Українська вишиванка: від магії до кітчу
З нагоди Всесвітнього дня вишиванок Варіанти приготували короткий екскурс у глибинну суть цього явища
Шведська письменниця Сельма Лагерлеф у одному із своїх романів писала, що народний одяг – це селянська імітація королівських нарядів. Мовляв, простий народ тягнувся до краси та пишності, яку вбачав у вбранні аристократів та відтворював її у доступний спосіб.
Звісно, це лише частково вірне пояснення. Народний одяг має набагато давніші коріння, аніж епоха придворної моди.
Саме тому, помиляються й ті, хто вважає, що вишиванку можна називати суто українським культурним феноменом.
Українці тут можуть похвалитися не так авторством концепції, як терплячим багатовіковим збереженням та розвитком спільного європейського спадку.
Судячи з незнищеної популярності вишиваних сорочок та рушників та багатства збережених зразків в Україні, на нашій землі просто менше позначився загальний вплив модернізації, аніж у інших країнах Європи. Адже, там традиційні строї поступово і незворотньо змінялися більш модерним та більш робітничим професійним видом вбрання. І, можливо, у тамтешніх селян було більше можливостей слідувати різним модам.
Українці ж також виявилися більш впертими у дотриманні батьківських звичок наперекір усім історичним колізіям. Можна уявити, що на тлі постійних навал та катаклізмів традиційна вишиванка була важливим інструментом підтримування базової людської культури для українців, одним з небагатьох способів не впасти у хаос, не піддатися Дикому полю. Віяння моди були порожнім звуком, коли йшлося просто про межу між людськістю та песиголовством.
Вишивка була дієвим методом маркування нормального людського простору. Тому, її так вперто тут відтворювали, розвивали та плекали. Тому, на наших землях ще збереглися ті традиції декорування одягу, які вже переважно втратилися у інших краях. Саме в цьому унікальність українських вишиванок – вони є прямими залишками дуже давніх культур, раніше поширених набагато ширше. Своїми візерунками ці вишивки підтримують зв’язок із настільки давніми часами, що просто важко уявити. І це не тільки Європа – характерні сорочки із вишитими коміром та вирізом носили, наприклад, і у Давньому Єгипті.
Загроза знищення змушує дбати про збереження базових цінностей. Саме тому, українські вишивки такі яскраві та різноманітні – наперекір усіх лихам та небезпекам.
За прикладом шотландських тартанів багато хто вбачає в українських вишивках різноманітні географічні чи родові коди. А дехто прямо вичленяє там якісь алфавітні системи. Власне, древність вишиваних візерунків рішуче спростовує подібні теорії. Так, це все певні семіотичні коди, але стосуються вони речей набагато давніших, аніж географічний поділ України чи літери.
І королівські шати, про які згадувала Лагерлеф, і селянський стрій однаково і спільно орієнтуються на дуже древні, предковічні уявлення про силу та значення гарного одягу, який символізує та являє наочно невидимі духовні сили своїх носіїв.
Тільки аристократи та селяни звертаються до різних систем коду, оскільки належать до різних соціальних груп з відмінним світоглядом.
Золота корона європейських королів означає наповненість бойовою удачею, воїнським фартом. Таким є головне значення золота і про це розповідають пекторалі скіфських вождів. Аристократичний одяг – це воїнсько-мисливська форма, зручна для бою та полювання на звіра у лісі. І чим більше тут золота, тим краще притягується удача. Відповідна декоративність тут – символізм хижих звірів.
Козацькі шаровари – це теж бойовий одяг, а не традиційний народний. Втім, у нас він став частиною художньої "народної" традиції.
А заквітчані вінки чи головні обручі з намиста у селянок – це символ більш мирних духовних стихій. Вони відтворюють та втілюють у собі гармонію, порядок та процвітання. Біле полотно – це буквально світло містичної правди, в яке селяни загортали свої тіла, аби воно давало їм силу поводити себе правильно та вірно. Конкретна вишивка на полотні – це деталізація, конкретизація виявів цієї сили у той чи інший магічний бік.
Первісне значення вишивок – безумовно магічне, як і татуювання у острівних народів Тихого океану. З тією різницею, що наші предки надавали перевагу вишивати татуювання на полотні, а не видряпувати на тілі. Але вбраний на себе одяг чітко розташував усі магічні знаки відносно тіла на потрібних рівнях.
В цьому сенсі вишиванки дійсно є складними символічними текстами. От тільки точне значення їх вже давно втратилося. Навіть впливові у минулому столітті теорії "світового дерева" чи "первинного яйця" – це лише непевні здогадки, а не адекватне розшифрування.
Тут потрібно також розрізняти первісні геометричні коди (наприклад, ромби чи меандри) та більш пізній античний та середньовічний квітково-пташиний символізм, відчитати який ми вже можемо трохи краще, завдяки збереженим у народній пам’яті "словникам образів".
Пташка – символ душі, того, що не зникає після смерті. Квітка – символ добробуту, щастя та реалізації. Вчені подають й більш точні значення тих чи інших квіток та пташок, які виводяться із загальних культурних кодів, що побутували у Середні віки у Європі та Азії. (Тюльпан – закрите від людини щастя або рай, дзвіночки – духовне розкриття і пробудження, мальва – матеріальна краса та батьківщина і т.д.).
Модернізація дев’ятнадцятого та двадцятого століть принесли ще одну наступну символічну мову, відому нам як "кітч". Тут вже все набагато очевидніше. Троянда – символ кохання, голуби – символ закоханих, річка – символ життя, котик – символ домашнього затишку, заквітчаність – символ жіночої краси і т.д. Ці значення ми можемо відчитувати самостійно, адже, вони живуть ще й сьогодні у популярній культурі.
Розповсюдження кітчового символізму в Україні наклалося і на поширення техніки вишивання "хрестиком", що прийшла із країн Західної Європи. Це досить пізнє явище, яке завдяки своїй простоті швидко витіснило традиційні гладь чи виколювання.
Тож сьогодні, можемо лише здогадуватися, про що розповідають найдавніші пласти візерунків українських вишиванок. Але, судячи з усього, згідно із первісним задумом у них закладена потужна магія і не якась дріб’язкова, спрямована на побутові потреби, – а базова магія, яка творить людину як таку, творить суспільство та цивілізацію. Сьогодні ж цей широчезний символічний потенціал зводиться лише до демонстрування локального патріотизму та інфантильної віри у свою унікальність. І дуже часто під вишиванкою закамуфльовується хитрий песиголовець.
Але немає на це ради. Відчути глибинну душу у культурних артефактах і настроїтись на неї самому – це надзвичайно складне завдання, несумісне із суєтністю нашого часу. Добре, що просто зберігаємо та передаємо далі.
Головне фото: falyosa.livejournal.com