Наперекір масовим обстрілам столиці українські митці організували у Софії Київській виставковий проєкт «ОДА ДО РАДОСТІ», заповнивши всі виставкові зали галереї «Хлібня».
Розкриття радості як базової позитивної емоції в контексті війни – це один із акцентів, який поставили організатори виставкового проєкту - спільнота #МоєМіністерствоКультури, що працює під патронатом Cutout Collage Art Project за підтримки французької галереї Le Bonheur Est Dans L’instant (Щастя в Моменті).
Серед 246 творів мистецтва, які демонструють широку палітру сучасних художніх медіа, є одна робота – колаж «Розкіш», що вражає своєю візуальною невідповідністю заданій темі. Щоб зрозуміти, де в ній РАДІСТЬ, я запитала її автора Олександра Мещеряка.
Олександре, приємно познайомитися. Дещо вражена сюжетом Вашої роботи, яка експонується у межах виставкового проєкту «ОДА ДО РАДОСТІ». Чи можете розказати детальніше про себе, про Ваш досвід?
Я не маю класичної художньої освіти, мою вищу інженерну та юридичну. Хоча малювати почав ще у школі. Це були фантастичні пейзажі. Золоту медаль мені не дали, бо за поведінку була трійка. Мабуть, бунтівний дух, козацький, жив у мені ще з юності. У юриспруденції я не хотів ставати частиною системи, хоча пропрацював адвокатом понад 20 років. У певний момент вирішив все змінити.
Здається, люди змінюють так кардинально своє життя, щоб стало легше. Ваша робота «Розкіш» мені ні радісною, ні легкою не видалася. Розкажіть про неї детальніше.
Образи, які я створюю, живуть у мені задовго до того, як я їх втілюю у своїх роботах. Я відчуваю зв’язок з минулим, теперішнім і майбутнім. Все має значення. Робота «Розкіш», в цілому, ставить питання - що ж є справжньою розкішшю? Розп’яття – про жертовність. В ім’я чого? В ім’я яких цінностей. Частиною композиції є використані фрагменти антикварної революційної листівки, яка закликала до боротьби проти російської імперії ще в 1905 році, після розстрілу людей, що повстали. Головний меседж роботи «Розкіш»: що є справжньою розкішшю для Людини. Як ніколи, це актуально зараз.
А Ви не злякалися самі, що створили?
Ні, я взагалі не лякаюсь. Я з цим живу спокійно. Більшість моїх робіт – вони підсвідомо. Психологи кажуть, що треба обережно загравати із підсвідомим, щоб не залишитись там. Але як художник я використовую все: що ззовні, всередині себе, чи то як медіа, чи просто як інструмент, чи то для того, щоб створити якийсь сигнал або дати людям якийсь знак. Адже у нас фантастичні люди, українці, які просто гори перевертають. Я схиляюся до того, що ми були основою цивілізаційних процесів в Європі.
Власне, як і назва «Розкіш», це просто питання до людей. А що є справжньою розкішшю під час війни?
Просте життя, спокійне, коли людина може просто спати, їсти, бачити своїх рідних, відправити своїх дітей в школу і знати, що це безпечно. На сьогоднішній день ці прості речі вже є розкішшю.
Але в 2019-му так не було, але все йшло до того.
Це не мої слова, що багатьом людям дана можливість відчувати. От як я зараз з вами спілкуюся, відчуваю ваш настрій, ваше біополе, взагалі, ваше самопочуття з того першого моменту, як я вас побачив, так я відчуваю цю катастрофу, яка зараз відбувається.
А що Вам приносить радість?
Зараз я працюю над роботами, які у різній техніці зображають жінок. На моє переконання, саме ЖІНКА є РАДІСТЮ із першого моменту життя людини і, мабуть, до останнього. У роботах я передав внутнішній стан жінок у третій рік війни.
Дякую за відверту розмову, буду очікувати на Ваші нові акорди у ОДІ ДО РАДОСТІ.
Тема виставкового проєкту «ОДА ДО РАДОСТІ» виникла з ідеї французького галериста Ксавьє Гра (Xavier Gras), який щороку, надихаючись «Одою до Радості» Бетховена, що стала гімном Європейського Союзу, збирає навколо себе митців, які підтримують одне одного на будь-якій відстані, керуючись принципами гідності та порядності, цінуючи людське життя, та створює виставки в різних містах Європи.
Автор: Ольга Шалайська