Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня, що минув, в Україні та світі.
П’ємонт – італійська провінція, з якої почалося об’єднання і створення сучасної Італії, а Вандея – французький департамент, який підняв заколот проти диктатури Великої французької революції і сприймається як чорна сторінка в історії Франції. Назва самого департаменту стала символом зради. Ось і наш Львів, який в 90-х роках називали П’ємонтом, видається, рушив у французьку сторону.
18 листопада 1918 року в Комп’єнському лісі Німеччина підписала договір про повну капітуляцію у Першій світовій війні. Це при тому, що за всю війну жоден ворожий солдат не ступив на німецьку землю, а західний фронт проходив по території Франції і Бельгії. На сході був успішно ліквідований Брусилівський прорив, війська рейхсверу знаходилися на території Російської імперії і займали всю Україну в союзі з гетьманом Скоропадським. Одним словом, армія трималась міцно і жодних передумов для такої ганьби не було. Просто здався тил. Цивільні німці були розкладені соціалістичними гаслами і втомились від війни, кажучі по-сучасному, хоча якихось особливих страждань не терпіли. Що німцям довелося згодом пережити внаслідок цього, добре відомо.
У нас також безперервно чути про втому від війни, вигорання і багато різних відмазок, причому не від військових, і не з прифронтових міст, які весь час під вогнем. Втома і вигорання ростуть пропорційно відстані від фронту. Вийдеш у Львові на вулицю і бачиш суцільно втомлених і вигорілих.
Про сихівську Вандею, а речі слід називати своїми іменами — це відверта спроба заколоту, про що вже говорять вголос, от маскви до самих до акраін. Львів «прославився», що сказати. Але всі ці постійні плачі про владу, справедливість мобілізації, перехід до рекрутингу, корумпованість ТЦК і тому подібне нічим іншим, як лицемірством, самовиправданням і заграванням з електоратом назвати не можна. Однак треба щось говорити, бо ж щороку у нас вікно можливостей та вибори. Отож треба подобатися народу.
Чи винна влада у зриві мобілізації? Так! Це президент Зеленський восени 2023 року сказав, що на його думку, мобілізація не потрібна, можна обійтися внутрішніми резервами. Це він і його команда протягом всіх років ні разу не звернулися до народу зі словами про те, що ми або підемо в армію, або жорстокий ворог нас уб’є. Ні разу таких речей не було чути і від політиків усіх рівнів та різних громадських діячів. Ніхто не каже, що основною причиною конфліктів є те, що велика кількість українців ховається від призову, отож інших способів залучити їх до війська, крім примусу, нема! Про справедливість, демобілізацію, терміни служби – так, але про таку просту річ як от про те, щоб когось замінити на фронті треба спочатку набрати і навчити заміну – ні. Це ж так негарно, бо перша думка про вибори, а ухилянти — це ж значний електорат.
А тепер про головного «ворога» – ТЦК, по-старому військкомат. У нас, здається, військовий стан, коли кожен чоловік повинен стати на військовий облік, на вимогу органів влади показати документи і при отриманні повістки прибути в ТЦК. А якщо громадянин цього не робить, ховається, кричить, втікає, а то ще й б’є ножем, а у Львові вже було два таких вбивства, що робити? Окрім того, що вжити силу, ніхто нічого не придумав. Адже в ТЦК є план набору і встановлює його ворог. Бо коли ми читаємо, що щодня ворожі втрати складають 1200-1300 людей, а наші оцінюються у шість разів менше, то це означає, що кожного дня слід в армію відправляти щонайменше 200 новобранців. Кожен день. І ніхто не питає яким чином. Так було у всіх країнах і у всіх війнах.
Щодо заміни мобілізації рекрутингом – це наступна брехня. Рекрутовані армії були в античні часи і середньовіччі. Жодна велика війна не обходилась без масової мобілізації, яка за визначенням є методом примусу. Рекрутинг – допоміжне джерело. У що перетворилися європейські армії на базі рекрутингу — написано багато. Америка – не приклад, бо знайти мильйон бажаючих для нації з населеннм 340 мильойнів не є проблемою, а що робити меншим? В Ізраїлі, на який ми так любимо посилатися, діє мобілізація і обов’язкова військова служба. Для чоловіків і жінок з вісімнадцятиріччя протягом уже 80 років. Бо інакше нема виходу, такі сусіди.
Реформа ТЦК. Загальні слова, бо чи чув хтось від когось що треба зробити по пунктах – раз, два, три, і як це допоможе набору. Ніхто не чув, бо ніхто не говорив, адже розуміє, що коли громадянин не йде по повістці сам, то це слід зробити примусово.
Корумпованість. Без сумніву, але хто кого корумпує? Чи часом не ті громадяни, які вимагають справедливості, але масово несуть в ТЦК і ВЛК по 5-10-15 тисяч доларів і тицяють в руки. Візьміть, візьміть, адже справедливість для всіх, а я є не народжений для війни. Цікаво, а хто народжений? Ті самі громадяни, що не мають грошей на квартплату, або трамвайний квиток.
Нарешті, справедливість і демобілізація. Чергове лицемірство. Війна сама є кричущою несправедливістю, а справедливість можлива тільки тоді, коли громадяни перестануть ховатися і виконуватимуть конституційний обов’язок. А інакше буде так, як було, бо кожен день необхідно 200 чоловік. За всяку ціну. А для майбутньої демобілізації треба набирати не по 200, а по 300 чи 500 щодня. Така воєнна арифметика і логіка, яку чомусь не хочуть бачити наші діячі. Адже на першому місці рейтинг, а путін почекає.
Та і в інформпросторі всі докладаються. Росія підкидає, а корисні ідіоти тут же тиражують. Бусифікація, квиток в один кінець, м’ясні штурми, тупі командири, дебільні накази, мирна угода, вибори, мобілізували батька шістьох дітей, мобілізували батька одинака, не було кому доньку забрати з садочка. А чи стали ці батьки на облік і законно оформили відтермінування, хтось поцікавився? Виявляється, що чотирьох років війни для цього було замало.
В ТЦК побили, поламали ребра, катували… От так просто прийшов чоловік у призначений день, а на нього ні з того ні з сього накинулися, почали катувати, бити, ламати ребра. Дивно, якщо задуматись. Але ж хайп понад усе, не думаючи про наслідки. Можливо окрім нарікань і йойкань над черговим бубочкою, якого відірвали від мамусі суспільству пора задуматися, що буде, якщо, не дай Бог… і згадати слова, хто, як не ми?
Якщо дебоширами виявилися молоді люди, які на наступний день розпускали соплі в youtube, то чого вартує наша система військово-патріотичного виховання і що треба змінити?
Якщо всі заколотники не будуть швидко і жорстко покарані та не підуть надовго до в’язниці, про що буде широко повідомлено, то ця зараза пошириться на всю державу і Львів дійсно стане Вандеєю України. Два убивства військових і заколот – це забагато для П’ємонту. Влада повинна вміти показувати силу не лише до політичних опонентів, але і до електорату, коли це потрібно. Війна не чекає, а привид Комп’єнського лісу замаячив не горизонті якраз тоді, коли наші справи пішли на краще. Тил своїм наростаючим лицемірством не має права зрадити фронт і це треба жорстко зупинити.
