У Львові валяться будинки

У центрі Львова, за офіційними даними, розташовано 16 аварійних будинків, у більшості з них мешкають люди. Насправді ж у небезпеці сьогодні перебувають десятки львівських сімей. Та й, якщо Ваш будинок не визнали аварійним, це зовсім не означає, що ви - у безпеці. Хтозна у якому стані сусідня хатина ....

Мешканці вулиці Шпитальної, 28 у той день, на щастя, були на роботі, то ж не постраждали від несподіваного падіння стелі. Згодом виявилося, що це стіна сусіднього будинку завалилася на дах їхньої оселі. Але, як же так, дах, стверджують мешканці, нещодавно лагодили працівники ЛКП. «Мабуть, дуже старалися», - розмірковують постраждалі. Люди, як ведеться, зверталися до комунальників по допомогу, мовляв, сусідній будинок «тріщить по швах», однак грошей на ремонти їм не дали.

І лише після цього випаду спеціально створена комісія МНС визначає причину падіння стіни, а працівники Галицької районної адміністрації взялися ремонтувати дах. Однак мешканців небезпечної квартири не відселили. Винних у цьому випадку шукає зараз і прокуратура.

Ще кілька місяців тому аж 11 сімей мешкали у аварійному будинку, що на вулиці Наливайка, 14. Жителі уже побоювалися за своє життя, як нарешті виконавчий комітет Львівської міськради таки виділив Галицькій райдержадміністрації 195 тис. грн.. на капітальний ремонт. Наприкінці лютого цього року його мали б почати. Утім, проходячи повз цю будівлю, не помітно жодних ознак капремонту. Натомість обабіч аварійної багатоповерхівки зводять новий будинок.

Жителі вулиці Підмурної також побоюються міцно засинати у ночі, адже їхній будинок не схожий на фортецю чи затишне гніздечко, він також потроху руйнується. Натомість представники міської ради стверджують, що ... будівля у нормальному стані. Ще у 2010 році департамент житлового господарства провів торги і вирішив, що будинок ремонтуватиме приватне підприємство «Геральд» за 727 320 грн. Чому цього досі не сталося? Влада киває на підрядника, підрядник – на владу. Чиновники стверджують, що фірма виконувала роботу не вчасно, тому її й відсторонили, а інших охочих так і не знайшли. Фірма ж запевняє, що міська влада заборгувала їм чималеньку суму.

«Страшно дітей відпускати на вулицю, адже балкони можуть завалитися будь якої миті. Та й з фасаду опадає штукатурка величезними клаптями. Сам будинок усередині наскрізь у величезних тріщинах. Кого б це хвилювало?», - говорить Ірина Дмитрівна, мешканка вулиці Підмурної.

Із жодного аварійного будинку у Львові не відселили мешканців

«У Львові є 26 аварійних будинків. Із цієї кількості два будинки - відомчі: Лемківська,9 та Анграна,4. Решта - належать до комунальної власності Львівської міської ради. По кожному будинку у нас є розрахунок вартості відселення мешканців. До прикладу, вул. Уляни Кравченок,9 – 420,4 тис. грн.., вул. Широка, 26 – 658 тис. грн.., Личаківська, 97 – 1 млн. 663, 4 тис. грн.», - розповів виконувач обов'язків начальника відділу експлуатації житла департаменту житлового господарства та інфраструктури Богдан Безкоровайник.

Зі слів чоловіка, ні будинок на вулиці Наливайка, 14, ні будинок за адресою Підмурна,28, ні тим паче будинок на Шпитальній, який завалився, не визнано аварійними.

Виникає запитання: як, хто і за якими критеріями визначає стан будинків?

«Ініціювати визнання будинку аварійним можуть і самі мешканці будинку, і ЛКП, і районна адміністрація. Ліцензовані організації повинні зробити висновки про технічний стан будинку. Їх та інші документи подають на нашу комісію при виконавчому комітеті.

Наступний етап – ми вирушаємо на місце, перевіряємо, підтверджуємо або ж ні їхній висновок. Якщо так – ми підводимо власний підсумок, який і затверджує керівник департаменту. Лише після цього будинок включають до переліку аварійних.

Згодом працівники відділу експлуатації вносять пропозиції по відселенню, якщо ж відселення завершене, думають над «подальшим використанням».

Одна біда, ні у 2011, ні цього року із жодного аварійного будинку у Львові не виселили мешканців.

«Виселення відбувається по мірі надходження житла по розподілу. Оскільки сьогодні соціальне житло не будують, то й відселяти людей нікуди», - ствердив Богдан Безкоровайник.

Зі слів чоловіка, із аварійного помешкання до нового житла переселили лише одну сім'ю, яка мешкала у флігелі за адресою вулиця Івана Франка,14.

Чи нестимуть чиновники відповідальність, якщо під завалами власного будинку опиняться живі люди? Богдан Безкоровайник відповів, що коментувати це запитання він не компетентний.

