Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня, що минув, в Україні та світі.
КМІС і «Демократичні ініціативи» опублікували дані щодо довіри до президента і генпрокурора. Опитування проводилося з 21 серпня до 10 вересня — якраз під час усіх кримінально-політичних перипетій в Україні. Щодо генпрокурора дані розподілилися так: 70% українців йому не довіряють, а довіряють 26%, причому повністю не довіряє 30%, а повністю довіряє лише 3%. Більшу недовіру висловлюють жителі великих міст і люди з вищим рівнем освіти.
Щодо Володимира Зеленського дані такі: довіра – 54%, недовіра – 41%. Більше довіряють у Центральному, Південному і Східному регіонах (баланс довіра/недовіра складає +21…+24%), жінки (+23%), молоді люди віком 18-29 років (+23%) та люди із середньою та нижчою освітою (+21%). Меншу довіру виявляють на Заході (+3%) і в Києві (-6%), чоловіки (0%), люди віком 45-59 років (+4%), жителі великих міст і люди з вищою освітою (+7%).
Слід зауважити, що рівень довіри практично не змінився з липня, коли було падіння на 6% порівняно з травнем. Очевидно, відбувається певне розщеплення свідомості у наших громадян. З одного боку, згідно з неодноразовими опитуваннями, вони ставлять корупцію на перше місце серед українських проблем, навіть виводячи її перед війною, що само по собі абсурдно, і вважають, що найбільшу відповідальність за це несе президент. З іншого боку — зберігають високий рівень довіри. Пояснити це можна лише тим, що далеко не всі українці перебувають усередині інформаційної бульбашки щодо всіх розслідувань і скандалів, а також тим, що комусь із влади треба довіряти з огляду на складну ситуацію: якщо не буде довіри до верховного головнокомандувача, не буде й надій на успішне завершення війни. Зауважимо, що рівень довіри зовсім не означає прямої трансформації у рейтинг і виборчий успіх, тим більше що переважна більшість українців вважає, що влада після війни має змінитися.
Минулого тижня наша Верховна Рада нарешті почала голосувати за необхідні реформаторські закони, усвідомивши, що тепер з партнерами зіграти в наперстки не вдасться, оскільки місія МВФ покинула Київ, як то кажуть, без «будьте здорові». Величезна діра в бюджеті на цей рік, відсутність забезпечених доходів у бюджеті на 2027 рік, величезні витрати на війну — $190 млн на день, або $70 млрд на рік, — очевидно, змусили Банкову задуматися над цими проблемами, а не тільки над виборами і над тим, де що поцупити та кого куди поставити для забезпечення доходу. Дається взнаки бездарність попереднього прем'єра Юлії Свириденко та злодійкуватість і кричуща некомпетентність її уряду. Недарма теперішній прем'єр Сергій Корецький оголосив про припинення фінансування більшості програм, оскільки всі гроші підуть на захищені статті бюджету. І це при тому, що призначення на фінансування різних програм від наших європейських партнерів існують і ми могли б їх отримувати, якби вчасно робили те, що обіцяли зробити ще в січні. Такі от були "успішні менеджери".
За кордоном після більш ніж річної тяганини нарешті було ухвалено і підписано Трампом закон Ліндсі Грема. Обговорення того, чи застосовуватиме його Трамп щодо росії, є безпредметним, оскільки, якби хотів, мав усі можливості для цього і без закону. Основна цінність цього закону не в застосуванні санкцій, а в тому, що він фіксує всі попередні санкції, накладені Байденом, а потім і Трампом, на п'ять років, і скасувати їх можна лише за погодженням із Конгресом США. Цей факт надзвичайно важливий на тлі пропозицій зняти санкції, з якими безперервно їздять до москви вітьок і зятьок. Оскільки, ймовірно, у наступному скликанні Конгресу більшість матимуть демократи, ця опція буде знята з порядку денного, що надзвичайно важливо для України. У цьому контексті не забудьмо скандал, що розгорівся через те, що весільні витрати Дональда Трампа-молодшого оплатив як подарунок його друг — колишній кримінальний авторитет, а тепер респектабельний бізнесмен, президент асоціації боксу, наближена до путіна особа Умар Кремльов. Тільки подумати: синок президента, що має капітал у $300 млн, спокушається на "маленький" подаруночок у декілька сотень тисяч доларів. Усі президенти США, мабуть, перевертаються в могилах, починаючи від Д. Вашингтона. Яскравий приклад моралі і цінностей у цій сімейці Адамсів, точніше Трампів.
З позитивних новин з'явилися офіційні повідомлення про успішні контрудари Третього армійського корпусу, в результаті яких було зачищено і деокуповано 125 км² території, звільнено низку сіл і ліквідовано загрозу з півночі для Лимана і, відповідно, для Слов'янська і Краматорська. При цьому втрати противника сягнули 3000 осіб, і операція "Вівальді" триває далі.
На завершення згадаємо слова Михайла Лермонтова про події 1812 року: «Скажи-ка, дядя, ведь не даром, москва, спаленная пожаром…». Давно це було, і атаки на москву з того часу відбулися всього двічі, і обидва рази — з подачі самої москви. У 1941-му це зробив дружбан Сталіна Алоїзович, з яким вони розв'язали Другу світову, і ось тепер це сталося у 2026-му, коли путін мало не розпочав Третю світову. І тоді, і зараз росіяни не могли зрозуміти, в чому причина, адже і тоді, і тепер на початках так хвацько "освобождалі" чужі землі, а ось як усе обернулося. Свого часу німці масово голосували за Гітлера і НСДАП, а тепер росіяни — за путіна і «Єдіную Росію». Тоді це закінчилося бомбардуванням Берліна, а зараз — москви. Така вона, мінлива фортуна.