Архітектор Віталій Дубина на зустрічі експертного клубу "Великий Львів".
Слово архітектора та містобудівника, автора низки Генеральних планів Львова, члена Національної спілки архітекторів, лауреата Держпремії України у галузі архітектури, керівника майстерні ДП ДІПМ Містопроект Віталія Дубини на зустрічі експертного клубу "Великий Львів".
Генеральний план Львова пройшов довгу процедуру громадського обговорення. Робота над ним розпочалася у 2005-2006 роках, а у 2010 його вже затвердили. На першій стадії підготували концепцію Генплану, яку замовив тодішній міський голова Львова Василь Куйбіда. Це був більше хід політичний, елемент передвиборчої боротьби, оскільки тоді вперше балотувався Андрій Садовий, а його ГО "Інститут розвитку міст" запропонувала програму, яку вони позиціювали як стратегію для Генерального плану.
Чинний на той час Генеральний план Львова, який розробило ДП ДІПМ "Містопроект", затвердили в 1993 році, тобто це був ще досить свіжий документ, а тому негайної потреби розробляти новий насправді не було. Однак ми таки отримали замовлення на розроблення концепції. І нам поставили таку умову, що цю концепцію потрібно розробити за три місяці. Тобто замовлення ми отримали у вересні, а в грудні ми вже зробили проєкт.
Десь в лютому 2001 року ми передали нову концепцію в Київпроект на експертизу. Вони надзвичайно здивовані тим, що за ми розробили концепцію за такий короткий час. Висновок киян був позитивний. Єдине зауваження вони нам висловили усно. Кияни вважали помилкою те, що ми запропонували активне освоєння Північного району міста (Липинського, Мазепи), оскільки пасмо Розточчя – Високий замок – Кортумова гора створює суттєву перешкоду для транспортної системи.
І справді лише у цій лінії ми маємо декілька проколів, які з'єднують вуличну систему центральної та південної частин міста з вуличною системою північної частини міста.
Я спробував проаналізував порушення під час реалізації Генплану. Був період, коли Держбуд України щороку організовував комісію з представників Держбуду та інститутів містопроєктування. Ми їздили у різні області та проводили аналіз реалізації Генпланів. Пізніше НДІ містобудування узагальнив та видав зведений аналіз результатів наших поїздок.
У ньому зазначалося, що майже 70 відсотків Генпланів реалізують з відхиленням. Хоча згідно зі законодавством того часу Генеральний план вважали буквально догмою, однак їхні реалізатори вважали за можливе робити відступи. У тому є логіка, оскільки жоден прогноз ще не був точним. Правда, останнім часом прогнози погоди стають все більш точними. Про Генплани наразі цього сказати не можу, оскільки вони не враховують та не можуть врахувати всіх умов реалізації, що виникають під час розбудови міст.
Для аналізу я підняв всі основні показники та врахував позитивний висновок Державної експертизи, де виклали всі показники Генерального плану Львова. Якщо брати показники, то є відхилення. Я порівняв чинний стан з тим, що пропонував Генплан на 2025 рік, оскільки це його розрахунковий термін. Актуальної статистики щодо чинного стану в мене немає, але я використав збірник статистичних даних за 2018 рік. Гадаю, що з 2018 до 2022 року не так багато вже й змінилося.
Чисельність населення Львова без Брюховичів та Винників у 2018 році становила 724,8 тисячі осіб. Це майже та ж чисельність населення, яка була на початок розроблення Генплану. Генеральний план передбачав певний невеликий ріст кількості населення, планувалося що буде 750 тисяч осіб у 2025 році. Тобто ми стоїмо на місці, а прогноз Генплану так ще й не реалізувався.
Щодо житлового фонду, то Генплан передбачав, що на 2025 рік міський житловий фонд складатиме 16 мільйонів 614 тисячі м². Станом на 2018 рік ми маємо 16 мільйонів 636 тисяч м². Якщо порівнювати ці цифри, то у будівництві житла ми вже перевиконали те, що передбачав Генплан на 2025 рік. І це без територій, які приєднали до Львова, а також Винників та Брюховичів. Це лише місто Львів. Щодо населення ми стоїмо на місці, а от у будівництві житла вже перевиконали план.
