Яромир Самагальський: Сьогодні Львів реально в доброму фінансовому стані

У жовтні добігає кінця чергова каденція депутатів Львівської міськради.

Чого вдалось досягнути і що залишають депутати у спадок? Якими є проблеми місцевого самоврядування у Львові, що зроблено для їх розв'язання і на що слід звернути увагу новому складу міськради?

Про це Варіанти вирішили поспілкуватись з головами постійних депутатських комісій Львівської міськради, і розпочали з підсумків роботи комісії фінансів та планування бюджету в розмові з її головою, депутатом Львівської міськради від фракції ВО "Свобода" Яромиром Самагальським.

Робота постійних комісій, в тому числі бюджетної, міськради є достатньо непублічною. Наприклад, Ваша комісія останній раз звітувала про свою роботу в 2012 році. У чому проблема?

Відзвітуватися за роботу в комісії не є проблемою і це повинно відбуватись щороку. Але порядок денний сесії формує міський голова, і на ньому, перш за все, лежить відповідальність за те, що звіти не заслуховуються регулярно.

Якщо говорити про публічність і прозорість в роботі комісії, то для мене ця проблема сьогодні зводиться не лише до питання регулярних звітів. Змінилися запити громадськості та мешканців Львова до бюджету, а от ми досі не змогли знайти нових форм для того, щоб донести результати нашої роботи до громадськості.

Щороку я запрошував громадські організації, активістів, пресу на громадські слухання, які відбуваються перед ухваленням бюджету. Але більшість людей не розуміє, що бюджет – це не просто папірчик, а гроші кожного з нас. На слухання приходили лише ті, хто був зацікавлений в якомусь конкретному проекті.

Одного року приходять освітяни, бо в них були проблеми з зарплатою а іншого – охорона здоров’я, бо тепер в них виникли проблеми. Але от системно ніхто не цікавився і приймав участь в обговореннях.

Лише цього року ситуація змінилася і перший раз проблеми формування бюджету зацікавили широкі кола громадськості. Саме тому потрібно змінювати й форму нашого спілкування, форму звіту і підготовку до прийняття бюджету.

Я категорично не погоджуся, що робота комісії чи бюджет у Львові є закритими, тобто непрозорими. Все це просто неправильно працює. Наша комісія, департаменти економіки та фінансів міськради завжди даємо пояснення і відповіді на запити. Тобто зворотній зв’язок є. Немає іншого. Немає такого, щоб кожен мешканець сам, без запитів, міг отримати інформацію з бюджету у доступній для нього формі і всю її передивитися.

З моєї ініціативи два роки тому до Львова було запрошено фахівців Transparency International України. Вони запропонували схему висвітлення роботи бюджету Львова і сайт відкритості закупок місцевим самоврядуванням на прикладі Чехії. Ми провели дві загальноукраїнські конференції із залученням місцевих фахівців – прописана дорожня карта, відзвітовано і пропіарено у ЗМІ, що Львів першим долучається до впровадження стандартів відкритості при закупівлях, але справа далі не зрушилась з місця.

Чому?

Проблема організаційного плану і основне – це небажання системних змін. Це не корупція, просто чиновники місцевого самоврядування бояться змін, а корупція вже, як наслідок.

Декілька тижнів тому в Києві запрацював пілотний інтерактивний проект "Відкритий бюджет". Його суть у тому, що кожен мешканець може зайти на сайті відповіді щодо бюджету, побачити зміни по об’єктах і фінансуванню, а також може, наприклад, дізнатись і проконтролювати, які є зарплати і премії в чиновників. І зараз ми пробуємо його розробників затягнути до Львова. Для Києва цей проект був безкоштовним, а нам, вочевидь, доведеться фінансувати.

У Львові все ж певні речі робляться в напрямку залучення цифрових технологій до вирішення проблем мешканців. Наприклад, запроваджується електронна картка львів’янина?

Я детально не вникав в суть цього нового проекту з Ощадбанком, але ми раніше аналізували проблеми, пов’язані з впровадженням такої електронної картки. По-перше, це захист персональних даних. Вони не можуть повністю передані в одні руки, наприклад, банку, нехай навіть і державного.

