Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Чотири основні події характеризували минулий тиждень. Це зміна позиції США щодо постачання озброєнь Україні, санкції ЄС проти Росії, зміна нашого уряду і супербокс.
Світові і українські медіа переповнені повідомленнями щодо зміни позиції Трампа, а отже і США щодо України. Чергове призупинення постачання зброї перед розмовою американського президента з путіним. Після неї відбулася заява Трампа про те, що путін його дурить і він Трамп озброюватиме Україну та дає путіну 50 днів для припинення вогню, а то наступлять чергові пекельні санкції. Звичайно ж почали множитися різні версії, пояснення і прогнози з цього приводу, проте якщо відкинути всі спекуляції і надмірний оптимізм то в сухому залишку маємо наступне.
США відновили постачання зброї, але тої, яка була профінансована конгресом ще за адміністрації Байдена і, згідно закону, постачання якої Трамп не мав права зупиняти, але який там закон в сучасних США, де панує дух революційної доцільності. Наголосимо, що за часів сучасної адміністрації жодного пакету виділено не було. Правда є позитивна деталь. У бюджеті США в рамках $850 млрд. витрат на армію передбачено чи то $300 чи то $500 млн. військової допомоги нашій державі про що раніше республіканці і слухати не хотіли. Отже щось все таки міняється. Трамп заявив про подальше постачання зброї в Україну але за кошти Європи, тобто він просто дозволив заробити американським збройовим фірмам, от і вся заслуга на відміну від його попередника.
З’ясувалася нарешті таємниця 17-ти Петріотів, які може отримати Україна. Оскільки ні Німеччина, ні інші європейські держави не мають вільних комплексів, а американські Трамп надавати відмовився, то США пересунуть в часі постачання Швейцарії, яка замовила 5 комплексів (батарей), кожна з яких складається з радара, пункту управління, генераторної станції і трьох пускових установок, хоча загалом кожна батарея передбачає використання до восьми пускових з чотирма ракетами на кожній. Ну, і звичайно надходитимуть власне ракети, кожна з яких коштує близько $3 млн. і яких США в рік виробляє всього 600. Це власне про ППО, а всі розмови про Томагавки позбавлені сенсу, оскільки вони запускаються зі стратегічних бомбардувальників, кораблів або підводних човнів, чого у нас нема. Наземні установки для цих ракет були знищені ще в 90-х роках і перша сучасна появиться в Німеччині аж у 2027 році.
Щодо 50-ти днів і долі антиросійських економічних санкцій, то питання зависло, розрекламований закон Ліндсі Грема якось щезнув з порядку денного і взагалі за цей час Трамп може 50 разів поміняти свою позицію. Зрозуміло лише одне, що він дав путіну час не чіпати його два місяці, за які той пообіцяв під час розмови вирішити всі питання в Україні. Що буде далі побачимо.
В Європі після тривалого часу був зламаний опір Фіцо і нарешті прийнятий 18-й пакет санкцій, мабуть найсильніший з усіх попередніх. Основними пунктами цього пакету є:
· санкції проти Північних потоків, які вже Віткофф з Дмитрієвим планували використати для постачання газу. США мали б викупити ці газогони, купувати російський газ і в Європу постачати його вже як американський;
· встановлення граничної ціни на російську нафту, яка має бути на 15% нижча за середньоринкову за попередні три місяці, що на даний час складатиме $47,6 за барель;
· внесення в чорний список ще понад 100 танкерів «сірого» флоту;
· відключення низки російських банків від платіжної системи SWIFT
· ще ряд системних і персональних санкцій.
Прийняття пакета є дійсно значущим особливо в нафтовій і газовій частинах. Важливо, як буде контролюватись його виконання.
Ну, і звичайно наші внутрішні події, основною з яких є зміна уряду. Оскільки нових людей там практично нема, то цю подію вже порівняли з переставлянням ліжок в будинку з червоним ліхтарем, що недалеке від істини. При цьому дійшло до анекдотичної ситуації, коли міністерства економіки і аграрної політики об’єднують і роз’єднують уже втретє, доєднавши тепер ще й екологічну складову. Ліквідовується міністерство національної єдності, про створення якого ще не так давно з помпою оголосив президент. Об’єднання мінстратегпрому з міністерством оборони взагалі створює державу в державі. Єдиним позитивом можна назвати звільнення Умєрова з посади міністра оборони, який здається взагалі не розумів де він знаходиться, оскільки навіть дозволяв собі не з’являтися на зібраннях міністрів оборони НАТО, куди його регулярно запрошували.
Слід зауважити, що взагалі то проблема не в персоналіях, а в тому, що в нинішній владній конструкції уряду як суб’єкта не існує. Він є допоміжним механізмом ОП, тобто тих 5-7 менеджерів які там всім заправляють. Основна ж проблема, що наші владні структури не сформулювали стратегію розвитку і функціонування держави, як в цивільному так і військовому аспектах. А найгірше те, що наші очільники видається взагалі не розуміють, що таке стратегія і для чого вона призначена, оскільки основні зусилля менеджерів спрямовані на утримання влади після завершення війни і управління в ручному режимі, що приводить до багатьох незугарних дій, які шкодять Україні як всередині суспільства так і назовні. Як казав колись один відомий персонаж: «Ми акадємієв нє канчалі!»
І, звичайно, не можна не відзначити блискучу перемогу Олександра Усика, який втретє став абсолютним чемпіоном світу, зібравши всі 5 поясів, і ті слова, що він сказав відразу після перемоги. А перемоги нам зараз морально дуже потрібні.