Володимир В’язівський: Ми не хочемо опинитися на гачку, під домінуванням кількох олігархів

Розмова з колишнім членом «Нашої України», народним депутатом Верховної Ради 6-го скликання Володимиром В’язівським про особливості національно-демократичного руху, політичну ситуацію в партіях «правого флангу», а також про формування нової політичної сили «Праві».

Володимире Михайловичу, ЗМІ довгий час обговорюють новину про утворення нової політичної парті під назвою «Праві», яка повинна об’єднати частину колишніх «нашоукраїнців». Яку ідеологію та програмний курс обере новостворена партія?

Наразі повне формування ідеології та програмного курсу перебуває ще на стадії обговорення. Ми провели 3 робочі з’їзди, останній з яких відбувся 10 квітня. На них ми намагалися обговорити та знайти спільний знаменник щодо питання програмної діяльності новоствореної партії.

Можу сказати, що ідеологія і програний курс у нас формується на двох чинниках. По-перше - йде безпосереднє обговорення вже із постійними членами майбутньої партії, по-друге- ведуться переговори з певними ініціативними групами, завдання яких, полягає у об’єднання всіх політично активних представників національно-демократичного руху.

Передовсім ми намагаємось втілювати ту націонал-демократію, яку нам не вдалося з тих чи інших причин реалізувати в партії «Наша Україна». Ми зараз ставимо собі питання: а хто тепер із опозиції є чинним представником тієї ж таки національної демократії? В певні роки це були різні політичні угруповування. Спочатку в 90-ті носієм цієї ідеї був «Рух», з 2002 року – це блок «Наша Україна».

Тепер учасники цього політичного руху є і в «УДАРі», ще більше їх в «Батьківщині», проте загалом, за своєю природою ці партії не можуть відображати ідеї та переконання політичної сили «правого флангу».

Тому одне з першочергових завдань, яке містить наші ідеологічні засади – це саме відновлення справжньої націонал-демократичної політичної течії. Наразі воно має попит серед населення, про що свідчать соціологічні опитування.

До цього часу виборці вбачали ту націонал-демократію в тій чи іншій політичній силі, до прикладу – в УДАРі, чи в ВО «Свобода». Ми ж пропонуємо політичну силу яка насправді ідейно та дієво відображатиме суть «правоцентриського руху».

У чому, на Вашу думку, причина розколу політичного блоку «Наша Україна», та його поділу на окремі політичні утворення? Яких помилок слід уникати в процесі перезавантеження «правих партій», і, зокрема, партії «Праві»?

Насамперед, я і мої однодумці розуміли недієздатність політичного блоку «Наша Україна», який перестав відповідати запитам сучасності та ідеям правоцентриського руху. Про це свідчили підсумки виборів і було зрозуміло, що модель об’єднання патріотичних, національно-демократичних сил під гаслом «Вливайтесь в Нашу Україну, і ми станемо сильнішими» ця партія уже підтримувати не могла. Саме тому 2 березня на 12-му з’їзді партії ми прийняли рішення про її ліквідацію.

Партія вже не могла втілювати обрану нами ідеологію і програмний курс, саме тому ми виступили за «обнулення», запропонували здати свої повноження та розпочати все з чистого аркуша.

Для мене одна із причин розколу саме в термінології та організації блоку «Наша Україна». Глибоко переконаний, що партія за своєю структурою є набагато успішнішою, аніж блок. Для чого людям, які мають спільні погляди, сповідують одну ідеологію, самим для себе створювати додаткові перешкоди непотрібним внутрішнім розмежуванням?

Інша причина полягає у дотриманні статуту партії. Як і багато інших організацій, «Наша Україна» мала чудовий статут, проте тут постає питання довіри, бажання діяти у напрямку створення єдиного міцного ядра, чого і не було в цій партії.

Ми будемо уникати цих помилок, і намагатися створити міцну об’єднану команду. Проте процес створення партії не буде творитися за закритими дверима. Ми завжди готові до нових ідей, нових активних членів, нововведень, які будуть безпосередньо обговорюватися оргкомітетами, як в Києві, так і на місцях.

Ще одне, чого слід уникати, - це будь-якого тиску зверху. Я маю на увазі ситуацію з «Нашою Україною» коли вона свого часу добре фінансувалася, а коли до неї втратили інтерес, організація зустрілася один на один з великим боргами. Ми не хочемо опинится на гачку, під домінуванням кількох олігархів, тому пропонуємо відверті, щирі правила гри, так звану побудову «знизу».