Така інформація повинна бути частково в різних державних органах у відповідності з їхньою компетенцією і повноваженнями. І людина повинна мати можливість проконтролювати коли, ким і як інформація про нього комусь передавалась і кимось використовувалась. Картки львів’янина повинно випускати і адмініструвати місто, міські органи влади мають частково інформацію, але не передають її в руки одного банку. Бо у останнього завжди буде спокуса використати її в комерційних чи інших цілях.

Але і тут є проблема: кого вважати мешканцем Львова: того, хто зареєстрований, чи того, хто працює у Львові, але живе за його межами? Один з варіантів ідентифікації, прийнятий у світі, щоб людина сама купила картку і тим самим цією покупкою ідентифікувала свою приналежність до цієї групи.

У функції комісії входить розгляд за пропозицією міського голови структури виконавчих органів ради, чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання. А сьогодні, як відомо, у Львові склалась досить неординарна ситуація з цим: мер немає заступників, нема виконкому, посада секретаря міськради вільна, також пустують посади керівників багатьох департаментів та управлінь. Чому і як все це працює?

Насправді, сьогодні місцеве самоврядування є фікцією і гарною обгорткою для легітимізації виконавчих органів місцевого самоврядування. Нема жодного питання, жодної ухвали ради, яку не може заблокувати, а відтак без якої міський голова не може обійтись.

Навіть без ухвали про бюджет виконавчі органи міської влади цілком можуть жити. Тому що є стаття Бюджетного кодексу, яка передбачає, що поки немає рішення ради про бюджет, тимчасово виконавча влада приймає до виконання рішення виконкому щодо бюджету.

А це тимчасово, як відомо, може тривати вічно. У Львові просто процвітає, і культивується міським головою, інститут виконуючих обов'язки, який перетворює управлінця в залежного, безправного та безвідповідального чиновника.

Так виконкому у Львові також немає?

Виконком був двічі розпущений. Суди просто підвісили це питання і ми вперлися в стіну, адже нічого не можемо зробити до моменту ухвалення судового рішення. Якщо б ми, депутати, мали змогу за пару років "роздати" сто квартир прокуратурі, судам, міліції, гадаю, що рішення суду по цьому та інших спірних питаннях було б дещо інакшим.

А ми просто впираємося у політичну корупцію. Зараз понад сорока позовів подано на рішення виконавчої влади Львова, і рішення щодо них блокуються судами. Єдина справа була позитивно вирішена на користь депутатів, коли суд скасував конкурс на горезвісну транспортну схему у Львові. Але й це він зробив лише тому, що стару транспортну схему вже не можливо було повернути – старих перевізників викинули з ринку, а набрали нових.

Меру ніхто не потрібен, він може керувати містом без депутатів?

Абсолютно вірно. Більше того, депутати навіть не можуть відправити мера у відставку. Відповідно до змін до закону про місцеве самоврядування відтепер є тільки три причини для зняття мера: добровільна заява, смерть і якщо вступило в дію рішення суду. Інших підстав позбутись мера немає.

Ви пам’ятаєте, коли Львівська міськрада відправила у відставку Буняка, він виграв всі суди щодо свого незаконного звільнення і навіть 900 тисяч гривень компенсації відсудив у громади за вимушений прогул.

Що стосується витрат на утримання апарату управління, то з 2007 року, тобто всі останні роки, вона тримається на одному рівні – приблизно 100 мільйонів гривень і не збільшується.

Не вважаю це досягненням, бо досягнення – це коли є практичний результат. А тут що так, що інакше – нічого не змінюється, бо структури міської ради є нежиттєздатними: один орган дублює функції іншого, вони перетинаються у повноваженнях, від прийняття рішення до виконання стільки ланок і вони, на шляху, спотворюють суть проблеми і її завдання. Ця багатоланковість фактично заважає роботі міської ради.

Львів справді є своєрідним рекордсменом: живе без секретаря ради, без заступників, без структури, без виконкому.

Тобто волі до її зміни не вистачило ні меру, ні депутатам?

Проектів зміни структури Львівської міськради є багато і всі вони мають право на життя. На мою думку, структура повинна бути якомога простіша, а відтак ефективніша. Тоді є прямий виконавець, і прямий відповідальний за прийняття та виконання рішення. А сьогодні немає винних, фактично всі структури займаються переписками і відписками, перенесенням папірчиків з кабінету в кабінет.

