Павел Яніцький

Павел Яніцький: Під час програмування приходять до голови ідеї, які б в іншому випадку не з'явились

Оля Вишня,  16 жовтня 2013

Розмова з відомим польським медіа-художником Павелом Яніцьким.    

Один з найвідоміших польських медіа-художників розповідає Варіантам чому художникам варто вміти програмувати, які нові винаходи і досягнення науки можуть використовувати художники в майбутньому, а також про покоління facebook і використання інтернету.

Розмова відбулася у межах фестивалю аудіо-візуального мистецтва ТЕТРАМАТИКА, де Яніцький презентував свою інтерактивну інсталяцію.

Довідка: Павел Яніцький – незалежний медіа-художник, створює інтерактивні аудіо-візуальні проекти, інсталяції і перформанси. Співпрацює з Мистецьким центром WRO як куратор, а також є координатором відділу інновацій.

Викладає на кафедрі нових медіа в Академії мистецтв в Познані. Є постійним учасником та лауреатом багатьох фестивалів медіа-мистецтва у багатьох країнах світу.

На відкритті фестивалю ТЕТРАМАТИКА у Львові один з відвідувач спитав в організаторів, де ж мистецтво, як Ви реагуєте на подібні реакції?

Мені здається, що люди дуже швидко змінюють свої настанови по відношенню до певних речей, коли вони стають звичними у їхньому середовищі.

Якщо спочатку такі проекти викликають нерозуміння і насмішки, то згодом люди до них звикають. Це загальна проблема призвичаєння до такого мистецтва.

Може бути так, що медіа мистецтво у даний час мало пов’язане з контекстом, в якому живуть люди, не можуть себе в тому знайти.

Немає єдиної дефініції мистецтва. Можна завжди вибрати собі таке означення, до якого щось буде пасувати, а щось не буде.

В мистецтві взагалі зміни відбуваються у кардинальний спосіб, часом мистецтвом стає те, що ним не було раніше.

Так само було з цифровим мистецтвом, з’явились люди з конкретними вміннями і почали робити речі, які просто дратували попередній мистецький істеблішмент.

Мене цікавить пошук нових референцій, яких ще немає і ці машини  добре до цього надаються, завжди надихають.

Якщо споглядати на світ, на людство, то бачимо багато проблем і, вважаю, ми їх не вирішимо, коли будемо використовувати старі референції.

Не закінчимо тих воєн, революцій, якщо не спробуємо з іншого боку на це глянути. І мені здається, що це мистецтво якраз дає можливості для нових шляхів.

Як Ви стали медіа художником?

Все з музики почалося. В якийсь момент мене дуже зацікавила гра на електронних інструментах, я грав у кількох гуртах.

Тоді ми навіть і не думали про купівлю всіх цих модних інструментів, пристроїв електронних, доводилось самим все конструювати.

Я грав у гурті Gameboyzz, ми використовували для творення музики тільки найдешевші консолі до ігор. То був найдешевший інструмент, який можна було купити.

Початково ніхто не хотів у нашій групі виступати, казали, що то вар’ятство, але ми почали експериментувати і виявилось, що можна несамовиті речі з того творити і цікаві.

В той час постійно з’являлось для творення звуку стільки можливостей. Ну і не тільки для звуку, а й для візуального мистецтва.

І так я почав рухатись у сторону медіа-мистецтва. Коли я приїхав до Вроцлава і почав співпрацювати з Центром нових медіа WRO, то жити стало так добре. Я потрапив в середовище таких людей, які займалися тим самим.

Сьогодні Ви самі пишете програми для своїх проектів, у Польщі багато таких художників?

Коли я починав працювати у сфері медіа мистецтва, часто було так, що я не міг втілити всього задуманого, бо не мав відповідних навичок і практики.

Щоб втілювати свої ідеї, я мусів навчитися програмувати, як тільки почав цим займатись, то виявилось, що це мене надихає.

В процесі програмування до голови приходять ідеї, які б в іншому випадку не з’явились.

Коли художники працюють з програмістами, це теж незле. Але є тут один момент, не завжди можна пояснити програмісту, що ти хочеш створити і він може бути закритий у межах власних уявлень. Знаю чимало таких випадків.

