Завтра у місті прощатимуться з Героями Любомиром Мируном та Андрієм Никитюком.
Про це повідомила пресслужба Львівської міської ради.
Завтра, 5 вересня, Львів прощатиметься з бійцями Любомиром Мируном та Андрієм Никитюком, які загинули у боротьбі з російськими загарбниками.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 год у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30 год, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
На будівлях вздовж маршруту колони вивісять синьо-жовті прапори з жалобною стрічкою.
Мерія закликає долучитись до церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Любомир Мирун (23.02.1978 – 06.12.2023) – львів’янин. Навчався у Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №104. Згодом здобув професійну освіту в закладі професійної (професійно-технічної) освіти "Львівський професійний коледж ресторанного бізнесу" за професією "Продавець непродовольчих товарів".
Проходив строкову військову службу.
Працював продавцем, охоронцем об’єкта, експедитором, вантажником та комплектувальником на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Любомир був доброзичливим, щирим і надзвичайно працьовитим, завжди готовим допомогти іншим. Любив готувати, проводити час на природі та з особливою турботою ставився до тварин.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі військової частини А4438.
Нагороджений медаллю "Ветеран війни".
У Любомира Мируна залишилися сестри, племінники, тітка, похресники та родина.
Андрій Никитюк (24.12.1968 – 29.08.2026) – львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі № 30 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту на біологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка. Пізніше проходив післядипломне навчання у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького.
Проходив строкову військову службу.
Працював у державній установі "Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров’я України", а також у КНП ЛОР "Клінічний центр дитячої медицини". Згодом продовжив наукову та професійну діяльність у Бельгії – в Католицькому університеті Левена (KU Leuven), Фламандському інституті біотехнологій (VIB) та компанії "Тіботек (Вірко)".
Зі слів рідних, Андрій був доброю, інтелігентною, турботливою та оптимістичною людиною, завжди готовою допомогти іншим. Багато читав, цікавився літературою та завжди був у курсі книжкових новинок. Любив готувати, шукав нові рецепти й охоче експериментував із незвичними стравами. Захоплювався велоспортом, любив природу і тварин, цікавився театром та культурним життям міста.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений пам’ятною медаллю "За оборону Торецької громади".
В Андрія Никитюка залишилися син, хрещена, дядько, двоюрідні сестри, двоюрідний брат, племінники, похресниця та родина.
