Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Минулий тиждень пройшов під знаком сил оборони України, а точніше СБУ, і заставив увесь світ інакше подивитися на нашу державу та її спецслужби.
Пам'ятаєте, не так давно: "Та ви не розберетеся з західною технікою вона для вас заскладна. Ну добре, Хаймарс Ви освоїли, але Леопарди, Абрамси – це складно, необхідне тривале навчання. Петріот – та Ви що, це така складна система, потребує щонайменше рік підготовки. F-16 – ну Ви даєте, натівських пілотів готують понад три роки, а Ви англійської мови не знаєте, Вам потрібно щонайменше років п'ять і то…". Так воно було, на нас поблажливо дивились, як на тих, хто недавно зліз з дерева та ще не розібрався, як воно тут на землі.
А зараз всі світові медіа та високі військові чини говорять про те, що Україна започаткувала революцію у веденні війни, що очевидно приведе до зміни воєнних доктрин багатьох держав зокрема й НАТО, до стандартів якого ми, звичайно, ще не доросли. Конгресмени на слуханнях у Сенаті шпетять американських генералів, як це так, що треба робити, як забезпечити безпеку з огляду на українську "Павутину".
Взагалі це слово spiderweb (павутина) стало мемом щодо українських спецслужб. І нарешті дуже схвальний коментар від традиційно мовчазного Моссаду. Дійсно виникає питання, а яка роль оцих всіх дорогих літаків, кораблів, танків, коли вони можуть бути знищеними відносно дешевими повітряними або морськими безпілотними системами.
Як забезпечити безпеку військових та цивільних об'єктів від неочікуваних нападів. Чи потрібен флот у Чорному чи Балтійському морях, коли вони прострілюються ракетами, і він може лише ховатися у віддалених бухтах, подібно колишньому чорноморському.
І взагалі куди доцільно спрямовувати бюджетні мільярди, а як забезпечити виготовлення озброєння і його запаси, коли воно морально застаріває через лічені місяці, а то й тижні та потребує перманентної модернізації. Можливо, слід вже говорити не так про виготовлення зброї, як про фінансування оборонних технологій, а військові підрозділи перетворяться на частково технологічні, де буде бойова частина та інженерна яка й постійно модернізуватиме та переналагоджуватиме зброю? І яким буде, скажімо, наступ, коли важка техніка винищується ще на підступах, а все покладається на піхоту?
Всі ці питання постали для світу зненацька після відомої операції СБУ та поки що не мають відповіді. А посилили їх ще підводні удари по Керченському мосту, технологію яких збагнути, ще ніхто не може.
Звичайно, що це викликало настільки панічні настрої в Росії, що Путін побіг жалітися своєму другові Трампу, який його, звичайно, зрозумів і знову звинуватив у всьому Україну. Як це так, у Вас стріляє сам Путін, а ви насмілюєтеся стріляти у відповідь та не даєте мені укласти угоду? Ну і щоб допомогти другу Володимиру перенаправив 20000 обіцяних Україні ракет для збиття шахедів на Близький Схід.
Адже це допоможе російському другові убити більше українців, вони капітулюють і можна буде укласти довгоочікувану угоду. Трампові ж так шкода убитих на війні людей, правда він зрозумів, що то не війна, а бійка в пісочниці. Тому нічого страшного. Видно, що США також збентежені та не знають відповіді на питання які перед ними поставила Україна цією операцією і, найголовніше, чого ще від неї можна очікувати.
А очікувати здається можна буде ще дещо, оскільки на цьому ж тижні були уражені три пускові установки "Іскандер" разом з командуванням дивізіону, які готувалися завдавати удару по Києву. Ніхто не може пояснити, чим і як це взагалі могло статися.
Збитий невразливий літак Су-35, і знову, слава богу, ніхто не знає чим. І найголовніше, що через В. Бадрака відбувся злив інформації про успішне застосування української балістичної ракети для ураження командного пункту росіян на віддалі близько 300 кілометрів, а також повідомлення президента про серійне виробництво ракет та скромне повідомлення від Німеччини про фінансування виробництва українського озброєння великої дальності. Все це, звісно, викликає сказ у росіян, і вони не могли придумати нічого кращого ніж запустити 454 безпілотники та ракети по Україні.
Слід відзначити, що ППО цього разу відпрацювала на відмінно, знищивши 90% усіх цілей. І тут знову росіянам підіграє трампівська адміністрація, стараючись через Reuters залякати українців, що помста Путіна ще не закінчилась та буде страшною. На це Україна відповіла ударами по промислових підприємствах і нафтопереробних заводах, позбавившись, нарешті, від безглуздих трампівських обмежень, які грали на руку Росії.
Ну і не можна не відзначити довгоочікуваний конфлікт між лідером найпотужнішої у світі держави та найбагатшою у світі людиною, який уже переріс у базарну сварку й затьмарив відомі події в Овальному кабінеті, що перетворює США у світове посміховисько на радість Китаю та Росії, на жаль. І вже на тоталізаторі йдуть ставки на переможця, з перевагою щодо Маска, як провісника майбутнього на фоні Трампа, що бажає повернути минуле. Цей факт, до речі, також об’єднує погляди останнього з путінськими.
З погляду послаблення Трампа Україні цей скандал, мабуть, вигідний. Водночас й слід відзначити відвідування цього тижня батьком І. Маска форуму у Росії, який організував Дугін, і виступ на ньому. Про що може говоритись на дугінських заходах можна здогадуватися. Це щоб не мати ілюзій щодо поглядів Маска-сина та не випадковості його зіги на інаугурації Трампа.
Стає очевидним, що США наразі знаходяться у стані деградації з усіх боків та ймовірно будуть надалі плазувати перед Росією. Закінчитися це може лише після виборів у Конгрес восени наступного року. Проте успіхи сил оборони та ВПК України, попри важку ситуацію на фронті дають надію на позитив у майбутньому. Тим більше зважаючи на позицію щодо України та Європи Ф. Мерца, адже Німеччина, видається, позбавилася комплексу минулого, що не може не радувати. Згадаймо союз П. Скоропадського та Вільгельма II сто років тому.