Наприклад, якщо взяти департамент ЖКГ, то там працює біля 80 людей, але якщо раніше цей департамент був розпорядником 70-100 мільйонів гривень в рік, то сьогодні він взагалі реально не є розпорядником жодних коштів, тому що центри ухвалення рішень перемістилися або в комунальні підприємства, або в районні адміністрації.

І ось ця надбудова у вигляді департаменту продовжує існувати. Рішення реально ж приймається однією людиною – міським головою, і поки воно доходить до виконавця, то спотворюється. Подібно і в ситуації, коли мешканець звертається до виконавчих органів міськради, оскільки його скарга проходить 5-7 інстанцій у ланцюжку і на виході він дістає на відписку.

Як місцеві вибори вплинуть на процес підготовки і ухвалення бюджету Львова на наступний, 2016 рік?

Раніше міськради повинні були протягом двох тижнів після ухвалення закону про державний бюджет ухвалити свої бюджети. Зараз же, відповідно до змін до Бюджетного кодексу, місцеві ради не прив’язані до процесу ухвалення закону про державний бюджет.

Зараз ми з державним бюджетом зв’язані тільки сумою субвенції на охорону здоров’я і освіту. Все решта є місцевий бюджет. Отож, ми можемо приймати рішення про бюджет Львова в будь-який час.

Кабмін рапортує, що завдяки реформам надходження до міських бюджетів зросли на 30-40%. Чи відчув це бюджет Львова?

Зміни до бюджету, котрі ухвалили минулого року, були хабарем великим містам. Сьогодні обласні міста себе дуже добре почувають фінансово. І саме тут ми бачимо ріст надходжень до бюджету, але якщо взяти районні центри і сільські громади, то в них надзвичайно складна ситуація.

Львів за півроку отримав додатково майже 100 мільйонів гривень від акцизу на продаж алкоголю, тютюну і палива. Вважаю, що це є категорично системно неправильний податок і джерело надходжень до місцевого бюджету. Цей податок повинен бути джерелом надходжень лише для держави а вже звідти справедливо перерозподілятись по територіях.

А можна з цим пов’язати вакханалію торгівлі алкоголем у нічний час, яку можна спостерігати у Львові?

Це один з наслідків. Влада міста сьогодні напряму зацікавлена в тому, щоб продавалося більше алкоголю, тютюну і палива, бо це – додаткові надходження до бюджету.

Останні роки міський голова Львова декларував і ми, депутати, підтримували боротьбу з продажем алкоголю після 22:00, поблизу навчальних закладів тощо. Так от цей закон може звести нанівець оці правильні речі.

Тобто не можна адміністративними методами боротися з економічними явищами, які до того ж регламентуються державою. Скільки б нам не розповідали байок, неможливо подолати контрабанду, поки вона буде економічно вигідна. Основою будь-якої економічної корупції є політична корупція.

Ми бачимо, що в добрій фінансовій ситуації також є селища, які розташовані є вздовж траси, бо на їх території знаходяться заправки, ресторани, кафе, готелі. Вони дістають додаткові гроші. Але достатньо відійти два кілометри від траси, і сільська громада вже нічого немає. І через це є неприродний податок, неприродне джерело надходження для місцевих бюджетів. Це повинно бути тільки для рівня держави.

Таким ж неприродним для місцевих бюджетів є, для прикладу, надходження від ПДВ (податок на додану вартість) чи військовий податок. Це загальнодержавний податок, який повинна справляти і адмініструвати держава.

І поза тим, що ми повинні тішитися, що надійшло додаткових 100 мільйонів гривень, але ми розуміємо, що в системному плані для держави це – неправильно, і буде мати негативні соціальні наслідки.

Бюджет наступного року враховує зміни, що відбуваються в рамках процесу децентралізації?

Як це буде насправді, ще ніхто не знає. Ми намагаємося скласти картинку перед тим розсипавши пазли і не маючи перед собою цілого малюнка, що саме ми складаємо. Тому навряд чи ці речі будуть легкими і обійдеться без помилок.

