Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Зустріч Зеленського і Трампа щодо Томагавків очікувано завершилася нічим. Взагалі дивно виглядає весь суспільний ажіотаж навколо чергової чудо зброї та віра, що від цього різко зміниться ситуація на фронті.
І якщо ще можна зрозуміти простих українців, то надзвичайно дивно виглядають всі обговорення цієї теми людьми, які називають себе оглядачами, експертами, фахівцями. Вони повинні б спиратися на реальні факти та історію розвитку ситуації, а не на благі наміри й власні побажання.
Отже, можна констатувати наступне.
По-перше, Трамп ніколи не обіцяв надати Томагавки Україні, а казав, що можу надати, а можу й не надати, а точніше продати. По-друге, невідомо за якою ціною, адже для зброї є ціна для власного війська, тобто внутрішня, і є ціна експортна, яка значно перевищує внутрішню, Наразі фігурує цифра $4 млн за ракету. Оскільки Томагавків США нікому ще не продавали, то Трамп може загнути таку ціну, що бажання купувати відпаде само собою.
По-третє, важлива кількість цих ракет і умови застосування. Згадаймо ажіотаж навколо балістичних ATAKMS і відносно невеликі результати через незначну їх кількість і обмеження для застосування.
По-четверте, всі бойові застосування Томагавків відбувалися практично при відсутності протидії й невідомо, як вони себе поведуть в умовах сильної радіоелектронної боротьби та російської ППО. Цього фактору американці остерігаються також, щоб не підірвати авторитет своїх ракет і не давати інформацію росіянам для розробки способів протидії.
Згадаймо знамениті високоточні снаряди EXCALIBUR вартістю $100 тис. за одиницю, які себе чудово показали у 2022 році, а після застосування росією РЕБ виявилися повністю непридатними й про них ніхто не згадує. Аналогічно, як під час нинішньої війни виявилася під ударом вся концепція наведення за допомогою GPS, через застосування противником засобів РЕБ у різноманітних конфігураціях.
По-п'яте, особисте захоплення Трампа путіним і небажання взагалі вчиняти будь-які дії проти росії.
Отож ці всі фактори слід би врахувати та не поширювати нездійсненних сподівань у суспільстві. Тим більше, що за час своєї каденції Трамп, на відміну від свого попередника, жодної допомоги Україні не надав, але ми чомусь почали нарікати на пасивність Байдена та рішучість Трампа, хоча ніхто не може назвати в чому вона хоча б раз проявилася, окрім блокування нам військової допомоги та розвідданих.
І постійних гучних слів та скандалу у Білому домі. І вже зовсім ідіотськими виглядають спроби групи депутатів ВРУ, очолюваних персонажем, відомим, як Коля-котлета номінувати Трампа на Нобелівську премію.
Слід також врахувати, що питання Томагавків Трамп використав для того, щоб виманити путіна на чергову зустріч, де червоні доріжки обом стелитиме Орбан. До речі очевидно, що Будапешт вибрали не для того, щоб принизити когось, а щоб підіграти спільному другу Орбану перед виборами, на яких той серйозно ризикує втратити владу.
Чого очікувати від майбутньої зустрічі? Очевидно, що також нічого, бо, по-перше, невідомо чи вона відбудеться, адже не ясно до чого договоряться Рубіо з Лавровим. По друге путін перебуває і надалі у впевненості, що він може вирішити все воєнним шляхом і в тому, що зможе і надалі морочити голову Трампу торгівельними перспективами. А найголовніше, тому що він переконався у небажанні, чи нездатності Трампа щось реально вчинити.
Як росіяни оцінюють інтелектуальні здібності та рівень жадібності нинішньої адміністрації добре характеризує пропозиція Дмітрієва прокласти тунель під Беринговою протокою. Для чого тунель, до якого можна добратися з обох сторін лише літаками, незрозуміло. Основне назвати його іменем Трампа-путіна. І вартість $65 млрд, на чому можна добре заробити. Ось такий простий підхід.
Невже ці всі фактори не дають підстав реально оцінювати ситуацію і не навіювати людям нездійсненних ілюзій, якщо ти вважаєш себе фахівцем у якійсь царині? Але хайп понад усе.
Проте ще більш незрозуміло, коли таким ілюзіям піддається вище керівництво держави, адже воно має значно більше інформації ніж ми, грішні. І пояснити це іншим, ніж бажанням провести якомога швидше вибори не можна. Адже уже третій рік без жодних підстав ми чуємо про можливість завершення війни до кінця відповідного року.
Згадаймо недавні слова президента про гіпотетичну можливість проведення виборів після імовірного припинення вогню. Про те, що влада оговтавшись від першого шоку у 2022 році націлилась на вибори навіть на шкоду воєнним діям і консолідації суспільства видно по її діях щодо усунення від посад людей, які завоювали довіру у народу та по тому, що про всі значущі події ми повинні дізнаватися від однієї людини.
Доходить до абсурду, коли про обмін полоненими ми дізнаємося з посилання на російські джерела. Про відсутність рішень, спрямованих на підсилення мобілізації та навіть згадки про неї високопосадовцями говорити нічого, аналогічно, як і про розв'язання проблеми з СЗЧ. Все для того, щоб не робити речей які можуть не сподобатися виборцям. Навіть постанову кабміну про часткове скорочення опалювального сезону, що всі люди в даній ситуації розуміють, оголосили рекомендаційною, перекинувши проблему на місцеву владу.
Правда тихенько виділивши ліміти газу на опалювальний період жовтня вдвічі меншими від необхідних. Та й остання нагінка на мерів Одеси та Києва говорить про наміри максимально використати на виборах адмінресурс. Адже в те, що про подвійне громадянство Труханова стало відомо тільки зараз може повірити дуже наївна людина. Як і в претензії до Кличка щодо відсутності захисних споруд на теплоцентралях, при тому, що виконавчу владу в Києві очолює ставленик Банкової.
А тут ще й останнє опитування КМІС, де з однієї сторони є висока довіра до Зеленського на рівні 60%, що дає йому легітимність, а з другої – бажання зберегти його на посаді президента висловлюють лише чверть опитаних, проти 66% українців, які вважають що після війни на цій посаді має бути інша людина. При цьому половина населення вважає, що він повинен піти з політики взагалі.
Реалії є такими, що після чергових томагавківських ініціатив Трампа ми матимемо посилення ракетно-дронових нальотів, інтенсифікацію бойових дій і усвідомлення того, що атаки вглиб росії ми зможемо здійснювати лише тими засобами, які зможемо створити самі, або у співпраці з партнерами.
А влада після чергового холодного душу, можливо, нарешті усвідомить, що основна увага повинна приділятись воєнним проблемам і консолідації всього українського суспільства, щоб ті вибори просто змогли відбутися. І задуматись над тим, що шанси на успіх мінімальні, отже слід приймати ті рішення, які дійсно наблизять перемогу, а не старатися сподобатися та не покладатися на ілюзорні обіцянки Трампа.
До речі не минуло й чотирьох днів, як в неділю в Газі почався обмін ударами між Ізраїлем і Хамасом. Такий ось мир, який Трамп приніс на Близький схід і який, очевидно. планує нам і росії. Головне урочисто підписати угоду, а далі хоч трава не рости.
фото: GeneralStaff.ua