Депутати: Нехай за свої будинки відповідають самі львів'яни

Загалом обранці львів'ян цього року значно скупіше профінансували сферу житлово-комунального господарства, аніж торік - усього 97 проти 145 млн. грн. у 2011 році. А на ці гроші повинні і сміття прибирати, і дороги ремонтувати, і лагодити освітлення вулиць, то ж скільки саме з них витратять на дорогоцінний ремонт будівель – невідомо.

Натомість самі депутати дуже переживають через те, що місто змушене ремонтувати будинки, квартири у яких приватизовані, мовляв, люди мали б самотужки стежити за своїми житлами.

«Ми звернулися до управління охорони історичного середовища із пропозицією запровадити укладання панятко-охоронних договорів із людьми, балкони яких ми відремонтували. Згідно із цими документами мешканці далі самі нестимуть відповідальність за стани балконів», - сказав заступник голови депутатської комісії з архітектури, містобудування та охорони історичного середовища Андрій Білоус.

«Будинки є приватизовані, а от ремонт фасаду у даху вимагають робити від міської ради. Ми хочемо, щоб було запроваджене таке правило – фінансувати ремонти лише за умови, що люди створять товариство співвласників будинку, тобто ОСББ. Тоді ми можемо передати цей будинок їм на баланс, і надалі за його стан відповідатимуть самі мешканці. А то будинки приватні, а ремонтувати повинна міськрада - якось не дуже справедливо виходить. Звичайно, якщо це є гостроаварійний будинок, то нема потреби вмовляти людей створювати ОСББ», - розмірковує Андрій Білоус.

Однак чи володіють звичайні львів'яни можливостями та знаннями для того, аби самотужки проводити ремонти та реставрації у будинках-пам'ятках архітектури? Можливо, чиновники банально хочуть позбутися зайвого клопоту?

Очі не бачать – серце не болить

Чимало будинків у нашому місті хоча і не є аварійними, але їхній стан таки викликає занепокоєння. Особливо, якщо ці будинки – пам'ятки архітектури.

На капітальний ремонт будинків площі Ринок від №2 до будинку №10 у 2011 році передбачили «аж» 290 тис. грн.., тобто, у середньому, 29 тис. грн.. на кожен.

Але того ж року підвальні приміщення та перший поверх палацу Любомирських (площа Ринок , 10) віддали у користування ТзОВ «Науково-технічна книга», яке належить бізнесменові Юрію Назаруку. Він же і відремонтував пам'ятку, і використав її приміщення для створення чергового кафе. Однак історики та архітектори одразу ж забили на сполох: ремонт провели абияк, тепер пам'ятка руйнується, на колонах з'явилися тріщини. Довело їхню правоту й обстеження пам'ятки комісією української секції ІКОМОСу. З'ясувалося, що фірма-виконавець робіт мала проектну документацію лише на роботи з реставрації фасадів, та й ті були проведені з порушеннями.

Викладач кафедри реставрації НУ "Львівська політехніка", кандидат архітектури, Олег Рибчинський вважає, що у Львові дуже багато аварійних будівель і будівель, які потребують термінового ремонту. Натомість визначеного підходу до вирішення цієї ситуації не існує.

«Проблема у тому, що міська рада немає ні програми реставрації та ремонту будівель, ні належного фінансування для цього. Під час укладення плану розвитку міста, повинні визначатися наміри проведення ремонтів та реставрації: кожен квартал мали б розглядати окремо. У радянські часи усе це ніби контролювали, робили, а сьогодні все розвалилося. Перш за все необхідно створити програму, у друге – це фінанси. У Львові дуже багато аварійних будинків: не 38, і не 138, їх значно більше», - говорить Олег Рибчинський.

Що ж стосується стану пам'яток архітектури у Львові ,Олег Рибчинський бачить комплексну проблему . «Площа Ринок - надто завантажена, там їздять трамваї, звичайно, це негативно відображається на стані будинків. Окрім цього немає й докладної інформації про мережі під землею, про води, які підмивають фундамент. А от жителі пам'яток архітектури, приватизувавши свої квартири, роблять з ними усе що завгодно. Навіть підвали приватизовують. Як влада могла це допустити?», - дивується архітектор-реставратор.

«Поступово будинки почнуть падати. Гадаю, це – не останній випадок. Якщо людина хвора, спочатку їй встановлюють діагноз, а тоді вже визначають алгоритм лікування. Так і з будинками. Потрібно визначати стан будинку, причини його перебування у такому стані. А уже тоді вирішувати що робити за чергою. На жаль, у нас у Львові усе зводиться до одного – побілки фасаду. Очі не бачать - серце не болить. Гарно помалюють фасад і тішаться, а от проблема - всередині, у фундаменті, у водопостачанні», - наголошує Олег Рибчинський.

Тобто у нашому місті є сотні аварійних будинків, десятки пам'яток архітектури вже сьогодні у небезпеці. Однак у міській раді дуже спокійно ставляться до цієї ситуації, мовляв, з'явиться житло – переселимо, з'явиться інвестор – сяк-так відремонтує. Навіть падіння житла даху будинку не вивело працівників міськради із рівноваги. Чи такими ж спокійними будуть вони, якщо люди стануть жертвами їхньої байдужості?