Вже другий цьогоріч альбом гурту Tongi Joi з джемових дач на околицях Кременчука.
Літній реліз у листопадовому календарі з кумедним румунським дабом та іншою щедрою атмосферою під сонцем.
Десь усі трохи проспали той момент, де дует Даніїла Ткаченка та Олександра Ляшенка Tongi Joi став тріо разом з Марією Гільденбрандт. Вона зробила їх кращими та подарувала ласкаве різноманіття.
Другий альбом Tongi Joi після вересневого дебютника "Химера" (2025) закономірно йде далі у своїх літніх бажаннях. Їхній розманіжений психо-поп з легким привітом MGMT для посвячених ("Приспалось в тіні") чи галасливий фрік-фолк ("Вітрами пустель", "Колодязь радощів") десь трохи йдуть у тінь зі своєю гіпнотичною обрядовістю трав та муравлів.
Вони десь наче розчиняються у моментах своєї нео-психоделії, щоб наперед вийшла Марія Гільденбрандт зі своїм ласкавим вокалом. Разом з нею чогось нового у Tongi Joi можна зауважити, наприклад, французькі впливи хоча б убік Stereolab ("Тепло в карман покладу", "Вулиця Лісова") чи мерехтливий саншайн-поп ("Сонна зоря").
З найцікавіших моментів на альбомі "Радіо Сонцехід" варто застановитись не так на кумедному румунському дабі "Кітті", як на тій радісній дабовій течії ("Етюд IX", "Відлуння вечірнього танцю"), де гурт плине десь убік легендарного альбому японців Fishmans "Long Season" (1996). А це завжди суцільна благодать поміж зими (будь-якої пори року) для посвячених.