Арабське парфумерне ремесло, мабуть, таке ж давнє, як і сам Схід. Це мистецтво, яке таїть історію культури та традицій.
З роками воно розвивалося й змінювалося, удосконалювалися процеси створення композицій. Але зараз, купуючи східні аромати, мало хто замислюється, якими насправді вони були раніше і що саме вплинуло на їхнє звучання. Насправді, не всім відома різниця між класичними та сучасними варіантами туалетної води, проте вона є. Тому, щоб кожен мав повне уявлення про це арабське ремесло, пропонуємо детальніше з ним ознайомитися.
Історія створення
Східній парфумерії багато тисяч років, а за її процвітання ми повинні подякувати великому цілителю Х-XI століття Авіценну. За свої 57 років він встиг написати безліч книг, в яких описав лікувальну силу багатьох рослин, відкрив спосіб отримання пахучих та цілющих компонентів з квітів. Персидський вчений перший, хто почав вивчати хімічні процеси, зумів їх застосувати на практиці та здійснив дистиляцію трояндових пелюсток. Саме олія з них стала найважливішим компонентом для арабських парфумерів. Але згодом улюбленими нотами також стали мирра, ладан, амбра та мускус із доповненням східних смол або солодкої ванілі. Додавання жасмину, флердоранжа, сандалового та кедрового дерева, ветивера були ключем до створення розкішних ароматів. Також використовувались пряні акорди: перець, гвоздика та тваринні відтінки.
Класична версія
Раніше духи мали відповідати трьом вимогам: бути стійкими, мати сильний шлейф і виготовлятися з максимально натуральних, добірних і запашних речовин. Хороший східний аромат - багатошаровий, зібраний із дрібних вкраплень і головне - на масляній основі, без спирту (алкоголь у мусульман вважається наджасом, тобто нечистим). Для того щоб парфум слухняно слідував за власником весь день, існують різні прийоми. Головним є поєднання декількох нот - це техніка, яку на Заході називають “лейерінгом” (від англ. layering, «нашарування»). Зазвичай все починається з бахура - суміші для куріння, що складається з просочених запашною олією деревних трісок. Її викладають на гаряче вугілля в курильницю і ставлять під вішалкою з одягом, а потім власник одягає на себе речі, які поглинули ароматний дим. Це так звана «база», з якою гармонійно поєднуються інші ефіри. Зазвичай далі використовується пара крапель Аттара (суміш сандалової та ефірних олій). Її наносять на зап'ястя, волосся та окремо розпорошують на одяг.
Нове покоління
Спочатку духи були безспиртовими, але сьогодні релігія більш поблажлива щодо цього, оскільки практично вся сучасна жіноча та чоловіча туалетна вода містить етиловий спирт. Нові парфумери Аравійського півострова, з одного боку, поважають традиції, а з іншого - активно досліджують роботи європейських колег. Перша гібридна марка, яка поєднала в собі все найкраще від Сходу та Заходу, - парфумерний дім Amouage, заснований королівською родиною Оману в 1983 році. Вона наймає найдосвідченіших європейських знавців з їх власним уявленням про прекрасне, яке вдало поєднувалося з необмеженим бюджетом королівства.
Іншу, не менш популярну сьогодні марку Arcadia, випустила Амна аль-Хабтур з ОАЕ. Дівчина вчилася ремеслу в англійському Челтнемі, де отримала безцінний досвід. А її співвітчизник Ассім аль-Касим, засновник молодого бренда Anfas, був учнем самого Розендо Матеу, відомого барселонського парфумера. Молоді творці Амна та Ассім розливають свої творіння в прості флакони, без обов'язкових для арабських стандартів страз і дерев'яних підставок. Самі композиції також нетипові: їхні ананасово-персикові ноти все частіше розбавляються впізнаваним західним ансамблем.
Звичайно, східне ремесло продовжує розвиватися, тому, скоріш за все, в майбутньому на нас чекатимуть ще більше цікавих колоритних ароматів.