Яку політику обере новостворена партія щодо інших «правоцентриських сил»? Зокрема, йдеться про Український народний рух, та ще один проект нової партії під назвою «Галицька партія». Чи існує імовірність створення єдиного політичного об’єднання правого блоку?

Перш ніж говорити про створення правого блоку, слід зрозуміти, що з юридичного боку таке політичне утворення на даному етапі неможливе. Блок - це більш складна форма партійної організації, хоча я і не виключаю можливості інших форм взаємодії наших сил. Треба розуміти, що в умовах об’єднання слід уникати такої проблеми, як непорозуміння щодо створення такого альянсу.

До прикладу, можуть виникнути труднощі в тому, на основі якої партії буде формуватися нове об’єднання. Я швидше прихильник створення однієї спільної єдиної партії, а ніж їхнього численного поєднання.

Наразі ми більше зосереджені на формуванні власної партійної сили, її структурних елементів, формування сталих списків. Безперечно, не варто виключати можливість взаємодії наших політичних сил. Ми запрошуємо до співпраці всіх, хто має таке бажання, і зможе внести щось нове для формування нового національно-демократичного руху.

Проте поки що, щодо тієї ж таки «Галицької партії», не можу нічого сказати, окрім загальної візії. Якщо б були конкретні прізвища діячів цієї організації, чи розголошенні їхні програмні пункти, я б міг орієнтуватися на їх політичний досвід і, відповідно, на можливу нашу взаємодію.

Які партії готові підтримати процес формування «Правої партії»? Минулий досвід об’єднань на правому фланзі викликає скепсис у тому, що нове об’єднання буде ефективним.

Думаю, що новітня побудова партії «правого флангу» немає нічого спільного з тим, як це відбувалося раніше. У нас нова ідея, ми починаємо все «з нуля», а тому потенційних членів партії будемо обирати за їхнім інтузіазмом та бажанням діяти.

Не можу звісно спростувати минулий негативний досвід об’єднань на правому фланзі, проте мушу зазначити, що в різні періоди саме націонал-демократичні сили були елементами державотрворчих процесів, хоч і не мали більшості в парламенті. Окрім того, саме вони доклали неабияких зусиль для формування української Конституції.

Серед потенційних партій ми звернулися з пропозицією переговорів про спільне творення нової сили з Українською республіканською партією, Українською партією, партією «Третя сила», Республіканською Християнською Партією, Національно-демократичним об’єднанням «Україна», а також Українською платформою «Собор», Європейською партією та з партією «За Україну».

Саме до представників цих політичних організацій ми звернулися з ідеєю обговореня майбутньої партії. Реакцію на нашу пропозицію, ми зможемо дізнатися вже незабаром, зокрема на наступних установчих з’їздах, найближчий з яких відбудеться , вже 16 квітня.

Пане Володимире, варто звернути увагу на дискусію щодо питання майбутнього облаштування та програмних засад партії «Праві». Відомо, що керівник київської міської організації «Нашої України» Андрій Ніцой виступає за «обнуління» та створення нової правоцентристської партії. На якому етапі наразі перебуває це обговорення і чи вдалося знайти спільний знаменника у цьому питанні?

Так, справді така дискусія лунала серед потенційних членів партії. Згоди ми досягли одразу ж після проголошення ліквідації «Нашої України», адже більшість представників, в тому числі і я, виступили за варіант «обнулення».

Вирішили так, що, якщо ти вважаєш себе патріотом, і прагнеш діяти на користь націонал-демократичних, то повинен скласти свої повноваження, і розпочати будівництво нової політичної сили «з нуля».

Обрали цей спосіб побудови партії і тому, що ніхто не висловив більш комфортний варіант для всіх, хоча ми готові були до найрізноманітніших варіацій розвитку цієї теми. Були навіть пропозиції створення федерації чи конфедерації партій.

Хто очолить нову партію? Кажуть що Олесь Доній відмовився, а інших харизматичних і загальновідомих лідерів серед тих, хто приймає участь у створенні партії , непомітно?

У нашої партії є одна перевага: наразі ми не робимо її на базі лідерського типу, і це дає нам додаткові можливості у її розбудові. На даному етапі формування можемо говорити про полікерівництво, обираючи декілька голів.

Це робиться для того, аби кожен член новоствореної партії відчував свою потенційну потрібність та можливість впливати на управління в партії, аби не склалося так, що нового голову оберуть декілька впливових людей за чашкою кави.

Якщо в процесі формування нашої партії ми і дійдемо до лідерських позицій, то обиратися лідер буде безпосередньо за допомогою кожного члена партії.

