Де межа між свободою та травмою?
4 січня 2026 року о 12:00 у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса відбудеться публічне обговорення-дискусія «Межі дозволеного: художні засоби сучасноготеатру в умовах війни».
Модерує розмову драматургиня і театральна кураторка Люба Ільницька.
Вхід безкоштовний, за попередньою реєстрацією: Google-форма - https://forms.gle/cdiXCnnW4eDQU26i9
Війна змінила чутливість суспільства та загострила питання відповідальностімитців – зокрема щодо використання тригерних елементів у виставах. Нецензурна лексика, фігура негативного персонажа, який говорить російською; різкі, гучні або навмисно провокативні звуки; відтворення травмуючих ситуацій – ці засоби можуть стати потужним інструментом художнього висловлювання. Але водночас вони несуть ризик повторного травмування, дистанціювання чивтрати довіри глядача.
Тому сьогодні постає питання: де проходить межа між мистецькою свободою таетичною відповідальністю?
Це обговорення – спроба сформувати спільне поле, в якому театр зберігаєсміливість, чесність і водночас чутливість до досвіду суспільства, що живе у станівійни.
Як сьогодні визначати межу дозволеного в театрі? Чи всі естетичні прийоми є обґрунтованими?
У яких випадках художнянеобхідність переважає етичні побоювання, а де навпаки – мистецька свободамає поступитися відповідальності?
Чи має мистецтво право на будь-які засоби заради висловлювання і чи існуютьтабу, які не варто переступати?
Де проходить межа між мистецькою свободою та етичною відповідальністю?
Як театру зберігати сміливість без втрати емпатії?
Отже, під час дискусії ми торкнемося таких важливих тем і питань: Тригери на сцені: коли лайка, гучні звуки чи відтворення насильства є художньовиправданими, а коли – зайвими?
Мовне питання: чи припустима російська мова як драматургічний прийом?
Театр як терапія чи травма: чи здатне мистецтво лікувати через біль, чи вонолише множить травми?
Відповідальність: хто визначає межі дозволеного – режисер, актор чи самглядач?
У розмові також обговоримо реальні кейси і публічні конфлікти українських таєвропейських театрів останніх років – як приклади того, наскільки крихкою є цямежа сьогодні.Це відкрита дискусія для митців, глядачів, дослідників і всіх, кому важливо,як театру залишатися сміливим, чесним і водночас емпатійним у час війни.
За додатковою інформацією – звертайтеся до Андрія Бондаренка:+38 096 2927727 WhatsApp, Viber | bondarenko.andrij@gmail.com
