Турецька Ібіца – популярний європейський курорт

Львівська журналістка Марія Доротич відвідала Мармарис.

Цьогорічну відпустку вирішила провести в іншому форматі All inclusive ("Все включено"), тож, не вагаючись, обрала Егейське узбережжя Туреччини – живописний курорт Мармарис. Саме тут Егейське море зустрічається зі Середземним.

Мармарис вважають од­ним із найкращих місць відпочинку на всьому узбережжі Егейського моря. У містечку відпочивають багаті європейці (англійці, німці, данці, голландці, французи, туристи із скандинавських країн). Росі­ян вкрай мало (на відміну від ку­рортів Анталійського узбереж­жя Туреччини). Мармарис же за хороший клімат та високі стан­дарти сервісу неабияк і полю­бляють світові селебретіс. Зір­ки орендують тут апартаменти навіть на місяць-півтора. "Ціна питання" – від 600 доларів за мі­сяць найму елітного житла. Не­рухомість — на вагу золота. При­дбати особняк у Мармарисі не кожному по кишені – від півміль­йона доларів.

…Зі Львова до Мармари­са – 2 години 20 хвилин польо­ту. Приземляємося у міжнарод­ному аеропорту міста Даламан. Перше враження – летовище модернізоване, красиве і не на­стільки завантажене, як в Ан­талії. Тож процедури ми про­йшли доволі швидко, і на багаж не чекали аж двадцять хвилин. З Даламана до Мармариса їха­ли груповим трансфером май­же дві години. Дорогою мали технічну зупинку — у колорит­ному ресторані з османським стилем. Там можна не лише ви­пити автентичну турецьку каву (4 долари за філіжанку, це удві­чі дорожче, ніж у кав'ярнях Мар­мариса), а й налаштуватися на хороший відпочинок у європей­ській частині Туреччини. Му­зика часів Османської імперії, унікальне меню, офіціанти у на­ціональних строях, вишуканий інтер'єр, приємна атмосфера…

"Мармарис кардинально від­різняється від курортів Анталій­ського узбережжя, розповів – тургід нашої групи Алі. – У готелях немає золотих унітазів, тут усе заточено під європейців: і ціни в магазинах та готелях, і рівень сервісу, і розваги… Європейці тут активно відпочивають з 1972 року. Російськомовного персо­налу в закладах мало, гості ма­ють знати англійську чи німець­ку. Лише два роки тому у заклади почали набирати російськомов­ні кадри. Кадрів зі знанням ро­сійської бракує, особливо на ніч­ні зміни на рецепцію в готелях. За відпочинковий сезон (з квітня по жовтень) Мармарис приймає 2,5 мільйона туристів. Курорт лю­блять за бухти, красиву природу, м'який клімат, схожий до грець­кого, та турецьку автентичність, яка гармонійно поєднана з євро­пейським сервісом".

Гід Алі був правий, коли зга­дав, що Мармарис – це не Анталія. Мій All inсlusive тро­хи відрізнявся від того, що був в Кемері. У ціну одинадцятиден­ного туру не входили шезлонги на пляжі та розваги в готелі (ні анімації, ні нічних шоу, ні диско­тек). Більшість готелів Мармари­са не мають власних пляжів, тож лежаки та парасольки на курор­тах Егейського узбережжя плат­ні. Щоб мати у розпоряджен­ні шезлонг на весь день, треба купити напій у барі. В одних за­кладах можна придбати будь-що (воду, каву, чай, коктейль), в ін­ших вимагають фіксованої суми виручки – від п'яти доларів. Або є інший варіант — купуєш напій до обіду і після обіду.

Такий фор­мат пляжного відпочинку мені імпонує. На пляжах немає ажіо­тажу, туристи не прокидаються о шостій ранку, аби зайняти місце для себе і сусідів по готельному номеру. Для економних турис­тів у Мармарисі є кілька безко­штовних пляжів, але відпочива­ти там я б не ризикнула… Пляжі без господаря не доглянуті, тро­хи засмічені. Зауважила, чимало російських відпочивальників вго­лос нарікали на дискримінацію. Мовляв, чому власники пляж­них кафе не пускають їх на пер­шу лінію лежаків, що за метр від моря, а наперед бронюють ці місця для європейців… Журна­ліст "ВЗ" без проблем заброню­вала собі на весь період відпо­чинку шезлонг на другій лінії, у презент щоранку отримувала ту­рецький чай чи каву.

