Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Здається ми позбавляємося від віри у доброго вуйця Сема, який приголубить і захистить. А все тому, що при безперервних розмовах про партнерство, якось не звертали увагу на наступну оповідку.
Біжить заєць. На нього нападають вовки: "Заєць ми тебе з'їмо". "Не їжте, я малий, вам все одно не вистачить, а я вам покажу де пасуться вівці". Побігли, біжать, біжать, вовкам починає набридати та й знову кажуть: "Заєць досить, ми тебе з'їмо". Не їжте, ще трохи, он там за горою. Добігли майже до верху, втомилися та з'їли зайця. Але один вовк все ж вибіг на вершину і кричить: "Там внизу ціла отара овець". Побігли, наїлися і кажуть: "Даремно ми з'їли зайця, давайте хоч поховаємо". Поховали, притягнули камінь і думають: "А яку епітафію напишемо?" Один каже, напишімо: "Зайцю – від друзів". Та які ж то друзі, що з'їли? Другий пропонує надпис: "Зайцю від – ворогів". Та які ж вороги пам'ятник ставлять? І тоді третій, наймудріший, каже: Напишемо: "Зайцю – від партнерів".
Це не означає, що не треба мати партнерів, але говорить про те, що треба завжди пам'ятати щодо ризиків взаємовідносин з партнерами, навіть нібито найбільш вірними. Ще пів року тому ми чули слова: "Америка буде стояти поряд з Вами стільки, скільки треба!" І якось не звертали уваги на слова "стояти" та "скільки треба", не уточнюючи де стояти та кому треба та не заглиблюючись в історію, а як поводила Америка з іншими державами в інші часи в подібних ситуаціях. Не будемо скочуватися в антиамериканізм, але все ж подивимося від Другої світової війни.
Отже, 1945 рік, Ялтинська конференція. Переможці ділять Європу, хто до якої зони впливу попаде. Щодо Польщі, то Черчилль хоче віднести її до західної зони, але демократ Рузвельт, який симпатизував тирану Сталіну (нічого не нагадує?) віддає йому Польщу попри те, що поляки героїчно билися в лавах британської армії.
1975 рік. В'єтнамська війна. США – офіційний союзник південного В'єтнаму воює там своїми військами, але в один момент вирішує закінчити війну угодою з Північним В'єтнамом. Довго вели переговори, угоду урочисто підписали Південний та Північний В'єтнам, США та СРСР як гаранти. Кіссінджер отримав Нобелівську премію миру. Проте як тільки останній американський солдат залишив Південний В’єтнам, так на нього відразу напали "брати" з півночі. Відомі кадри, де північнов'єтнамські танки стоять біля входу в американське посольство, а на даху посольства хвалені морські котики (охорона) застрибують у вертоліт та летять на свої авіаносці. Угода, нобелівська премія, зупинка війни. Нічого не нагадує?
2003 рік. Ірак. Розбили Саддама Хусейна, почалось нове життя. Угода і таке інше. Результат – Ірак осередок ІДІЛу, багатолітня кривава баня всією країною, за винятком американської бази. Це для тих, хто думає, що військова присутність американців щось гарантує.
2021 рік. Афганістан. Вторгнення американців, довголітня війна, переговори між США і талібами, які розпочав Трамп, а закінчив Байден. Знову угода, припинення вогню. Що і як відбувалось далі, ці кадри всі бачили. Найсильніша армія ледве втекла, залишивши талібам масу озброєння та техніки включно з вертольотами.
24 лютого 2022 року. Україна, Київ за три дні. Нас здали, висловивши глибоке співчуття, запропонувавши втечу уряду та партизанську війну. Нагадую, що першим "потужним" рухом США було накладення санкцій на керівників ДНР та ЛНР. Це "жахливо" для агресора.
І це ми ще не згадуємо корейську війну 1950-1953 років, де результат двоїстий, і переможним для США його назвати важко. Ми переконуємося в цьому зараз.
Єдиний позитивний випадок – Берлінська криза 1961 року, коли Джон Кеннеді мав сміливість сказати: "А ну, давайте!" та поставив танки біля відомого чекпойнту "Чарлі" напроти радянських. Результат – совєти відступили без всякої угоди. Однак це один раз і один президент, який сам воював та розумів, як слід поводитися з нахабним противником. Він же "обломив" СРСР під час Кубинської кризи 1962 року, коли військові кораблі США перегородили шлях радянським "цивільним" суднам, що везли ракети на Кубу, і Кеннеді змусив забрати назад вже ті, що завезли раніше. Не сумніваймось, як би Америкою тоді керував хтось із сучасних президентів Куба вже давно була б усіяна ракетними майданчиками зі всілякими Орєшніками під хор голосів, що треба запобігти ескалації, вести переговори та укласти якусь угоду.
Окрім цих явних прикладів є ще багато інших, але не будемо забирати часу. Знову не хочеться впадати в антиамериканізм, проте завжди слід усвідомлювати, що світ жорсткий. Попри всі обіцянки партнери можуть повестися з тобою так, як у притчі вище. Ми це спостерігаємо зараз. Синдром Мюнхена нікуди не подівся і відбувався у світі не раз. Просто далеко від нас і ми на це не звертали уваги. Приведені історичні приклади за останні 80 років це підтверджують.
Тепер щодо дискусії щодо корисних копалин. На жаль, у сучасному світі за засилля комп'ютерних ігор ніхто не грає в карти, а даремно. У преферансі є такий термін "американська допомога". Суть гри в тому, що треба всім набрати певну кількість очок для закінчення гри. Хто набирає першим, то потім допомагає іншим. І за плюс одне очко допомоги записується мінус десять очок тому, кому допомагають. Вам це нічого не нагадує щодо сучасної ситуації?
Отож наше пробудження є болісним, але має бути корисним. І ще одне. Коли у тебе слабкий момент, то кожен друг спробує тебе вкусити. Відсутність зброї торік і тут же блокада кордону буцімто фермерами. Угорщина у 2022 році чомусь підтягує війська до кордону. А тепер вже і румунський Джорджеску заговорив за Буковину.
І ще одне. Завжди слід пам'ятати, що літр української крові значно дешевший ніж плюс 10 центів за галон бензину, і робити з цього висновки.
Дасть Бог, коли вийдемо з цієї кризи та шукатимемо партнерів, то пам'ятаймо, що всі розмови про цінності є для наївних, а світ холодний та жорстокий, де реальні основні цінності – це сила та гроші, решта додасться. Світ ділиться на хижаків і травоїдних. Важливо попасти в категорію перших, бо хижак, хоч може і не дуже великий, але має зуби та кігті, у той час, як травоїдного рано чи пізно з'їдять його хижі партнери.
фото: wikipedia.org