Люди також повинні розуміти, що державний та місцеві бюджети – це лише відображення процесів, що відбуваються в країні. Якщо реально децентралізація не відбувається, то, насправді, ні про яку бюджетну децентралізацію не можна говорити.

Ми можемо внести якісь окремі пункти, але вони не є системними, а якщо вони не є системними, то це означає, що вони будуть відігравати тимчасову позитивну роль. Як той же акциз на алкоголь, наприклад.

Якщо зараз не провести адміністративно-територіальну реформу, то ми залишимося у позавчорашньому дні, в совку. Яким чином проводити, є багато думок. Але бюджет всі ці речі повинен тільки відображати. Наприклад, об’єднання громад буде відображатися в бюджеті, або навпаки, не об’єднання громад також відобразиться в бюджеті. І не треба ставити віз поперед коня.

З додаткових грошей, що надійшли цього року, депутати частину віддали на вирівнювання зарплат лікарям і освітянам. Але перед тим Ви казали, що це – зона відповідальності держави?

Всі останні роки коштом місцевих бюджетів вирішувались і закривались проблеми держави.

Раніше бюджет мав два кошики. Перший – це фінансування бюджетних установ ("делеговані повноваження"), а другий кошик – це кошти, які ми використовували на виконання власних повноважень міського самоврядування так, як вважали за потрібне. Але зважаючи на те, що не вистачало коштів на фінансування бюджетних установ, це і зарплата, і електроенергія, ми завжди змушені були з другого кошика дофінансовувати вирішення тих проблем, які створює сама держава.

Цього року введено субвенційний принцип. Тобто держава взяла на себе всі зобов’язання щодо фінансування освіти і охорони здоров’я. Але вона знову ж маніпулює і не виконує свої зобов’язання. Ми першочергово змушені дофінансовувати індексацію зарплат, це наразі вже 30 мільйонів гривень. Тепер, наприклад, Міносвіти задекларувало, що всі учні будуть забезпечені підручниками, але половину цих коштів повинні виділити місцеві органи влади.

Раніше ми мали право використовувати кошти на поточний ремонт в школах і закладах охорони здоров’я з місцевих бюджетів. Сьогодні, при субенційному принципі фінансування, ми фактично не маємо права проводити поточні ремонти, тобто здійснювати витрати на роботи некапітальні характеру з міського бюджету, але вони нам й далі кажуть: "Ви все одно це робіть!" Тобто ми змушені ці речі фінансувати, бо це наші діти, наші хворі й наші львів’яни.

Йде просте невиконання державою своїх зобов’язань.

У чому полягає справжній контроль з боку комісії за виконанням бюджету?

У Бюджетному кодексі визначено, що щоквартально відбувається розгляд інформації про виконання бюджету. І щоквартально департамент фінансів міськради, подекуди разом з нами, але подає ту інформацію.

Однак ця інформація не несе жодних рішень щодо невиконання чи перевиконання бюджету. Законодавством не передбачена відповідальність за невиконання бюджету. Тому всі оці інформації також не мають жодних наслідків.

Контрольна функція депутатів лише задекларована. Насправді відсутні механізми проконтролювати чи довести в суді факти бюджетних зловживань. Звернення журналіста чи мешканця є таким ж, як і звернення депутата чи в цілому ради.

Два роки тому нардеп Юрій Михальчишин оприлюднив звіт фінансових контролюючих органів щодо будівництва трамвайної колії на вулиці Городоцькій у Львові, де сума зловживань сягала 36 мільйонів гривень. Як депутат ВРУ він звернувся до генпрокуратури, але результату немає жодного.

Я неодноразово звертався до прокурора з тим, що завдяки безгосподарності було нанесено шкоди міському бюджету, зокрема у незаконних звільненнях і неправомірних виплатах наших боргових зобов’язань, в сумі близько 5 мільйонів гривень – жодної реакції. Чи редактор "Ратуші" Микола Савельєв звертався щодо крадіжки 20 метрів трамвайної колії у Львові на вулиці Стуса – і знову безрезультатно.

