Ярослав Кіт: Ми працюємо для того, щоб допомагати українцям

З Ярославом Котом, координатором програми для України американського Фонду Костюшка, Варіанти планували зустрітися у Львові під час його чергового візиту в Україну.

Він їхав з Варшави до Києва на урочистості з нагоди нагородження переможців престижного національного конкурсу "Благодійна Україна-2022" – "Благодійність на захисті України". Але, на жаль, вже під час подорожі плани змінилися. Тому українська нагорода для Фонду Костюшка за друге місце у номінації "Доброчинність в освіті та науці" все ще чекає свого власника у Києві, а наше заплановане спілкування відбулось онлайн, вже після того, як Ярослав повернувся до Варшави.

Ярославе, вітаємо Фонд Костюшко та тебе персонально з визнанням ваших заслуг. Як Фонд Костюшко потрапив у номінацію конкурсу?

Насправді це сталося доволі випадково, адже Фонд Костюшко спеціально не шукає винагород, ми працюємо, як казав Іван Франко, "тихою, невтомною працею". Коли до нас надійшла пропозиція участі, то ми не відмовилися та надіслали організаторам конкурсу інформацію про діяльність фонду за минулий рік в Україні. Тішуся, що наша праця отримала високу оцінку та шкодую про те, що не вдалося особисто долучитися до грона переможців на урочистостях у Києві.

З лютого минулого року, тобто від початку широкомасштабної війни, Фонд Костюшко реалізував чимало освітніх і наукових ініціатив, що пов'язані з Україною. Найбільш масштабною була грантова програма, яка забезпечила 50 українських науковців у Польщі фінансовою підтримкою. Завдяки їй вони змогли продовжити свою працю над науковими проєктами. Науковці разом зі своїми сім'ями змогли пережити найскладніший період початку війни, не втратили свою кваліфікацію, і їм непотрібно було шукати іншої праці закордоном. Більшість з учасників цієї програми нині вже повернулась до України.

Торік Фонд Костюшко також чимало допомагав українським школам технікою, комп'ютерами та обладнанням. Ми купували й передавали українським школам генератори. Нам також вдалося організувати для 124 українських учнів відвідини літніх таборів в Польщі з вивченням англійської мови. У селі Нагачів Яворівського району на Львівщини за підтримки фонду розпочали проєкт з будівництва транскордонного освітнього центру. Також ми разом з українськими фондами реалізували декілька видавничих проєктів.

Фонд Костюшко досить швидко зміг організувати в умовах війни  допомогу для українських науковців та освітян?

Фонд Костюшко – це найстаріший польсько-американський культурно-освітній благодійний фонд у США. Його заснували ще у 1925 році. Його діяльність скерована на підтримку програм, що сприяють розвитку польсько-американських наукових, освітніх та культурних зв'язків. З початком війни в Україні місія фонду поширилась й на Україну.

Ключову роль у розгортанні підтримки фондом українців зіграв головний виконавчий директор нашого фонду, колишній дипломат, бізнесмен, патріот Польщі Марек Скулімовський. Він переконаний, що без України, її незалежності, незалежної Польщі також не буде. У цьому сенсі Скулімовського можна вважати послідовником ідей Ґедройця та Куроня, які нині домінують у польському суспільстві.

Марек Скулімовський походить з Любачіва, прикордонної території  Польщі та України, він добре знає ситуацію у цьому регіоні, знає ментальність, всі переплетіння польської, української та єврейської культур прикордоння. Так сталося, що 24 лютого 2022 року він особисто був на українсько-польському кордоні та одним з перших прийшов на допомогу українським біженцям.

За ініціативи Марека Скулімовського Фонд Костюшко розгорнув широкопланову допомогу українцям у всіх галузях, де тільки міг здійснити та виконати свою місію. Від початку війни лише представництво Фонду у Нью-Йорку на ці цілі зібрало 1,7 мільйона доларів. Фонд продовжує організовувати різні ініціативи в підтримку Україні.

Фонд Костюшко також активно допомагає Україні у порятунку культурної спадщини?

Це другий важливий напрямок нашої праці з листопада минулого року. Цей проєкт Фонд Костюшко реалізує у партнерстві зі Смітсонівською ініціативою порятунку культури. У 2010 році у Смітсонівському Інституті США створили підрозділ, який допомагає рятувати культурну спадщину в країнах, де вона потрапила під загрозу внаслідок екологічних чи інших катастроф або ж через війну, як це сталося в Україні. Тому що в США є розуміння того, що  культурна самобутність  народу, його мова, традиції – це генофонд нації, речі, які невіддільні від того, що будує державу.

