Масштабні моделі – бальзам на душу для тих, хто мріє мати колекцію автомобілів, але не може собі її дозволити.
Маcштабні моделі почали робити в Англії минулого століття. Це були моделі потягів та залізниці, що були в 43 рази менші за оригінал.
Моделі не завжди є просто експонатом колекції. Їх також використовують для презентацій або випробовувань – при створенні літаків спочатку воготовляють масштабну копію, яку продувають у аеродиначній трубі, де визначають характеристики обтічності.
Сьогодні моделі автомобілів роблять в таких масштабах: 1:5, 1:8, 1:9, 1:12, 1:18, 1:24, 1:25, 1:32, 1:35, 1:36, 1:43, 1:48, 1:50, 1,60, 1:72, 1:76, 1:87, 1:120, 1:144, 1:160, але досі – найпопулярніші копії 1:43.
Більшість українських колекціонерів збирають 1:43 і мають на своїх полицях моделі, виготовлені в СРСР.
Першу радянську модельку скопіювали з англійської Dinky Toys на початку 1970-х років.
Перша радянська модель мала артикул і зараз за неї просять ледь не найвищу ціну серед модельок виготовлених в СРСР.
Більшість радянських модей виготовляли зі сплаву цинку та алюмінюю. При не правильних пропорціях чи порушення технологій виливання, моделі хапає "цинкова чума".
Чума один з найбільших страхів колекціонера, як і сон про те, що після смерті колекціонера дружина продає моделі за цінами, які називав чоловік після покупки.
"Чума" впливає і ціни раритетних моделей (саме тому й вони раритетні), наприклад МАЗ-503, виготовляли в Костромі на електромеханічному заводі.
МАЗів чіпає чума, тому щороку стає важче купити "здорову" модельку. Але чума не підв'язується під певні моделі чи певних виробників. Це явище дуже рандомне.
фото: diecast43.livejournal.com
Радянські модельки мали каталожні номери (А1, А2 тощо), і тому досить круто зібрати всі номери, але є раритети, які не купиш навіть за страшні гроші, бо їх нереально знайти у продажу.
Серед колекціонерів є люди різних професій, релігій та статусів, але мати сотню-другу моделей ще не означає бути колекціонером, можна бути просто "збирачем".
Купити модельку не так просто, в Україні мало профільних магазинів. Можна шукати на блошинних ринках, в інтернет-магазинах та форумах.
Проте на форумах не так котуються продажі, як спілкування з колекціонерами.
На всеукраїнський форумі ukrmodels.org.ua можна знайти однодумців по колекціонуванню моделей різних напрямів.
Дмитро Тарасенко, який на форумі зареєстрований під ніком Kotigоroh колекціонує радянські моделі, хоча, і окрім них поповнює колекцію моделями інших виробників.
Чим Ви займаєтеся крім колеціонування?
Я родом з Кіровограда, але зараз мешкаю в Києві. Тут навчаюсь і живу. Мені 27 років. Окрім моделей займаюся та захоплююся мистецтвом, оскільки навчаюсь в художній академії (Національна Академія Образотворчого Мистецтва та Архітектури).
Ще з самого малечку я обрав творчий шлях в своєму житті, і тому це навіть не захоплення, а стиль життя. Мистецтво я шукаю у всьому, інколи навіть до конверсій моделей я підходжу творчо.
Вдома дорікань щодо мого захоплення нема, усі ставляться до цього з розумінням.
Коли почали збирати саме радянські моделі?
Саратов (моделі, що вироблялися у цьому місті) почав збирати з самого початку колекціонування. Одна з перших моїх моделей була ГАЗ 2401 рідкісного кольору. Взяв її на той час за 15 гривень і продавець мені ще зверху віддав ранній номерний Москвич 433 за 5 гривень.
Чим вони Вам подобаються?
По-перше саратовські моделі я пам'ятав ще з дитинства. У мене особисто їх не було, та в пам'яті залишилися яскраві спогади про ці моделі, які бачив у когось із друзів або у когось в гостях, де вони стояли вишикувані за склом типового совдеповського серванту.
По-друге, вже в свідомому віці я міг сказати, що моделі були чудово виконані. Відчиняються дверцята, капот, багажник і до того ж деталювання не погане. Для тих часів більшого, мабуть, і годі було собі уявити.
По-третє, дивлячись на ці моделі відчуваєш той дух епохи, який вони нeсуть у собі. От присутній в них деякий шарм. Відчуваєш, що робилися вони з добром. У сьогоднішніх моделях це вже трохи втрачено. Чесно кажучи, не той вже нині Саратов.