У Львові до Євро-2012 реконструювали вулицю Ряшівську і проспект Вернадського, на які не було бюджетних призначень ні у міському, ні у державному бюджетах. І тепер ми під ризиком судового позову від підрядника на 140 мільйонів гривень. Це ж чистий кримінал.

Ось це і є результатом реалізації наших контролюючих функцій.

Коли ми, депутати, звертаємося у правоохоронні органи, то вони не зважають на це, і все тому, що я, депутат, не маю ліцензії експерта. Я можу кричати, що дорога на 20 сантиметрів вужча, але я не маю ліцензії експерта і тому мої твердження не мають жодної юридичної сили. У 2009 році навіть заборонили депутатам брати участь у тендерних комісіях.

За системні зловживання з майном сесією Львівської міськради двічі відправлявся у відставку тодішній голова управління комунальної власності міськради Євген Климкович, але він й далі сидів на роботі та прекрасно себе почував, бо мер ніяк не реагував на наші рішення. А звільнили його тоді, коли сам мер вирішив змінити начальника.

Попри недосконалий контроль бюджет Львова практично кожного року виконується і перевиконується, також і завдяки позиції членів бюджетної комісії, які виступили проти наміру з боку мера його роздути?

Очікуємо, що цього року бюджет буде виконано на суму 3 мільярди гривень. Ми минулого і цього року справді не давали його роздути, закладаючи у витратну частину тільки необхідні речі. Значно важливішою проте була спроба ввести в бюджет певні системні речі, проводити реальну бюджетну політику.

Так, першим пріоритетом для нас було завдання розрахуватися з боргами, зокрема з боргами перед львівськими підприємцями. Якщо ще декілька років тому місто останнім боргувало понад 130 мільйонів гривень, то вже рік часу воно зовсім немає таких боргів. Поки ми не повернули старі борги, то не давали хід багатьом новим проектам, оскільки це доводило львівських підприємців до банкрутства і відбивало бажання взагалі співпрацювати з бюджетом міста. Для нас це була принципова позиція.

Місто також розрахувалося зі всіма старими боргами: 200 мільйонів гривень за стадіон, зокрема, ми достроково погасили 110 мільйонів позики по стадіону (зняли з депозитів і віддали).

Ще чотири роки тому загальний борг міста був 1 мільярд 800 мільйонів гривень, а сьогодні бюджет міста практично немає боргів. Є лише поточні борги і борги комунальних підприємств: Львівавтодору, Львівелектротрасу і Львівтеплоенерго.

Але якщо ми взяли позику 28 мільйонів євро для Львівавтодору, то використали лише половину цієї суми, бо другу половину ми ще навіть і не брали.

Також багато зроблено на проекті будівництва трамваю на Сихів, але живого кредиту ми ще не брали, тому що немає акту виконаних робіт. Тобто, фактично, ми ще нічого не винні. Однак на папері в нас є 5 мільйонів євро наших коштів, 6 мільйонів позики ЄБРР і 5 мільйонів грант уряду Німеччини. Львів реально сьогодні в доброму фінансовому стані.

Схоже, що у Львові, попри фінансову кризу і війну в державі, крутяться великі гроші. Звідки ці гроші, хоча б ті, що сьогодні йдуть на будівництво житла, переважно незаконного?

Це зовнішнє враження, тому що у Львові надзвичайно багато проблем і, перш за все, це пов’язано з тим, що у місті немає виробництва. В економіці Львова переважно представлений сектор обслуговування: торгівля, готелі, кафе тощо, або, іншими словами, малий та середній бізнес.

Житлове будівництво сьогодні ведеться у Львові на земельних ділянках, які отримувалися ще на початку 2000-х років. Майже до 2007 року будівельники чекали економічного піднесення. І ситуація змінилася.

Всі ці будинки будуються, як правило, за кредитні гроші, але не банків, а самих мешканців, які наперед купують житло і кредитують будівельників на правах пайщиків. Люди ці гроші дістають з-під подушки. І тому зараз такий будівельний бум.

Згідно всіх розрахунків експертів, від наших заробітчан в Україну за рік приходить більше 20 мільярдів доларів. У людей на руках понад 100 мільярдів доларів. Ці гроші не працюють в економіці, в виробництві, вони тільки тиснуть на ринок нерухомості, на споживчий ринок (продаж автомобілів, наприклад). А зовнішній інвестор до нас не прийде, поки не почне працювати внутрішній. Це – аксіома.

