Презентація Конгресу культури на Медіафорумі викликала цікаві дискусії про медійний потенціал культурної тематики.
Як усі ми добре знаємо, коли на якомусь загальному медіа-ресурсі раптом з’являється рубрика "Культура", то, не рахуючи поодиноких винятків, невдовзі вона звідти зникає.
Або просто безслідно випаровується, або пересортовується у якусь іншу, "простішу" колонку, типу "Життя".
Існує стійка думка, що тема культури насправді цікавить дуже малу частку потенційної аудиторії і не варта витрачання на неї ефірного часу чи газетних шпальт.
На представленні одного з учасників нещодавнього Львівського медіафоруму – Конгресу культури Східного партнерства – такий підхід спробували, якщо не спростувати, то піддати сумніву. Та пообіцяли навести неспростовні аргументи вже у вересні, коли, власне, відбудеться Конгрес культури.
Довідка Варіантів:
Цьогорічний Конгрес відбудеться вже втретє і вперше у нашому місті. Він є частиною ширшої тривалої ініціативи "Східне партнерство як культурний проект", започаткованої у Любліні (Польща) місцевим Центром культури та Фондом "Транскультура".
Як видно із назви, Конгрес покликаний стати містком між культурними середовищами Європейського Союзу та його східніших сусідів. Тож, 4-6 вересня він об’єднає у Львові близько 400 учасників із 12 країн. Окрім численних мистецький акцій та проектів, у програмі Конгресу передбачені також різноманітні лекції та дискусії за участі відомих політиків, науковців, культурних та медійних діячів. Тема, яка задаватиме тон третього Конгресу, доволі глобальна та амбітна – "Місія культури в часи криз".
Культурно представити Конгрес культури на Медіафорумі допомогали львівські митці Влодко Кауфман та Сергій Радкевич.
Кауфман нагромадив дві паралельні інсталяції – спресовані куби металобрухту перед входом до стадіону "Арена Львів", де відбувався Форум, та знову ж таки спресовані куби макулатури на другому поверсі приміщення перед конференційним залом.
Образ, запропонований Кауфманом, можна трактувати довільно – сам митець не став роз’яснювати закладених туди сенсів. В принципі, спресовані в важжелезні ємкі груди метал та папір доволі цікаво перегукуються як з Медіафорумом, так і з Конгресом Культури. І обмежувати потік інтерпретацій одним (чи навіть кількома) поясненням справді недоречно. Краще віддатися стрімкому ланцюжку асоціацій.
Те ж саме можна сказати і про банер-картину Сергія Радкевича. Оскільки, її потенційну суть (чи суті) теж залишили на власний розсуд глядачів. Судячи з усього, Радкевич, модернізатор сакрального іконного мистецтва, просто віддав свою звичну образність на заклання, порубавши її на окремі шматки і розкидавши по медіа-полю як митцівську пожертву для гідної справи Конгресу.
фото: Конгрес культури Східного партнерства
Так чи інакше, організатори презентації, які взяли собі в союзники (чи заручники) директора НТКУ Зураба Аласанію, мали цікаве тло для своїх дій, чим і скористалися.
Очільник люблінського Фонду "Транс Культура" Рафал Козінський бадьоро застрибнув на спресовану макулатуру, перетворивши її на імпровізовану кафедру.
У своїй промові Рафал озвучив дуже просту, але не надто, втім, очевидну думку – Європейський Союз – це ще не уся Європа, це лише бюрократична процедура.
У такий спосіб він, зокрема, висловився і щодо того прикрого інциденту, коли європейська бюрократія заборонила надавати статус "Європейської культурної столиці" тим містам, що розташовані у країнах не-членах ЄС. І таким чином, прирівняла політичні кордони Союзу до європейських культурних та географічних. Власне, проти такої позиції і спрямовує свою діяльність Конгрес культури.
