Дорожні рейдери та Апеляційний суд проти Зимної Води

Зимноводівська громада, що біля Львова, вже п'ять років веде правову боротьбу за володіння земельною ділянкою площею 2,6 гектара у селі Зимна Вода за адресою вул. Городоцька, 12.

Свого часу цю ділянку незаконно захопила приватна фірма на підставі судового рішення. Пройшовши через всі інстанції, громада здобула перемогу у касаційному процесі у Верховному Суді України. Попри це Львівський апеляційний суд знову став на бік рейдерів. Для Зимноводівської громади це його рішення означає втрату понад 3,5 млн грн несплачених податків за оренду землі, а також де-факто й втрату цієї земельної ділянки за безцінь, замість того, щоб продати її чи здати в оренду з аукціону.

Понад три десятиліття тому, коли Зимноводівська сільрада надала земельну ділянку одній з філій державного підприємства Львівоблавтодор у користування, ніхто не міг уявити, що її захоплять у громади рейдерським шляхом. А також й те, що учасниками цього стануть й співробітники поважного держпідприємства. Адже на початках дорожники регулярно сплачували сільраді податки за користування ділянкою. Водночас тоді ж вони без офіційних дозволів від сільради та без проєктів звели на цій комунальній ділянці низку споруд для підтримки своєї роботи загальною площею майже 600 м², мовляв, що вони тимчасові. 

Однак час йшов, а смолярня у тимчасових спорудах продовжувала працювати, що помітно шкодило природі та здоров'ю людей. Тому відразу ж після проголошення незалежності  у 1994 році Зимноводівська сільрада через екологічні ризики для місцевих жителів відкликала у Львівоблавтодора дозвіл на користування цією земельною ділянкою. Всупереч цьому, тобто ігноруючи відсутність легального права на користування землею, Львівоблавтодор продовжував діяльність свого підрозділу у Зимній воді та не зніс самобуди. 

У 2008 році службовці Львівоблавтодору за підтримки суддів незаконно легалізувати самобуди у Зимній воді.  Для цього вони інспірували судовий спір. Від імені Львівоблавтодору вони звернулись до Пустомитівського районного суду з проханням визнати право власності компанії на самобуди та зобов'язати працівника компанії оформити державні свідоцтва прав власності на них на основі рішення суду. У суді, вочевидь, свідомо не озвучили та не брали до уваги реальні причини того, чому цей працівник не зміг виконати доручення керівництва, а саме те, що це неможливо було зробити через відсутність законних підстав для такої реєстрації.

Варто також наголосити, що судді, ймовірно, також свідомо не залучили до участі у процесі Зимноводівську сільраду, хоч мали для цього всі підстави. Це позбавило сільраду, як власника земельної ділянки, можливості вчасно відреагувати та оскаржити рішення суду, який повністю задовольнив вимоги позивача. Поки Зимноводівська сільрада нічого про це не знала, службовці Львівоблавтодору швиденько, а саме у липні-вересні 2009 року, продали спірні будівлі ТзОВ "Цитадель Плюс".

Договір про продаж-купівлю самобудів, який би не відбувся, якби не існувало рішення Пустомитівського райсуду, спричинив тривале, майже п'ятнадцятирічне, неправомірне використання земельної ділянки, а відтак втрату громадою орендної плати в сумі понад 3,5 млн грн. Однак Василь Ільків, тодішній власник "Цитадель Плюс" та відомий політичний діяч у регіоні, здавалося, ніколи не переймався цим. 

Нагадаємо, що Ільків був пов'язаний з політичними партіями Батьківщина та Фронт змін, що мали значний вплив у Львівській області, а згодом займав керівну посаду в регіональній організації партії Сила і честь, яка складалася переважно з представників правоохоронних органів. Є підстави вважати, що Василь Ільків був не лише активним учасником рейдерської схеми, але й основним її бенефіціаром. Так, ТзОВ "Цитадель Плюс" створили у 2008 році, якраз перед ухваленням сумнозвісного  рішення Пустомитівським райсудом.  

Під захистом свого політичного впливу Ільків перетворив тимчасові споруди Львівоблавтодору на капітальні бізнес-споруди, які використовуються його підприємством для комерційної діяльності. У реєстрах засновником "Цитадель Плюс" офіційно зазначається його син Ігор Ільків. Однак актуальна адреса юридичної реєстрації підприємства та сьогодні вказує на його прямий зв'язок з колишнім впливовим політиком. 

