинної» УПА і «лицарської» АК. В стилі роману Генрика Сенкевича «Хрестоносці», де кожен поляк – уособлення всіх лицарських чеснот, а тевтонець з Мальборка – псявіра, підступний гвалтівник і тому подібне. Хоча добре відомо, що в ті часи всі були один одного варті. Так от щодо «кровожерливих» українців, які тотально нищили «нещасних» поляків, наведу приклад зі свого життя. Село Яромель за 37 км на північ від Луцька, де в той період жили мій батько, дідусь і бабуся, було вщент спалене поляками, а мешканці чудом врятувалися, бо наперед дізналися і повтікали в ліси хто в чому був. У відповідь «бульбаші», як на Волині називали повстанців, напали на польське село Пшебраже за 7 км і спалили його частину. Таке ото було «людобуйство» і «український геноцид» про які люблять просторікувати за Бугом. Не кажучи вже про методи колонізації Волині тогочасною польською державою і її ставлення до інших націй. У ковельській гімназії яку, як учительська дочка, закінчувала моя мати, існував ценз – 70% католиків (поляків), 20% православних (українців) і 10% іудеїв, при тому що населення було поголовно українське, а в містах проживало євреїв не менше, ніж поляків. Право на державну роботу мав лише католик, тобто поляк. Про інші принади «шляхетного» відношення тодішньої польської держави, особливо про переділ землі на користь прибуваючих колоністів, на Волині можна говорити багато, що і стало причиною жорстокого конфлікту. І ось тепер через понад 80 років, коли вже змінилось чотири покоління витягуються всі скелети з шаф в ім’я миттєвої виборчої боротьби, не задумуючись над наслідками. Взагалі поведінка польської сторони часто нагадує персонаж з твору Миколи Гоголя «Як посварились Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», який насмерть образився на свого багаторічного друга за те, що той жартома порівняв його з гусаком.
І ось тепер після ідіотського рішення Навроцького, який навіть не задумався над можливими наслідками, відбулася реакція у вигляді орденопаду, коли білий орел масово почав повертатися до Польщі. Дві сильні держави в умовах смертельної загрози опинилися в стані двох сільських сусідок, які стоять раком і показують одна одній голий зад. Вже і ноги терпнуть, але треба триматися, бо хто перестоїть, той і переміг. Дарма, що якісь зайди вже пограбували комору, збираються спалили хату, стоїмо до перемоги!
Нарешті збулася мрія кожного українця. Горіла москва. Довго, смачно з велетенською хмарою чорного диму, величним фаєр-шоу і літаючим блюдцем. Як то співається: «Етот день ми прібліжалі, как моглі». Наслідки також чудові, завод згорів майже дотла. В століце нашей родіни черги за бензином і масквічі почали зі здивуванням задавати питання, а што случілось і казати што взриви – і безпілотнікі – ето страшно. Навіть прозвучала крамола – так ето ми вєдьом СВО ілі протів нас вєдут СВО? Ну, ну, ліха бєда – начало. Горі, горі, ясно, штоби нє погасло! До Лубянки залишилось всього15 км.
Трамп, здається, вже 41-й раз переміг Іран, що завершилося взаємним підписанням спільного меморандуму. Якщо коротко, то цей акт нагадує комп’єнську капітуляцію, з тою різницею, що подія відбулась не у вагоні, а на відстані електронними підписами американського та іранського президентів і на місці переможеної Німеччини були США. Америка взамін на непевне відкриття Ормузької протоки, яка була вільною до війни, погодилася на всі умови Ірану, в тому числі на виробництво ним балістичних ракет, розблокування заморожених активів у розмірі $24 млрд, створення фонду для виплати репарацій в розмірі $300 млрд., знімання Іраном плати за прохід суден через протоку через 60 днів після початку перемир’я, ліквідацію своїх баз по сусідству з територією Ірану, заборону ведення Ізраїлем бойових дій на території Лівану. Також невтручання у внутрішні справи один одного, тобто жодного замаху на режим аятол не буде. Зі сторони Ірану — «тверда» обіцянка не робити ядерної бомби і непевні переговори щодо долі збагаченого урану. Ізраїлю у випадку чого викручуватимуть руки. Іран несподівано для себе став регіональною наддержавою, а Ізраїль через якийсь час точно отримає вже ядерного сусіда. Такі ось наслідки «Тегерану за три дні», бажання Нетаньягу уникнути судового процесу і дружби з Трампом. А згадаймо переможні реляції на початку війни, щось десь ми вже таке чули. Більш ганебного і принизливого документа США мабуть не підписували за всю свою історію. Цікаво лишень, хто очолюватиме той репараційний фонд? Можливо, це також є одним з факторів швидкого підписання Трампом меморандуму? І це все якраз на 250-річчя США, яке святкуватимуть 7 липня. Але це дрібниці. Головне, що на параді буде летіти новий борт №1, подарований Катаром і переобладнаний за $1 млрд з розкішшю, якої не бачив світ. Це все треба дуже сильно враховувати в ході «посередництва» США щодо нашої війни і пам’ятати, що Америка може кинути і зрадити у будь який момент, коли відчує для себе вигоду.
Сьогодні, 22 червня була найкоротша ніч і минає 85 років з дня нападу Гітлера на СРСР. Тоді бомбардування Києва розпочалося о 4-й годині ранку і війна тривала 1418 діб. Через 81 ріко 4-й годині Київ вже бомбардував Путін, війна вже триває 1580 днів і не думає закінчуватися. А в обох випадках мав бути бліцкриг. Слава ЗСУ.