Що стосується пана Донія, то ми на основі вже проведених робочих з’їздів, дійшли швидше до варіанту утворення оргкомітету, тому наразі жодних пропозиції щодо посади керівника майбутньої партії нікому не надавали.

Перш за все, через те, що це питання є для нас принциповим, і ми з ним не поспішаємо. Побачимо, хто і як буде діяти на благо нової партії: хтось інтелектуально, хтось матеріально, чи іншими способами. В підсумку виборці та члени партії вирішать, хто більше підходить на цю посаду.

З іншого боку, слід розуміти: якщо партія висуває і концентрує надмірну увагу на одному лідерові, то що може з нею статися, якщо керівник цієї політичної сили так чи інакше відійде від справ? Візьмемо для прикладу партію УДАР: хто, окрім Кличка зможе утримати партію «на плаву»? Малоймовірно, що після зміни лідера таку організацю чекає успіх на політичній арені.

Пане Володимире, на що найближчим часом буде активізована увага у побудові нової партії, і чи правда те, що, за повідомлення у ЗМІ, перший офіційний установчий з’їзд партії відбудеться вже у другій половині травня або ж на початку червня?

Щодо офіційного з’їзду партії, то тут слід уточнити, що наша система переговорів наразі перебуває за межами офіційних з’їздів. Це насамперед звичні робочі збори, що не мають статусу офіційності. Все зводиться до обговорення найменших деталей та особливостей процесу створення нової політичної сили. Тому, поки що, говорити про офіційний установчий з’їзд ще зарано, і дата його проведення наразі невідома.

У будь-якому випадку, він відбудеться не раніше, аніж ми затвердимо офіційну назву партії та низку різноманітних юридичних процесів, уточнимо список членів партії. Це дасть нам можливість за рік до проведення офіційних виборів бути зареєстрованими і брати в них участь.

На найближчі два місяці у нас заплановано такий алгоритм розвитку подій: до літа ми проводитимемо круглі столи, регіональні форуми, популяризацію своєї думки, і намагатимемось звести програму та статут партії до спільних позицій. Чинним законодавством передбачено, що спочатку партія створюється на з’їзді, проте ми хочемо, аби наша політична організація будувалася «знизу» на місцях.

«Побудова знизу» - що це за метод і чи можна його назвати таким собі ноу-хау для сучасного політичного життя?

Насправді це далеко не новинка. Подібний спосіб побудови політичної сили використовували ще в 90-х роках новоствореним тоді Народним Рухом України. Це і було, по суті, творення партії «знизу», тодішніми предстаниками української інтелігенції, до якої входили і Чорновіл і Горинь. В той час також не було одноосібного лідерства, адже активно діяв і Драч, тож був такий собі тріумвірат.

Ми намагаємось взяти досвід тих часів та модернізувати його відповідно до умов нового тисячоліття. Також система побудови «знизу» відрізняється відстороненням від грошової залежності зацікавлених в нашій партії осіб. Кошти необхідні для її розвитку беруться, відповідно, на основі залучення однодумців, пожертвувань «знизу», тобто від безпосередніх членів партії, що не мають на меті поставити її в умови грошового тиску.

Окрім того, процес об’єднання та пошуку нових колег набагато спростився завдяки новітнім комунікаційним технологіям. Це те, чого у нас не було раніше, і що ми плануємо активно використовувати для наших цілей.

Володимире Михайловичу, у ЗМІ уже звично називають майбутню партію під назвою «Праві». Чи можливий варіант заміни, і чому для початку взяли цю назву?

Ви знаєте, насправді як і більшість питань, щодо майбутнього облаштування партії офіційної назви ще не затверджено і перебувають на стадії дискусійного обговорення. Так що можливість заміни найменування не є виключеною. Остаточно про це буде ясно на першому офіційному установчому з’їзді.

Щодо теперішньої назви, то вона була запропонована ініціативною групою, того ж таки 2 березня. Це найменування свідчить про те, що, якщо ми вже праві, то вже точно не ліві (усміхається). Це звісно жарт, проте це дає змогу зрозуміти спрямованість нашої політики, свідчить про те, які ідеали ми будемо втілювати у програмі нашої організації.

Соратники Луценка заявляють про створення громадського руху в підтримку парламентської опозиції. Як Ви оцінюєте шанси на його успішність?

Я думаю, що у боротьбі зі сьогоднішнім режимом важливою є співпраця і тих сил, що зараз перебувають у парламенті, та поза ним. Але лише в тому випадку, коли це робиться щиро, саме для підтримки сил та координації сил опозиції, а не для популістських закликів, заради власного піару. Хочеться, щоб це була здорова, мисляча політична сила, яка могла справді надати допомогу опозиційному руху.