Услід за Козінським на кипу макулатури застрибнув і Зураб Аласанія, як завжди жвавий та готовий до спонтанного спілкування. Аласанія коротко роз’яснив-анонсував заплановану співпрацю між підлеглою йому телекомпанією та Конгресом. За словами директора НТКУ, роль Конгресу полягатиме у віднаходженні цікавих та репрезентативних культурних середовищ з різних регіонів країни. На основі цього, буде створений ряд телепрограм, що презентуватимуть вітчизняне мистецтво у різних його локальних проявах. Аласанія натякнув, що з форматом програм та задіяними телеведучими вони уже визначилися, але поки це таємниця.
малюнок: Mediacomics
Співпраця з Конгресом обіцяє стати лише частиною загальних планів Зураба Аласанії щодо подальшого масштабного освоєння культурного контенту. Наступного дня він представив на Форумі і амбітний концепт створення майбутнього "Суспільного" теле- та радіомовлення.
Згідно з озвученим проектом, передбачено запуск окремого телеканалу "Культура", де розповідатимуть про культурний контекст України та світу і подаватимуться відповідні рефлексії та аналіз.
Аналогічний канал постане і у форматі радіомовлення.
Загальний мультимедійний комплекс новин оновленої Національної суспільної телерадіокомпанії України має бути готовим вже до кінця цього року.
Слід зауважити, що бадьорий стиль розмови Зураба Аласанія справляв значно краще враження, ніж доволі банальні і по-комсомольськи малозначимі презентаційні слайди.
Григорій Семенчук, відомий поет та куратор однієї з тематичних панелей Конгресу, підвів чітку риску під презентацією Конгресу на Медіафорумі, висловивши переконаність у тому, що культура є нормальним і вартісним елементом медійного простору. І наголосив, що Зураб Аласанія цілком поділяє таку його позицію.
У рамках Конгресу Семенчук курує тему стосунків культури та медіа. Він пообіцяв зібрати на подіях Конгресу чимало впливових медіа-діячів, які здатні доступно роз’яснити українським колегам значний потенціал культурної тематики:
"Хотілося б, по-перше, показати успішні досвіди світових державних медіа, які використовують культуру як один з важливих інструментів у своєму мовленні. У всіх них різні схеми функціонування, які, гадаю, будуть дуже цікавими прикладами для тих наших журналстів, які ще не остаточно розчарувалися у медійній привабливості культури. Особливо зараз, коли ми перебуваємо на стадії формування концепції нашого власного суспільного мовлення.
По-друге, показати теж приклад незалежних медіа, як комерційних, так і некомерційних. Тобто, показати, що культура може бути успішною і на рівні недержавних ресурсів, які не мають бюджетного запліччя, а просто виходять із того розуміння, що культура - це дуже важливо".
Після презентації прес-секретар Конгресу Євгенія Нестерович теж радо погодилася поговорити про культуру і журналістику "поза прес-релізами".
На її думку, проблема недооціненності культури як медійної теми вимагає насамперед потужної журналістської роботи:
"Власне, це завдання самих журналістів – вміти сформулювати побачене так, щоб глядачі це сприйняли, об це їх зацікавило. У нас якось так склалося, що вся відповідальність за це перекладається на глядача чи читача. Мовляв, проблема в тому, що вони самі не виявляють інтересу до того чи іншого концерту, чи до тієї чи іншої книжки.
Хочеться сказати журналістам – якщо ви вважаєте, що це потрібно, якщо тема варта того, то спробуйте сформулювати все так, щоб зацікавити аудиторію, Це важливий виклик і один із шляхів розвитку цієї ситуації".
Також, Євгенія Нестерович нагадала про великий потенціал "нішової" спеціалізації культурних медіа. Адже, ті, хто цікавляться різною культурною тематикою, шукають її насамперед поза межами загальних звичних ресурсів. Існують приклади західних видань, які працюють лише із суб’єктивними нішевими зацікавленнями аудиторії і стають доволі успішними, застосовуючи навіть підписку.
Якщо ж говорити про сам Конгрес культури Східного партнерства, то для Нестерович основна його мета – це комунікація. Адже, український контекст – і культурний, і медійний, надто замкнений і зовсім не орієнтується на своїх закордонних сусідів. Тоді як Конгрес стане масштабним майданчиком для спілкування та обміном ідеями та досвідом між нами та ними.