Щодо кількості квартир Генплан передбачав 302 тисячі квартир у 2025 році. Маємо 291 тисячі квартир у 2018 році, водночас у квадратних метрах маємо більше. Очевидно, що останнім часом будувалися будинки зі значно більшими квартирами, ніж прогнозував Генплан. Проєктна площа території у межах міста передбачалася у Генплані на 2025 рік – 15 447 га, нинішній стан (2018 рік) – 14 900 га.
Майже та ж різниця, але тут може бути похибка в замірах. Чому на час розроблення Генплану зафіксували 11 880 га? Тому, що раніше у межі міста не входив Брюховицький ліс, а Генплан вніс його, а його площу порахували приблизно. Додалася також частина Винниківського лісу. Потім точніше порахували землевпорядники. Цю цифру я взяв з попереднього Генплану.
Володимир Квурт: Жодних рішень про долучення земель до Львова не було, то звідки взялось 15 тисяч?
Мене також дивує те, як це сталося. Збільшення території Львова мала б розглядати Верховна Рада України, а Львів жодного разу не виходив на парламент з подібними питаннями. Можливо, що землевпорядники так нахімічили.
Юрій Кужелюк: Сихів не був у межах Львова до 2003 року.
Південна частина Сихова так і лишилася до цього часу в межах Зубрівської сільської ради.
Володимир Квурт: Тобто відбулося захоплення земель?
Так, але це була вільна територія, яку забудували за взаємною згодою, оскільки чимало рішень Генплану приймали на варіативній основі.Свого часу, на початку 2000-х, була пропозиція щодо того, щоб ми опрацювали містообґрунтування для розміщення цвинтаря там, де зараз є Арена Львів. Проблема з цвинтарем залишилася. А про будівництво цвинтаря домовлялися з Сокільницькою радою. Там був величезний сад радгоспу, який вже не використовувався. Але Сокільники не хотіли давати цю землю. І коли Сокільники вперлися, то Львівська міська рада запропонувала розмістити цвинтар на території, що належала Львову, але жодним чином не використовувалася.
Мова йшла про східний бік вулиці Стрийської, яка частково накривалася шумовою зоною аеропорту, а тому не годилася під житлову забудову. Там й пропонували розмістити цвинтар. Ми були проти цієї ідеї, писали різноманітні аргументи, хоча найкращий аргумент нам подав Інститут геології у своєму висновку про те, що там високий рівень ґрунтових вод (так звана верховодка). На глибині двох метрів там є шар, який затримує дощові води, які довго там стоять, аж поки просякнуть нижче. Тобто у тому місці категорично не можна було робити цвинтар.
Цвинтар відпав, але були різні інші пропозиції, аж доки під час підготовки до Євро 2012 не з'явилася пропозиція розмістити там стадіон. Ми були категорично проти цього, тому що вважали, що не варто розміщати так далеко об'єкт, що притягне велику кількість людей, а потім стане одним визначних львівських громадських об'єктів. Ми пропонували реконструювати та привести до європейських стандартів стадіон "Україна" в Снопківському парку, адже це місце має добрі зв'язки з містом (вулиці Зелена та Стуса), громадський транспорт (тролейбус та трамвай). На жаль, нас не послухали.
Під час будівництва стадіону дослідили карсти та вжили всі захисти, щоб вони не вплинули на стійкість споруду. У цьому сенсі там усе гаразд. Коли розробляли Генплан, то там діяв ще іподром. Його використали лише раз для великої кількості людей, коли приїздив Папа Іван Павло II. У Генплані іподром зберегли як резерв території для спортивних функцій.
Також ще у Генплані є висновок про те, що місто має проблеми з зеленими насадженнями загального користування. Їх рахують щодо площі зелених насаджень на одну людину, норма згідно з ДБН 360-92**, здається, 17,3 м² на людину. ЛКП "Зелений Львів" нам надав перелік усіх парків Львова. Ми просумували цю цифру та поділили на кількість населення – їх було замало. Хоча мушу сказати, що ця норма в нових ДБН змінилася бік зменшення. Це питання ще варто уточнити.
Багаторічний досвід праці над Генеральним планом Львова та Генпланами інших населених пунктів переконує мене у тому, що потрібне постійне вдосконалення Генплану для того, щоб запобігати негативним наслідкам непрогнозованих та несанкціонованих дій.