Як Ви іх шукаєте і чи багато пропозицій?
Моделі знаходжу по-різному. Частина з них придбана на "блошиних" ринках. Кожного разу, як бачу десь антикварну крамницю, обов'язкого туди заглядую. Трапляється й таке, що іноді знаходиш те, чого й не очікував, і це дуже тішить, стимулює для подальшого колекціонування.
Всі мої друзі добре знають про моє захоплення, тому іноді приносять свої знахідки з горища або ж те, що залишилося від старшого брата. Для них ті моделі нічого не значать, а для мене в радість, навіть якщо просто приносять якісь запчастини, які завжди згодяться. І звичайно, що зважаючи сучасні технології, частина колекції поповнюється через інтернет.
Скільки років витратили, щоб наповнити колекцію?
Колекцію поповнюю вже десять років. Все почалось весною 2005 року. Друзі на день народження подарували модель ВАЗ 2121 "Нива" від Welly і с того моменту все почалось: дитячі магазини, ринки тощо.
Спочатку це більше нагадувало збирання моделей. У мене є друзі, які на той момент також собі підкуповували моделі, але це не вигляділо як колекціонування. І лише з часом це збирання перейшло зовсім на новий рівень.
Я почав вишукувати всіляку літературу або хоч якусь інформацію про моделі і чим більше я дізнавався, тим більш серйозніше ставився до колекціонування. Навіть через декілька років дізнався, чому моделі номерні та неномерні, яка в них різниця і які взагалі тоді були виробники моделей.
Колекція поповнюється й досі тому, що ще не всі номерні моделей маю в своїй колекції. І на сьогодні можу сказати точно, що навряд чи це колись закінчиться. Колекціонування це як своєрідна залежність, якщо зумів її привити, то вже не позбудишся.
Крім саратовських, які ще моделі в колекції, або які збирали би?
Саратов, а точніше моделі виробництва СССР, оскільки у Саратові не випускали вантажівок, будівельної техніки або ремейків, складають половину моєїї колекції. Окрім Саратова маю звичайно й інших закордонних фірм-виробників. Наприклад, є моделі виробництва Франції, Німеччини, Польші, Китаю (якісного Китаю), США.
Окрім вітчизняного автопрому цікавлять також спорткари, маслкари, автомобілі з кінофільмів. Буває так, що от побачив модель, сподобалася, влаштував масштаб (я збираю лише 1:43, хоча є й інші масштаби, але це все подарунки друзів ) і не можу не придбати. На сьогоднішній день у моїй колекції 300 автомобілів.
Новий старт, чи більше поштовх для новачків, дала журнальна серія Автолегенди СРСР, після яких в Україні записутили Автомобіль на службі, Поліцейські машини світу, Суперкари та Ferrari Collection.
Безпроблемно можна було лише купувати Автолегенди, Суперкари та ПММ, решту ж треба було діставати в знайомих, які працюють в різних торгових точках преси або купувати в інтернеті в 2-3 рази дорожче. Найдефіцитніший випуск FC пішов з молотка за понад 800 гривень (роздрібна ціна – 80).
Є люди, які хочуть мати ексклюзивні моделі, що не продаються у кіосках і які не випускають жодні спеціалізовані виробники.
На форумі також є учасник Roh-R1, який робить моделі власноруч. Ігорю 47 років, він електромеханік з міста Сміла на Черкащині.
Як почалося Ваше захоплення моделями?
Моделювання почалося ще на першому курсі інституту. Випадково попав на "сходку" любителів стендових авіамоделей. Сподобалося, тому й зробив свій перший літак (це був донецький КІТ F-4 Fantom), який і приніс на "сходку". Всім дуже сподобалося. З цього і почалось: вся стипендія, все що батьки висилали – все в літаки.
Згодом розпочалося повсякденне життя моряка. У кожному порту намагався купити якийсь рідкісний літачок. У магазинах з літачками продавали й машинки. Завжди дивився на них із захопленням і брав покрутити в руках, знаючи що не купуватиму їх.
Продовжувалося це дуже довго. Вже в років тридцять відійшов від цього хобі – життя, рутина, сім'я, діти. Та й дружина постійно сміялася і казала, що пора дорослішати.