Отож нагадаємо, що договір про продаж Львівоблавтодором "Цитадель Плюс" будівель в Зимній воді став підставою для того, щоб земельна ділянка, яка належить громаді, надалі перебувала у незаконному користуванні, але тепер вже приватного підприємства. Громада майже 15 років не отримувала орендну плату від Цитаделі Плюс, оскільки єдиним законним шляхом внормувати ситуацію, не створивши загрози остаточно втрати право комунальної власності на цю ділянку, був і залишається новий судовий процес, який довів би незаконність набуття Львівоблавтодором права власності на самобуди, а відтак зламав би від початку всю рейдерську схему. 

Щодо Ільківа, то ця правова невизначеність його цілком влаштовувала, але до певного моменту, а саме поки громада не знайшла можливість звернутись до суду, щоб відстояти своє право володіти та розпоряджатись ділянкою. Це сталось у 2019 році, коли її представники офіційно витребували матеріали рішення Пустомитівського районного суду, дослідили їх та подали апеляційну скаргу у Львівський апеляційний суд, а згодом – касаційну скаргу до Верховного суду України, оскільки Львівський апеляційний суд спочатку безпідставно затягував розгляд справи, а потім встав на бік рейдерів. 

У березні 2023 року, тобто майже через чотири роки, Верховний Суд повністю задовольнив скаргу  Зимноводівської сільської ради. Отож справа знову повернулась на розгляд до Львівського апеляційного суду, судді якого, нагадаємо, вже виявили свою упередженість та підтримку рейдерів. Є підстави вважати, що цього разу, як і у 2019 році, судді також свідомо затягували розгляд справи з тим, щоб надати Ільківу час на виготовлення фіктивних документів, на підставі яких він зміг провести державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку в Зимній воді.

У лютому цього року Ільків знаходить у Белзі та вступає в змову з реєстраторкою, яка внесла в держреєстри інформацію про право постійного користування ТзОВ "Цитадель Плюс" земельною ділянкою, що належить громаді. Як з'ясувалось згодом, Ільків надав реєстраторці ймовірно сумнівний державний акт на право постійного користування землею, який нібито видала у 1993 році Пустомитівська райрада, яка вже не існує. Цей факт мав би зацікавити правоохоронні органи.

Адже ГУ Держгеокадастру у Львівській області офіційно стверджує, що, згідно з інформацією, якою він володіє, документів, які б підтвердили право власності чи користування цією ділянкою "Цитадель Плюс" в минулому, відсутні. Через місяць після з'яви у держреєстрі інформації про право постійного користування "Цитадель Плюс" ділянкою у Зимній воді Львівський апеляційний суд спромігся розглянути постанову Верховного суду. Львівські судді написали довжелезний висновок, де захистили рейдерів та звинуватили громаду у недбалості, а відтак залишили без змін рішення Пустомитівського районного суду 2008 року. 

Наприкінці 2010-х років громади, стимульовані реформою децентралізації, розпочали системну роботу у напрямку посилення своєї фінансової спроможності та самостійності.  Досить швидко, однак, вони зіштовхнулись з тим, що упорядкування справ з майном та землею, без чого не можливо збільшити базу місцевих податків,  вимагало від них не лише часу та зусиль, але й додаткових ресурсів, а також рішучості у захисті своїх прав у судових інстанціях.

Особливо актуально це стало у випадках, коли судові рішення минулого спричинили неправомірне відчуження їхньої власності. У складний час війни робота з впорядкування та закріплення за громадами прав власності на комунальне майно та землю набула ще більшої ваги, адже інші інструменти мобілізації коштів до місцевих бюджетів, як от зовнішні інвестиції чи розвиткові проєкти, працюють вкрай обмежено. Зрозуміло, що держава сьогодні зосереджена на питаннях оборони та безпеки, а тому не здатна активно допомагати громадам у цих питаннях. 

Проте вона не повинна толерувати та залишати поза увагою факти, коли представники судової влади встають на бік рейдерів та захищають їхні бізнесові інтереси, позбавляючи своїми рішеннями громади землі та майна, а відтак й можливості повноцінно розвиватись та ставати самодостатніми.