Неосоульний проєкт Євгена Толочного підіймає романтичний градус на баладних територіях кохання.
Новий альбом Євгена Толочного розширяє межі свого впливу та навіть обіцяє незабаром піти у реп.
Статус Євгена Толочного в українському соулі лише посилюється. Такого кайфового відчуття жанру нема навіть у Джамали, яка у всьому звикла покладатися на голос. А тут голосу мало, потрібна ще душа і тепло.
Після одного з найкращих альбомів 2023 року "Як в кіно" (2023) проєкт Євгена Толочного Tolo4nyi раптом став надією українського соулу та неосоулу. Разом з альбомом "Подорож" (2020) гурту Дао Парк він став найніжнішим орієнтиром для всіх інших на теренах чогось подібного українською.
І відразу у наступному реченні варто писати про цілковиту готовність Толочного освоювати нові території. Про майбутній реп його слухачі вже почули. Щось з альбому "Сила притяжіння" може підштовхнути до ембієнт-попу ("Інтро"), щось до блюзу ("Знайомі"), а щось з любов'ю до 80-х і до софісті-попу чи нових романтиків з подальшим дрейфом у чилвейв ("Зірка"). Усі б хотіли мати вкраїнського Rooseveltа з тінями його любови.
Ніжні балади – це хліб романтика. Донедавна ідеалом в українській музиці для вкраїнських ромкомів та діснеївських мультфільмів був нью-йоркський дует Дарка й Славко зі своїми піднесеними балядами з того заповітного періоду 80-х.
Віднині їм доведеться трохи потіснитися поблизу баладного попу Толочного ("Дощ", "Я знаю", "Тримай"). Трек "Сила притяжіння" є нагальним саундтреком до котрогось українського фільму з романтичним тлом. Якщо він й надалі триматиметься такого рівня, то може ще й замахнеться якось й на альбом Девіда Грея "White Ladder" (1998).
Ні, звісно, хітового неосоулу на новому альбомі ще цілком достатньо, щоб розтопити його старомодною розкішшю будь-яке крижане серце ("Ще рано", "Love song", "Залишись"). І старомодне, варто зазначити, тут виступає без жодних негативних конотацій. Його невимушеному жанровому відчуттю багато хто мусив би добряче повчитися в Україні.
Просто на українській сцені так мало соулу чи неосоулу, що аж не хочеться, що Толочний кудись далеко відходив від коханих теренів. Закинути новому альбому Толочного можна хіба певну кількість неуважних русизмів поміж цілком адекватної лірики, хоча й це може бути важливою рисою романтично настрою, щоб зовсім не здаватися аж таким вже ідеальним. Ідеальною тут може бути лише Вона.
Наостанок для нього лунатиме не щось з альбому Jordan Rakei "The Loop" (2024) чи релізу Pale Jay "Low End Love Songs" (2024), а чикано-соул каліфорнійців Thee Heart Tones "Don't Take Me As A Fool" з дебютника "Forever & Ever" (2024), щоб він вже зовсім не забував своїх соульних джерел.