Фонд Костюшко є адміністратором і забезпечує логістику допомоги  українським культурним установам: музеям, бібліотекам, національним культурним центрам, заповідникам, архівам тощо.

Для мене, як адміністратора цього проєкту, є відчутним також те, що праця фонду з порятунку культурної спадщини також сприяє росту популяризації української культури. Насправді в Україні є брак інформації про те, наскільки багаті фонди регіональних бібліотек чи музеїв. В Одесі, Харкові, Конотопі, Дніпрі, Полтаві чи Умані зберігаються шалено важливі для української культури фонди, які нині опинилися під загрозою знищення внаслідок російської агресії. Ворог свідомо хоче все це багатство знищити. Ми ж за допомогою цього проєкту намагаємося говорити в Україні та закордоном про важливість української культури для світової спільноти.

Також помітно, як наш проєкт сприяє змінам в українській ментальності, визнанню української мови та культури там, де ще нещодавно їй бракувало місця. Наприклад, бібліотеки на сході, яким ми допомагаємо, виконують нині не лише функцію сховищ, але хабів української культури. Люди приходять туди спілкуватися, слухати лекції, переглядати фільми, зустрітися з цікавими особистостями. Про ці культурні центри нині мало говорять. Вони функціонують та розширюють свою просвітницьку діяльність в Одесі, Запоріжжі та Полтаві попри всі бомбардування.

Люди, які залишаються у важких регіонах, є патріотами. Вони працюють для своїх громад, біженців, не здаються та вірять в перемогу. Їхній приклад нас особливо надихає до праці. Тому що без позитивної емоції та словесної вдячності важко було б працювати. Ми працюємо без вихідних, адже в неділю, наприклад, немає обстрілів, і тому нам легше спілкуватися з містами на сході, ніж у будні дні, коли з ними може не бути навіть зв'язку.

Хто може скористатися допомогою, яку ви надаєте?

Насамперед ми допомагаємо музеям, бібліотекам та архівам, що знаходяться на півдні та сході України, і які безпосередньо постраждали від російської агресії. Йдеться про випадки, коли внаслідок воєнних дій відбулися конкретні руйнування, що впливають на збереження фондів.

Другий напрямок нашої допомоги – це  культурні установи в всій Україні, зокрема й на заході, які прихистили у себе та тимчасово зберігають музейні колекції чи фонди з півдня та сходу. Зрозуміло, що в цій ситуації бракує обладнання для зберігання і потрібно створити відповідні умови для цього. Наприклад, наш Фонд допоміг Національному музею імені Андрея Шептицького у Львові зі зволожувачами, осушувачами, генераторами озону та іншим обладнанням на суму понад 40 тисяч доларів.

Також на всій території України ми допомагаємо музеям, бібліотекам, архівам,  де є певні унікальні, самобутні фонди, а також й тим, хто реально потребує допомоги. Наприклад, унаслідок вимкнення електроенергії в установах відбулося порушення кліматичних умов зберігання фондів. В інших установах знищили сигналізацію чи техніку. Очевидно, що у подібних випадках вони можуть звертатися до нас по допомогу.

У переліку нашої співпраці з культурних закладів, яким ми надаємо допомогу, вже є сорок об'єктів. Тринадцятьом з них Фонд Костюшко вже передав обладнання, яке профінансувала Смітсонівська ініціатива порятунку культури. Для ще майже двадцяти – програму виконали частково. 

Що саме є у переліку допомоги, яку передає Фонд Костюшко культурним закладам та установам в Україні?

Насправді це питання до обговорення. І ось тут наш Фонд відіграє ще одну важливу, консультативну функцію. Після ознайомлення з проблемами, ми радимо, що найкраще придбати конкретно у кожному випадку, оскільки іноді працівники ще нічого не знають про сучасні технологічні новинки, якими вже користуються, наприклад, у музейній роботі. Нині у США та Європі пропозиція професійного обладнання для установ культури є досить різноманітною.

