Українська Іспанія: Святий Миколай в "Дивосвіті"
Святий Миколай в культурно-освітньому центрі у місті Алькоркон поблизу Мадрида.
Всі у "Дивосвіті" Миколая люблять, всі в алькорконівському "коцику" Миколаю служать.
Передусім, чому в коцику? Так тут і розмірковувати довго нічого. Скринька відкривається простенько. Коцик – це зменшено-пестлива похідна від офіційної назви: культурно-освітній центр (скорочено КОЦ). По-друге, цей, такий бажаний для всієї малечі, святий, вшановують якого 19 грудня, є напрочуд щиросердечним, щедрим-прещедрим, на диво прихильним до дивосвітівських школяриків. Власне, тому ще жодного року не обминув їхню родинну оселю.
Цьогоріч, незважаючи на те, що Миколай припізнився до "Дивосвіту" буквально на декілька днів, примандрувавши в суботу, 22 грудня, не став від цього менш жаданим гостем (саме в цей день – Непорочного зачаття пресвятої Богородиці – вшановували також і святу Анну, тобто святкували це свято і ті, хто носить таке ім'я).
Навпаки, дивосвітівці завдяки цій обставині мали чудову нагоду якнайкраще підготуватися до зустрічі його святості. І видали на гора таке яскраво-запальне видовище, що здивували ним не тільки святого, але й усіх без винятку присутніх на його возвеличенні. І не лише глядачів, але й учнів середніх і старших класів, котрі вже перескочили той віковий бар'єр, коли готували, відповідні для цієї урочистості, ранки. Тим не менше, Миколай їх не забув, завітавши у кожен клас і принісши смачненькі цукерочки.
Проте це було значно пізніше згідно зі сценарієм, а розпочиналося все зранку святом зустрічі у наймолодших – дошкільняток. Знаєте, те, що може і вміє сотворити уродженка Самбора Оксана Миколаївна Маланяк, не залишає байдужою жодну живу особу (хоча схоже, що й неживу). Ось і цього разу Миколаївна (символічно, що її по-батькові спонукає педагога і музичного керівника центру на особливу посвяту небесному покровителю і її тата, і її, зокрема) перевершила себе попередню. І впевнено керувала своїми маленькими вихованцями, і виспівувала і витанцьовувала з ними, і костюм сніговика на себе не лише приміряла, але органічно вросла в нього. Звісно, допомагали Оксані Миколаївні і її колеги з вчительському цеху: Люба Степанівна Забавська та Марія Ярославівна Радецька. В їхній співучасті й народилося чудове і яскраве дійство, логічним фіналом якого стали солодкі гостинці від святого Миколая. А як же без них, коли на них так чекають?
Це має безпосередній стосунок і до інших молодших класів "Дивосвіту". Цього разу вони, хоч і недовго, але навдивовижу цікаво, навіть вражаюче, вшановували того, від кого сподівалися на подарунки. І готувалися до цього дуже й дуже ретельно. На цю думку наштовхнув і факт, який трапився ще до святкувань у "Дивосвіті". Коли дорогою до нього дехто обганяв першокласницю Камілочку Семчук і її маму, то не міг не чути як дівчатко натхненно і завзято повторює слова віршованого привітання. Потім це виявилося вже під час ранку не лише в неї, але і в її однокласників з 1-А чи з паралельного 1-Б класів.
Під керівництвом своїх класоводів – двох Наталь Василівних Бігун і Піскуровської – вони і прегарну пісню Миколаєві підготували, і потішили його веселою грою "Лімбо", і вірші дарували під час отримання подарунків від нього.
Другі та четверті класи (підопічні Тетяни Миколаївни Орищич, львів'янки Лесі Ігорівни Мельник, Анни Ярославівни Гречин і Лілі Іванівни Чижевської, дві останні з яких одягнули костюми сніговиків, як і їхні учні) порадували сніжнобородого святого запальним танком. І зробили це так натхненно, що Миколайко не зміг утриматися і собі пустився в спільний гурт. Танці-зігріванні, а ще й, безперечно, звеселянці та закликанці підняли навіть з крісел декого з присутніх у залі.
А ось третьокласники ввігнали бідолашку-святого в сім потів, змусивши підтримати їхній осучаснений танок з шейковими ритмами під відому пісню "Ой, хто, хто Миколая любить". Проте цей танець не був би таким колоритним, якби не класоводи школяриків Світлана Михайлівна Михалюк і Леся Ярославівна Климус (народилася в Буську). Ох, і задали ж вони жару! Та так, що запалили всю глядацьку аудиторію. Браво-бравісімо, шановні!
Останню крапку поставили вже учні п'ятого класу під чуйним і вмілим супроводом свого класного керівника Наталі Григорівни Яківчик. Власне, вони й були основними дійовими особами в усіх ранках цього насиченого дня, адже виконували головні ролі в театралізованих дійствах. Сподобалися багатьом і напрочуд талановита, як декламатор і ведуча, Мар'яна Павлюк, двійко ангеляток у виконанні Діанки Денеки та Вероніки Юрченко, а також вертлявий, неслухняний, але дуже-дуже симпатичний чортик Антипко (він же Юрчик Думич), від різок якого дісталося на горіхи декому в залі. Бажаними гостями п'ятикласників стали також і учасники співочих гуртів "Перепілонька" і "Передзвін" під керівництвом Лілі Ткачук.
І останній персонаж, безумовно стержневий, без якого всі ці урочистості просто не відбулися б. Мабуть, уже всі здогадалися, що мова йде про татуся школярочки Меласі Мельник – Івана Прокіпчука. Саме йому вистачило сил, завзяття та хисту виконати роль Миколая. Як й роздати чимало подарунків.
Насамкінець, своїми пречудовими виступами дивосвітівці, неначе припрошували Миколая: "Любий святий отче, приходіть до нас і наступного року. Ми вас дуже і дуже чекаємо!"