Загалом, закинув я літачки. Народився молодший син, доламав залишки досить солідної колись колекції. Коли йому були 4-5 років, то ми гуляли з ним у місті та побачили у кіоску з пресою перший випуск Автолегенд СРСР, який і купив для сина (я так думав).
З цього 407-го Москвича все закритилося по-новому, але на цей раз з модельками автомобілів. Вирішив збирати моделі радянських автомобілів в масштабі 1:43.
Ще в мої шкільні роки дідусь, дивлячись на мої митарства на літніх канікулах, вічно говорив, що "в мої роки чурку колов". Що це означало, я зрозумів коли почав збирати інформацію про автомобілі СРСР. У колекції моделей мені чогось бракувало – все було якесь стандартне. Хотілось чогось неординардного.
Тож першою моделлю, яку я зробив, став ГАЗ-42 газогенераторний (для яких дід і колов чурки). Зібрав у інтернеті майже всі дані про газогенераторні двигуни, архівні фотографії і креслення цієї "полуторки", перевів всі розміри у масштаб 1:43 і купив ГАЗ АА від "Наш Автопром". Розібрав її, розламав і зробив ГАЗ-42.
Це була моя перша робота. З цією моделькою прийшов на Форум українських колекціонерів, де мою роботу дуже добре сприйняли, і це стало поштовхом для моїх наступних робіт.
Тоді я познайомився і подружився з Сашою Чернишенко (HaruTarra), який в подальшому став інформаційними мізками модельного проекту Rog-R1.
Наступними моделями були вже замовлені колегами газогенераторні вантажівки. Потім зробив ЕрАЗ-762 ВДП, модель, що також сприйняли на ура.
Зараз я роблю моделі переважно для себе та друзів, але, звичайно, якщо є замовлення – то й на продаж. Створивши якусь чергову новинку, я намагаюся в подальшому зробити форми для відливки. Потім відливаваю ці моделі у формі КІТів.
Незважаючи на те, що є КІТи (які я можу купити), все ж у своїй колекції я залишаю майстер-моделі зроблені своїми руками.
Які труднощі виникають під час створенні моделі, де берете дрібні деталі?
Що стосується труднощів, так їх наче й немає. Мені подобається цим займатися. Іноді сідаєш за модель о десятій ранку, радієш як дитина кожній правильній формі, лінії, а потім дивишся на годинник – півтретьої ночі. Дружина ніколи не рухає, тільки мовчки приносить каву і посміхається. Я завжди показую їй, що в мене виходить, а вона тільки хвалить, лиш би відстав зі своїми машинками.
Весь дріб'язок я роблю сам, всі найменші частини автомобіля іноді і роблять модель унікальною. Діти, дружина вічно приносять мені з вулиці усілякі дротики, трубочки, пластикові штуковини, а я сортую на потрібні та непотрібні.
Шини та фототравлення я зазвичай замовляю у колег, які займаються випуском цієї продукції або замовляю в інтернет-магазинах.
Для виготовлення моделі я використовую різні матеріали: пластик, легкоплавкі матеріали, поліуританові смоли, мідь, латунь, знадобитися може усе.
Як взагалі проходить процес створення модельки?
Коли починаю робити чось нове, то створюю своєрідний "майстер-клас" і поступово описую на форумі увесь процес роботи над моделлю, а раптом хтось захоче і паралельно зі мною буде робити модель?
Ось, наприклад, одна з тем.
Я не знаю чому майстри з ФУКу не діляться з колегами своїми навиками у виготовленні моделей. Для мене це якийсь незрозумілий секрет. Адже нема нічого приємнішого, ніж поділитися соїми ноу-хау, щоб твій винахід допоміг кому-небудь.
Часто буває, що я не знаю, як зробити той чи інший елемент, ходжу цілий день, думаю. Пиво з друзями п'ю – думаю, телевізор дивлюсь – думаю, не лізе в голову нічого, а потім посеред ночі – опа – є ідея.
КІТи простіше збирати?
Звичайно, КІТ зібрати набагато простіше. За день-два збираєш та фарбуєш – модель готова. Тільки в майстра, який робить майстер-модель під випуск КІТа, робота займає місяць і більше. Наприклад КІТ аеросанів я створював більше трьох місяців.
Звичайно бувають такі КІТи, в яких сам чорт ногу зламає. Наче не дешевий, майстер за такі грощі повинен ніби все передбачити, а в ньому дешева смола, купа повітряних раковин з проданих КІТах (які потрібно зашпатльовувати), то центральні осьові не співпадають, то ще якась недоробка.
Багато пропозицій на ринку КІТів?