Після консультацій та погодження ми закуповуємо й доставляємо замовнику в Україну, наприклад, зволожувачі, осушувачі, датчики вологості, сигналізаційні системи, системи протипожежної охорони, стелажі, рухомі шафи, повербанки, лед-пристрої та інше енергоощадне обладнання.

Також ми пропонуємо різноманітні генератори – від інверторних генераторів і до сонячних панелей та спеціальних генераторних станцій, які ефективні для музеїв, де є складна ситуація з протипожежною охороною. Генераторні станції та сонячні панелі дозволяють на кілька днів чи навіть тижнів забезпечити основні функції життєдіяльності музеїв. Такі потужні пристрої ми допомогли встановити у Києві, Запоріжжі, Одесі та Харкові, тобто в містах, де досить кризова ситуація з надійним електропостачанням.

Певне варто відзначити те, що чимало фірм, які продають обладнання, надають нашому фонду знижки на обладнання, оскільки знають, що це для України та для порятунку культурних об'єктів. У світі є велике розуміння того, що Україні потрібно допомагати врятуватися не лише від московської навали. Потрібно також врятувати й українську культуру, оскільки без неї не буде патріотизму та утвердження тієї України, про яку мріяли Шевченко, Шептицький та чимало інших українських провидців.

Чи Фонд планує допомагати культурним установам, що постраждали внаслідок екологічної катастрофи на Каховській ГЕС?

Мені важко зараз відповісти на це питання, оскільки наразі звернень до нашого Фонду ще не було. Це можна зрозуміти, адже люди спочатку рятують життя, а вже згодом й культурну спадщину. Можливо, що з подібними пропозиціями до нас звернеться Міністерство культури, адже ми з ними тісно співпрацюємо. Але у будь-якому випадку мусимо чітко розуміти те, на що саме скерують кошти допомоги. Немає такого, що ми десь щось почули та відразу надіслали допомогу.

Адміністратори нашого фонду обов'язково зв'язуються з керівництвом і працівниками установ, які до нас звертаються. Ми просимо  їх надати фотографії чи відео для підтвердження проблеми, які потрібно розв'язати. Адже є випадки, коли розуміння влади та працівників установ культури щодо конкретного обладнання відрізняються. Тому я сподіваюсь, що музеї, бібліотеки та архіви, де сталося підтоплення, ще звернуться до нас, а ми радо їм допоможемо.

Утім є об'єктивні фактори, що впливають на ухвалення Фондом рішення  щодо виділення допомоги. На жаль, в Україні вже є настільки зруйновані музеї чи будинки культури, що вже немає жодного сенсу купувати туди обладнання, їх просто потрібно спочатку відбудувати.

На Львівщині є чимало дерев'яних церков, що вважаються важливою частиною культурної спадщини регіону, однак їхню реконструкцію так і не вдалося закінчити до війни. Чи підпадають вони під програму  Смітсонівської ініціативи порятунку культури в Україні?

Програма спрямована на порятунок того, що знаходиться під конкретною загрозою. Ми не допомагаємо об'єктам, що вже були до лютого 2022 року у поганому стані та потребували консервації. Однак, якщо події, які зараз відбуваються в Україні, також впливають на стан збереження цих об'єктів, наприклад, вимкнення електроенергії, короткі замикання чи обстріли, то у цьому випадку можна звертатися до Фонду Костюшко. Ми знаємо про такі факти на Львівщині.

Також ми маємо позитивний досвід, контакт з однією з дерев'яних церков на Львівщині, яка звернулась до нас по допомогу. Ми почали спілкуватися з архітекторами та настоятелем парафії, але виявилося, що доброчинці з інших регіонів України, навіть не з-за кордону, нас випередили та вже допомогли цій церкві. Нас це надзвичайно втішило.

Натомість допомогу від Фонду Костюшка під час війни отримала стара єврейська синагога на вулиці Вугільній у Львові. Ніхто в Україні чи за кордоном не допомагав їм багато років. Вікна та система опалення у такому жахливому стані, що перед будівлею реально постала загроза руйнування. Фонд закупить вікна та певне обладнання, щоб врятувати синагогу.

Цьогоріч Фонд Костюшко продовжує в Україні також й проєкти освітнього напрямку?

Безперечно. Наприкінці квітня-початку травня Фонд організував цикл онлайн-лекцій для українських студентів. Ми працюємо активно, хоча наша команда не є великою, ми працюємо для того, щоб допомагати  українцям.