IT- індустрія вважається пріоритетом розвитку економіки Львова. Які вона дає надходження до міського бюджету?

Вона не формує сьогодні бюджет міста, але це є одна із небагатьох галузей, де Україна може знайти і займає своє місце у світовій економіці. Навколо Львова збирається багато айтішників, тому що місто є комфортним для проживання.

Однак я не думаю, що саме цю галузь можна відокремити від інших процесів в державі. Якщо врахувати, що в нас близько 60% економіки в тіні, то приблизно такий відсоток IТ-галузі також перебуває в тіні. Але айтішників треба до Львова затягувати, бо це перспективно і це нові робочі місця з доброю зарплатою.

Бюджетна комісія також здійснює підготовку рішення Верховної Ради про встановлення місцевих податків, зборів та розмірів їх ставок. Наскільки вони є вищими чи навпаки, меншими, в порівнянні з іншими містами?

Я б так не ставив запитання. Ми просто адекватно реагуємо на ситуацію в країні в цілому. Цього року парламент вперше запровадив в новій формі податки на землю та нерухомість. Кожен мешканець повинен їх платити, і це нормальна світова практика.

Цього року ми почали працювати з тим податком і за півроку ми перевиконали на 149 % надходження за статтею "земельний податок" і на 141 % – за статтею "орендна плата".

Податок на нерухоме майно, база якого тільки-тільки почала формуватися, перевиконаний на 1277%. У зв’язку з тим, що в Україні складна економічна ситуація, особливо для виробничників, ми намагалися дати максимальні пільги (чи звільнити від сплати податку), особливо тим виробництвам, що займають велику площу і на яких працює багато працівників.

Тому наразі системно цей податок сплачують переважно дрібні підприємці. Орендна плата для них несуттєва, бо їх підприємства займають малу площу. Саме вони і сплатили ось ці перші 12 мільйонів гривень цього податку.

А боржники є?

Безумовно, хоча би тому, що це новий податок, адміністрування якого податку ще не освоєно ДФС, і фактично немає бази оподаткування. Ми лише зараз виділили спеціальні гроші, щоб створити нову базу, оскільки дані БТІ застарілі, і навіть податкова немає цієї бази.

Сьогодні діє принцип заявника. Тобто ти сам декларуєш, що маєш і що платиш. З часом, за два-чотири рок,и ця база вже буде повною і ми побачимо зміни. Тоді вже можна буде говорити про справне адміністрування і про реальні доходи.

З міського бюджету Львова багато крадуть?

Бюджет має втрати на всіх роботах. Проконтролювати фактичне виконання робіт можуть лише ті, хто має ліцензію і має право на перевірки, а Кабмін ще й наклав мораторій на перевірки, а з прокуратури зняли функції загального нагляду.

Окрім цього є така структура, як контрольне управління при міському голові, а це – нонсенс. Коли востаннє в міськраді розглядалося питання про нову структуру, ми, депутати, говорили, що контрольне управління, яке не може робити експертизу (але хоча б перевіряє проектно-кошторисну документацію і навіть там находить багато чого зайвого) повинно бути в структурі секретаріату міськради, а не підпорядковуватися міському голові.

На таке міський голова, звичайно, не погодився. Йому зручне ручне керування. Не всі роботи перевіряються цим контрольним управлінням.

Є один закон, завдяки якому ми змогли хоча б реальний бар’єр поставити розкраданню грошей з міського бюджету. Коли здається в експлуатацію новий об’єкт, все що за його межами, його інфраструктура передається місту в експлуатацію, а після цього власники мають право вимагати в міста компенсацію і зменшення інвестиційного внеску.

Так от я фактично заставив зобов’язати контрольне управління перевіряти об’єкти, які передаються місту і вартість яких ми повинні компенсувати.

Наприклад, після такої перевірки сума, яку місто повинно компенсувати власникам торгівельного комплексу Форум-Львів, і яка фактично буде зніматися з інвестиційного внеску, після перевірки зменшилась більше, ніж на 30 мільйонів гривень. А якби це управління не було б під міським головою?