Належу до відпочивальників, які поєднують засмагання на пляжі з розвагами та екскурсі­ями. А ще краще, коли розваги організовують під час морських екскурсій на яхті. Найдешев­ший варіант — поїхати на місце зустрічі Егейського та Серед­земного морів, або у містечко, де мешкають черепахи, — Да­льян ("Турецька Венеція"). За це треба викласти з гаманця від 25 доларів. Тури можна придбати у свого туроператора (це дорож­че, але надійніше, бо є гарантія і страхівка), або поторгувати­ся у місцевих "агентів", які ви­шикувалися уздовж набережної Мармариса, як на ринку. "Купітє тур у "Дяді Паші" (бренд підпри­ємця)" – почула одного ранку, коли йшла на пляж.

За 55 доларів у живопис­ному Дальяні можна огля­нути гробниці лікійських царів, прийняти грязьові ван­ни, відвідати косу черепах (тут відкладають яйця величез­ні черепахи логгерди). У Далья­ні також можна порибалити на… червонокнижних блакитних ка­ліфорнійських крабів. За цю по­слугу треба доплатити ще 25 доларів до вартості екскурсії. Мене неабияк вразило те, що за додаткових 25 доларів улов мо­жуть вам приготувати, заплю­щивши очі на Червону книгу…

Мармарис називають "Ту­рецькою Ібіцою". Це найбільш тусовочне місто в країні. Репу­тація танцювального курортно­го центру закріпилася, зокрема, через Bar street, який розкинув­ся поруч із історичним замком та набережною, де швартують­ся дорогі яхти. Вузенька вули­ця барів спить вдень і прокида­ється з 22-ї години та танцює аж до світанку. На Bar street чи­мало гламурних нічних клубів, диско-барів, ресторанів, кафе, таверн… Йдемо з друзями ін­спектувати Bar street. Добра­тися туди можна таксі (поїздка — три кілометри — коштує 4 дола­ри), або місцевою маршруткою-долмуші, яка їздить до 2-ї ночі. У готелі нас попередили: на ву­лиці барів нічого не пийте на ха­ляву, бо алкодрінки там неякіс­ні і розведені. Якісний алкоголь можна придбати лише у пляш­ках. Але коштує він у три рази до­рожче. З усіх-усюд на вулиці ба­рів гостей закликають відвідати заклад. Деякі диско-бари мають заманку — дівчата у звабли­вих костюмах закликають вас до аперитиву. Пригощають текі­лою, щоправда, не безкоштовно — порція коштує 20 турецьких лір (орієнтовно 3 долари).

Правила гри на Bar street прості — йдеш на звук клуб­ної музики. В якому клу­бі подобаються шоу та музика, там і відпочиваєш. За вечір мож­на відвідати ледь не усі заклади вулиці. Вхід безкоштовний, але треба купити коктейль. Можна й знехтувати цим правилом і про­сто танцювати. В багатьох за­кладах гостей пригощають фір­мовим коктейлем.

В одному з популярних ніч­них клубів Bar street була враже­на феєричним шоу — виступом еквілібристів у повітрі з національним стягом Туреччини. А ще туристи з різних куточків сві­ту танцювали під хіт гурту Каз­ка "Плакала".

На вулиці барів знайшла ці­кавий екземпляр — нічний клуб "СССР". Заклад крутить росій­ську попсу і пригощає горілкою. Клуб розрахований на російських туристів. Запитала офіці­анта, хто власник клубу "СССР" і чому його назвали саме так. Хлопець відповів, що його гос­подар турок родом із Мар­мариса… Чому так назвав клуб, не знає, але подарував мені на пам'ять магнітик "СССР".

Цьогорічний відпочинок вдав­ся на славу. Мені припали до душі європейські стандарти Ту­реччини, тож наступного року продовжу пізнавати Егейське узбережжя. Планую відвідати місто поціновувачів серфінгу – Бодрум.

Високий замок