Дронографія Львова: вілла Еміля Дуніковського

Резиденція професора геології Еміля Дуніковського, яку той згодом продав митрополитові Андрею Шептицькому.

Резиденцію професора геології Еміля Дуніковського (Emil Habdank Dunikowski, 1855-1924 рр.) збудували у 1897-1898 роках за проектом архітектора Владислава Рауша (Władysław Rausz, 1858- 1912). Вілла Дуніковських є характерним прикладом палацового будівництва пізнього історизму з елементами необароко та пізнього романтизму. Двоповерхова цегляна будівля з двома вежами та еркером, завершена різними за формою куполами. Фасад будинку пишно оздоблений ліпним декором і фігуративною скульптурою. На тимпані фронтону розміщена горельєфна композиція "Орфей".

У 1911 році Дуніковський продав віллу митрополиту Андрею Шептицькому для потреб Церковного музею, який той заснував у 1905 році і який розміщувався при митрополії на території собору Святого Юра. 11 липня 1911 року митрополит Шептицький видав акт, згідно з яким науковій надав фундації "Церковний музей" назву "Національний музей. Ювілейна наукова фундація галицького Митрополита Андрея Шептицького". Основне призначення музею – це доведення самобутності, піднесення і розвитку української культури. Офіційне відкриття музею відбулося у 1913 році, який тут діє і до тепер, як Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького.

Фонди Національного музею налічують понад 100 тисяч одиниць збереження, які репрезентують вікові традиції розвитку українського мистецтва та національної культури. Саме тут знаходиться найбільша та найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва XII-XVIII століть. Це ікони, скульптура, рукописи і стародруки, декоративна різьба, металопластика та гаптовані церковні тканини. Найбільш багатогранно у збірці музею представлена ікона XIV-XVIII ст., здебільшого з теренів Західної України. У збірці творів XIX-поч. XX ст. – мистецька спадщина класиків української образотворчості К. Устияновича, Т. Копистинського, С. Васильківського, Ф. Красицького, А. Манастирського, І. Труша, О. Кульчицької, М. Бойчука, П. Холодного тощо.

На окрему увагу заслуговують зібрання творів народного мистецтва, які формувалися уже в перші роки існування музею. Сьогодні вони налічують понад 20 тисяч одиниць і представляють усі типологічні різновиди та жанри народного мистецтва за період XVII-XX ст. Це вироби з кераміки, кістки, металу, тканини, вишивка, різьба по дереву, народний одяг, писанки, витинанки, малювання на склі тощо.