Також вважаю, що твори, які творяться в готових програмах – гірші, ніж у власних. Коли сам пишеш програми, заглиблюєшся у той процес – то зовсім інша річ виходить.

Технології швидко змінюються, як Ви уявляєте подальший розвиток медіа-мистецтва?

Я не вірю в те, що все вже було. Те, що було можна прочитати в Біблії. Думаю, що перед нами є багато всього, особливо в мистецтві медійному. Тут справді все швидко змінюється, але будуть нові джерела інспірації.

Може це будуть речі, менш пов’язані з електронікою, але більше з біологією, з нанотехнологіями,  з іншої сторони маємо астрологію, яку ніхто не зачіпає, але це теж дуже цікава тема.

А що скажете про інтернет як один з медіа?

Багато хто вважає, що я люблю інтернет і проводжу в ньому більшість свого часу, але це не так, я набагато більше люблю прогулянки.

Інтернет мені цікавий як гігантське сплетіння комунікацій мільйонів осіб.

Я робив один проект, який вдалося реалізувати завдяки інтернету. Мені свого часу була цікава анімація і в мене виникла ідея замість трьохвимірної анімації зробити чотирьохвимірну. 

Я написав програму, це загалом не було важко, тільки виявилось, що вона працювала надто повільно, я тоді написав вірус, який вирізав фрагменти цієї анімації і надсилав різним людям. Ось так я використав інтернет.

А як щодо соцмереж, чи є facebook є одним з цікавих медіа для мистецтва?

У мене є профіль на facebook, але не вважаю це чимось креативним. Сьогодні існує покоління людей для який інтернет  – це виключно facebook, вони далі не заходять, а шкода. В інтернеті є багато неймовірно цікавої інформації, а не тільки те, хто яку зупу зварив.  

Як у Польщі розвивається медіа-мистецтво?

В Польщі медійне мистецтво почало розвиватись при мистецьких навчальних закладах, там працюють окремі кафедри.

Але, як на мене, це безсенсовна річ, бо більшість теоретиків створюють неправдоподібні концепції на тему того як це мистецтво працює і дуже мало людей знають, як це насправді відбувається.

Студенів годують тими теоріями, вони вірять, що існує якийсь міфічний програміст, який за ним все запрограмує.

Я в це не вірив ніколи і далі не вірю. Я навчався в різних мистецьких школах, але втік звідти, те, що ми там дізнаємось за рік навчання, можна освоїти на двохденних варштатах.

А де вартує вивчати медіа-мистецтво?

У Польщі – це Познань, це єдине місце, де є конкуренція у цій сфері, є кафедра в Академії мистецтв і в Познанському університеті.

У Вроцлаві можна в Музичній академії чогось навчитись. З альтернативних варіантів – є такий рух Media Lab, це цикл літніх практичних занять для початківців і не тільки.

Дуже багато є занять під час бієнале медіа-мистецтва WRO. У центрі WRO відбувалися цими днями майстер-класи з конструювання роботів.

Зацікавленість таким мистецтвом зростає постійно, менше агресивного сприйняття. Ми також виставляємо відео з майстер-класів, книги в інтернет.

Павле, розкажіть трохи про свій проект, який ви привезли на ТЕТРАМАТИКУ.

Це інтерактивна праця. Я її створив два роки тому і вперше показав у Білорусі. Потім мене запросили в Індію, там я продовжив роботу над цим проектом.

Ідея в тому, що програма переносить структуру мови на музику. Подумав, що цікаво буде попрацювати з мовою, якої взагалі не знаю.

Я вирішив написати програму, яка відбирає з баз даних вживані мовні структури.

Якщо глядач торкається на екрані одних слів, то одразу з’являються близькі за значенням, чим дальше значення, тим дальше вони розташовані один від одного і звучить різна музика.

Так можна мандрувати по всій структурі мови. Мене це дуже тішило, в Індії відвідувачі розуміли цю роботу, а я ні, вони мені перекладали про що в тій праці йдеться. Я тепер думаю і для української мови зробити версію цього проекту.

Яка подія у сфері медіа-арту є вам найцікавіша?

Є багато знаних і вартих відвідання подій – WRO, Ars Еlectronica, Media Lab і багато інших. Але я проти якогось істеблішменту. Я люблю якісь локальні події, в маленьких містах часом можна побачити цікавіші ідеї.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.