Ринок КІТів у тематиці авто 1:43, звичайно, що може бути більшим. Дуже багато моделей, що випускаються у Китаї, зазвичай, далекі від повної копійності щодо прототипу.
Для новачків можна купувати будь-які КІТи. Головне мати впевненість у своїй силах, терплячість і якнайбільшу базу даних про модель, яку складаєте. Адже не даремно існує прислів'я: "Очі бояться, а руки роблять".
Які переваги КІТа над готовою моделлю?
Купити модель – це одне, а от зібрати, хай навіть з КІТа, та ще й так, як ти хочеш – це зовсім інше. Я часто робив для колег на замовлення автомобілі з їх минулого: Москвичі, Волги, Жигулі.
Збирали мені мені фотографії з сімейних архівів, робили фото з місць, куди вони їздили з сім'єю на своїх раритетах і я робив коробки-колажі, а в середині була вставка з фотографією їх двору, а на ній закріплена модель авто з їх дитинства.
Такого не передати словами. Один колега з ФУКу був запрошений на день народження до друга і попросив мене зробити подарунок – "чотириокий" ГАЗ 24, що був у батька чи діда іменинника в 1978 році.
Вони гордилися цим автомобілем, його історією, бо його купили у відомого гравця київського Динамо. Я не був на цьому святі, але як мені розповіли, іменник не випускав коробки з моделлю з рук. Були сльози радості та довгі розповіді-спогади про цей автомобіль.
Загалом Валентин (який замовив у мене модель для подарунку) згодом сказав, що більше таких подарунків робити не буде, оскільки дуже важко вижити після кільканадцятього тосту ностальгуючого друга.
Конверсіями (переробка готової моделі) також займаєтеся, які для цього використовуєте моделі?
Так, це робить готову модель більш точною та унікально. Для конверсій найкраще використовувати дешеві моделі. Наприклад такі, як китайські "Автолегенди" тощо.
Їх можна купити у кіосках з пресою. Ціна – відносно невисока, схожість з прототипом – майже 100% (схожість, а не точна копія). Ніхто не наважиться купувати модель за тисячу гривень і пускати її на розпил для конверсії.
Мені вислали дві моделі BMW від досить дорогого виробника "Minichamps" для того, щоб я розпиляв їх і зібрав з двох одну тюнінговану модель. Скажу чесно, я дивлюсь на цих красунь і у мене рука не піднімається, хоча рано чи пізно я повинен буду це зробити.
Багато сил і нервів забирають моделі?
Ні сил, ні нервів у мене не забирають. Займатися улюбленою справою – це задоволення. Буває, що не подобається результат, але знову акуратно розбираєш, береш нового донора і робиш те, що вважаєш за потрібне.
У дитинстві, коли щось малював і не вдавалося, то рвав на шматки. Зараз усе інакше – невдала татова робота – велика радість для десятирічного сина.
Які у Вас плани щодо створенню моделей, часто у Вас їх замовляють?
Планів море. Зараз йде робота над виготовленням партії ГАЗ 21 "Кемпер" з іменними сертифікатами для учасників Форуму. З початкових проектів, наприклад, є ЗиЛ "Енот", випуск Fiat 124 C4 (дуже стало шкода за нашого брата-колекціонера, коли я побачив не дуже точну копію цієї моделі у Європі за 149 €).
Незабаром вийде модель Hammer H2 в якого відкриваються усі двері. Також почав роботу над виготовленням моделей "Спартан" та Кугуар", але наперед краще не загадувати.
А моделі замовляють часто, я б сказав дуже часто. Років три тому організували з колегами модельний проект Rog-R1, і зараз моделі з нашим клеймом є в приватних колекціях Ізраїлю, Німеччини, Аргентини, Канади.
Проектів багато, час летить дуже швидко і ти боїшся чогось не встигнути.
Ukrmodels – не єдиний український портал, також є Львівський форум колекціонерів, на якому реєструються й люди з інших регіонів. На Львівському форумі немає теми "купити/продати", щоб форум не перетворився на торговий майданчик.
Також особливістю форуму є те, що кожних три тижні формучани збираються на реалах.
Наразі на зустрічі приходить мінімум тридцять учасників, хоча на першому реалі було лише троє.
Але тоді ще не було львівського форуму, і саме на перших зустрічах колекціонерів (наприкінці 2010 року) вони й вирішили створити форум. На сьогодні Львівський форум колекціонерів налічує панад 150 учасників.