Юлія Малкович: Маленький Іван любив гратися газетами ще з колиски
Розмова з Юлією Малкович, мамою відомого українського поета та видавця Івана Малковича.
Варіанти розмовляють з Юлією Малкович про дитинство знаного поета та директора видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га Івана Малковича.
Коли у вас народився син, то чи не загадували ви якісь бажання про його майбутнє?
Кожна мама загадує найкращі бажання для своєї дитини. Та я чомусь думала, що він буде писати у майбутньому. Маленький Іван любив гратися газетами ще з колиски. Я йому давала газети, він собі розгортав їх, а з часом навіть не міг без них спати. Годуючи його, я завжди читала над ним різні твори, зокрема поезію мого чоловіка Антона. Гадаю, що Іван перейняв талант від свого батька.
![](https://image.varianty.lviv.ua/a24c33e303db8dd445f8afd57c71b991.jpg?width=320)
Якими були улюблені ігри у вашого сина?
Він любив чимало ігор, але найбільше любив так звану "свинку" – такий собі хокей. У нас позаду хати є потік, який на зиму повністю вкривається льодом. Там завжди збиралося багато хлопців і грали "свинки". Також мій Іван, як і більшість хлопців, захоплювався футболом, а ще надзвичайно любив читати. Часом шукав собі тихеньке місце тільки для того, щоб почитати якусь книжку.
Чи пам'ятаєте найсмішніший випадок з його дитинства?
Смішних випадків було чимало. Та одного разу, десь в 6-7 класі, Іван мав їхати до музичної школи у смт Яблунів. Я чекаю його, а його все нема та нема. От я вирішила піти до школи на стадіон за ним, оскільки знала, що він дуже любив грати в футбол. Я прийшла, і почала трохи сварити його. Йому було дуже обідно... Й до нині він згадує мені, що забив тоді два голи, а я йому не дозволила дограти і через мене вони програли.
![](https://image.varianty.lviv.ua/93c7f031850a18eca28c86de2fc89117.jpg?width=320)
Коли ви побачили, що ваша дитина така талановита. Пам'ятаєте той момент?
Скажу, що він одразу був досить здібною дитиною. У п'ять років вже вмів гарно читати, складав невеликі вірші. Коли Іван пішов до школи, то почав зшивати маленькі блокнотики, куди записував вірші та підписував "Вірші Івана Малковича". А вже з другого класу він пішов в музичну школу, де ставив свої вірші на музику і разом зі сестрою Людмилою (нині вже покійною) виконував ті пісеньки.
Напевно у вас є улюблений вірш сина?
Мені подобаються всі його вірші. Та хотілося виділити "Свічечка букви Ї" та "Подорожник". Саме вірш "Подорожник" надрукували у "Літературній Україні". Я тоді дуже тішилася і, як каже мій Іван, "фалиласі".
![](https://image.varianty.lviv.ua/463f842a8e58836217602295e53915f8.jpg?width=320)
Яка найкраща риса характеру в Івана?
Іван взагалі надзвичайно добрий, але варто сказати про його охайність та чистоту. Ще маленьким він був чистуном. Часто мив руки, а коли йшов їсти, то брав ложку і ще декілька разів перемивав. Цю звичку він зберіг й до нині. Головне, щоб всюди було чисто – це гасло Івана Малковича.Коли син приїжджає до вас в гості, то ви готуєте багато страв.
Яка його улюблена страва?
Іван дуже любить нашу Березівську кухню. Кулешу, бринзу. А борщ білий березівський з квашеними буряками він любить найбільше. Також й картоплю порізана з шкварками до борщу.
![](https://image.varianty.lviv.ua/39b03595a4bf5b90a7a1bd4937583fd6.jpg?width=320)
Чи пригадуєте ви той день, коли Іван познайомив вас з майбутньою невісткою?
Так, пам'ятаю як він прийшов і сказав, що зустрів таку гарну дівчину. І чоловікові моєму також захопливо розповідав про свою кохану. Спочатку він нічого не говорив, що хоче одружуватися, але десь за рік повідомив, що має вже намір одружитися. Церемонія розпису відбулася у Києві, а вже в нас у Нижньому Березові було весілля на п'ятсот людей. Я була організатором святкування. Ми так домовилися, що я роблю весілля, а родичі нареченої допомагають з облаштуванням квартири в Києві. Ще перед весіллям відбулася церемонія сватання. Мій брат Петро Арсенич сказав, що їдемо до Києва свататися за старими звичаями.
![](https://image.varianty.lviv.ua/44a78e5bbf8c0d0e80c46f5a22a0c693.jpg?width=320)
Якою була ваша реакція на те, що ви станете бабусею?
Це була особливо радісна новина. Ми дуже чекали поповнення в сім'ї. Внук Тарас практично 7 років перебував у мене в Березові, оскільки моя невістка закінчувала навчання у консерваторії. До речі, Тарас також був надзвичайно здібний хлопцем, вже у півтора року він вмів гарно розповісти казку.
автор: Руслан Бодруг
фото: архів Руслана Бодруга та Фб І. Малковича