Голова Вінницької облдержадміністрації Микола Джига запропонував створити на залізничному вокзалі міста Жмерінка музей російського імператора Миколи ІІ.
Таку пропозицію Джига озвучив під час робочої поїздки до Жмеринського району.
Експозиція музею складатиметься із портретів та предметів царської сім'ї. Саме це додасть привабливості туристичній галузі Вінниччини, - вважає губернатот.
Будівля Жмеринського залізничного вокзалу — пам'ятка архітектури національного значення. Приміщення вокзалу зведено в період 1899—1904 років. Автори — архітектори З. І. Журавський і В. Риков (автор первинного проекту). Жмеринський залізничний вокзал є величною будівлею зі складним плануванням, в архітектурному стилі якої відчутні модерн і ренесанс. Споруда фактично стала однією з перших, зведених у стилі, що згодом дістав назву український модерн. Сам вокзал нагадує корабель, що пливе у напрямку Одеси. Сюди двічі навідувався із сім'єю імператор Микола ІІ.
«Круглу залу», так охрестили жмеринчани кімнату, де зупинявся самодержавець, повністю відремонтовано.
Микола II Рома?нов (*19 травня 1868 — †17 липня 1918) — останній російський імператор, старший син Олександра III. Продовжував реакційну внутрішню і зовнішню політику свого попередника, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь.
Микола ІІ - останній російський імператор, старший син Олександра III. У роки його правління відбувся спалах українського національного руху, пік якого припадає на революцію 1905-1907 років. Однак, репресивна політика Росії тільки посилилася. Згодом були закриті українські "Просвіти" (в тому числі Одеська), заборонено святкування 100-річчя з дня народження Т. Шевченка тощо.
Антиукраїнські репресії посилилися у роки Першої світової війни, коли на собі "царську милість" відчули й українці Східної Галичини та Буковини. Зокрема, була піддана репресіям греко-католицька церква - факт який особливо тішить сучасних православних москвофілів. Можна згадати й про інші прояви "благодатної" національної політики часів Миколи ІІ, зокрема, про єврейські погроми, справу Бейліса тощо. Не останню роль в проведенні жорсткої, русифікаторської лінії в національному питанні відіграли погляди та дії Миколи ІІ. Він став членом погромного чорносотенного "Союза русского народа", неодноразово сприяв його провідникам. Водночас він відхиляв будь-які ліберальні проекти реформування національної політики. Саме це стало одною з важливих причин закономірного розвалу Російської імперії.
