Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня, що минув, в Україні та світі.
В Україні триває потужний владотрус. І ось черговий поштовх. Тепер уже в Генпрокуратурі. Голова Конституційного суду, голова Верховного суду, голова Офісу президента минулий і, можливо, теперішній та череда їх заступників, міністри. І ось тепер – Генеральна прокуратура, що перетворилась у мафіозну структуру. За інформацією колишнього заступника генпрокурора Чумака, в Україні існує біля 2000 колл-центрів, з яких 1000 білих, тобто тих, хто платить і яких не чіпають. Сума платежів складає до $24 млн в місяць, з яких $7 млн йде в прокуратуру. І це все на фоні того, що нещодавно прокурорам підняли зарплату, бо ж не можуть бідні існувати. Таємничі Вова, Карлсон, Сигізмунд, Че Гевара, Шугармен, Рижая Свєтка, Канцлер, Муза, Камрад і безліч інших псевдо, якими шифрувалися не учасники злодійської малини, а посадовці найвищого рангу для реалізації своїх дій. І ось зараз бачимо чергове щупальце оцього гігантського спрута, який душить державу під час такої жахливої війни. Взагалі виникає питання, а чи є у нас хоча б якась установа наверху, де не крадуть і то безбожно? Друге питання, як то так склалося, що перша особа, яка сконцентрувала на собі всю владу, нічого про це не знає? Адже, коли не знає, то виходить – лох, а якщо не лох, то як тоді? Безперервні корупційні скандали на найвищому рівні, з’ясування стосунків зі стріляниною між двома силовими підрозділами у білий день на вулицях Києва. І це все на фоні постійних повітряних атак по столиці та важких боїв на фронті.
На цьому фоні наш президент нарешті дізнався про діру у бюджеті на цей рік у $26 млрд. Звісно, коли займаєшся шкільними обідами, постійними перетасовками уряду, тарифами, щовечірними інформаційними панегіриками, постійними виборчими роздумами, тут не до бюджету. Тим більше, що попередні прем’єри не дозволяли собі дратувати найяснішого цісаря такими дрібницями, а тут Корецький отак холодною водою. Найголовніше, що це гроші, предбачені за європейськими і світовими кредитними та грантовими програмами. Але треба прийняти 44 постанови Кабміну і 17 законів, що було обумовлено в процесі переговорів уряду з міжнародними фінансовими установами. Проте біда, більшість з них спрямовані на боротьбу з корупцією, конкурсне обрання керівництва та інші європейські «заморочки» та економію державних витрат у виді кешбеків, вовиних тисяч, марафонів та іншого. А цього ж дуже не хочеться, хоча і прийдеться. Адже ці програми переслідують просту річ – гроші в обмін на реформи, які потрібні не європейцям, а нам.
Видається, що наші владці живуть в іншому вимірі, де нема війни, де все дозволено, де шеф забезпечує безкарність, ну «на крайняк» можна за кордон. Недаремно ж Канцлера-Кропиву встигли затримати аж у Львові і йому тепер прийдеться спати в СІЗО, правда без королеви. Як казав один персонаж: «Покажіть мені пальцем чесну людину». Така ось ціна ржачки під час голосування у 2019-му, адже гірше тоді не мало бути. Прийшли очікувані нові люди, щоб зламати систему. Дійсно зламали і збудували свою – ось вона. Якщо раніше була корупція, тобто просто хабарництво, то розбудова шахрайських схем на всю державу – вже ознака мафіозності. А уявімо собі, що в липні 2025-го наскок на НАБУ і САП удався б і тепер дозвіл на обшуки в Генпрокуратурі повинен був давати генпрокурор?
Загалом держава у війні стоїть на трьох опорах: армія, суспільство і влада. Якщо армія і суспільство навіть в найскрутніші періоди тримаються достойно, то щодо міцності третьої опори виникає дедалі більше питань. Влада виявилася найслабшою ланкою і поступово втрачає керованість, а про ефективність вже нема мови. Єдиний порятунок, що і з тієї сторони фронту справа не краща. Така доля всіх авторитарних персоналістських систем – слабке управління, адже призначення ідуть не на основі професіоналізму, а виключно особистої відданості, і корумпованості, бо треба якимось чином утримувати цих призначенців. І все це проростає вниз. Адже якщо їм можна, то чому я не можу відкупити сина від армії, або переправити його за гроші за кордон. У випадку чого у нас є дуже гуманні судді, які, скажімо, за удар військового ножем дають умовний термін. Всі хочуть поїсти чогось смачненького.
Щодо Федорова, про якого за останніми подіями вже почали було забувати. Подорож у США виявилася вдалою, принаймні з першого погляду. Як і очікувалося поїздка була не політичною, а бізнесовою. Оголошено про створення оборонної фірми за участі CEO Palantir Алекса Карпа, який має стати першим інвестором. Фірма Palantir має капіталізацію у $441 млрд., спеціалізується в області військового high tech і з 2022 року тісно співпрацює з Україною в галузі інформаційних технологій і штучного інтелекту. Якщо з цього щось вийде, то це буде великим успіхом для України, адже співпраця з американськими техногігантами нам конче потрібна, оскільки за цим майбутнє, а Європа, на жаль, у цій царині безнадійно відстає від США і Китаю. Побажаємо в цьому йому успіху.
І насамкінець. На київську землю вперше ступили Вітьок і зятьок. Прямо з москви. Відбули подвижницьку подорож поїздом з Польщі. Результат турне близький до нуля, але шоу для Трампа відбулося, бо переговори були конструктивними.
Війна триває. Армія продовжує тримати удар не зважаючи ні на що. Слава ЗСУ!